Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2025 року Справа№200/6340/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 22.08.2024 року № 047350007411 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язання відповідача 2 призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.07.2024 року із зарахуванням до загального стажу роботи періодів роботи згідно з дублікатом трудової книжки серія НОМЕР_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено частково клопотання позивача про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області матеріалів пенсійної справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву на позовну заяву копію пенсійної справи, розрахунок стажу, довідку форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) до участі у справі №200/6340/24 як третього відповідача. Витребувано у Головного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в строк до 27 листопада 2024 року копію пенсійної справи, розрахунок стажу, довідку форми ОК-5 стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що у зв'язку з досягненням віку 60 років звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою від 14.08.2024 року про призначення пенсії за віком, проте відповідач 1 відмовив у призначенні пенсії посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу внаслідок не зарахування періоди роботи з 29.10.1983 по 16.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 21.05.2002 по 31.12.2002, згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення - 19.07.2022 що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 р. № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 та записи про звільнення з роботи не завірені підписами відповідальних осіб та відсутні відбитки печаток підприємств. Рішення відповідача 1 від 22.08.2024 року № 047350007411 про відмову у призначенні пенсії за віком вважає протиправним, просив задовольнити позов.
Відповідач 1 не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов про розгляд справи за наявними матеріалами у справі.
Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач звернувся 14.08.2024 року як внутрішньо переміщена особа до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області, тому у задоволенні позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 2 слід відмовити.
Відповідачем 3 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 14.08.2024 звернувся із заявою та документами до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно принципу екстериторіальності заяви та документи позивача від 14.08.2024 було розглянуто Головним управліннями Пенсійного фонду України в Харківській області та винесено рішення № 047350007411 від 22.08.2024 про відмову у призначені пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно вищезазначеного рішення страховий стаж Позивача на момент звернення становить 27 років 7 місяців 29 днів. Згідно вищезазначеного рішення за доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 29.10.1983 по 16.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 21.05.2002 по 31.12.2002, згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення - 19.07.2022, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 та записи про звільнення з роботи не завірені підписами відповідальних осіб та відсутні відбитки печаток підприємств. До страхового стажу зараховано період навчання, період проходження військової строкової служби та періоди роботи згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, Позивачу вищезазначеним рішенням було відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_3 ), є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 26 липня 2018 року №0000586297) та особою, що претендує на призначення пенсії за віком.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344), відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) та відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) є суб'єктами владних повноважень - органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
14.08.2024 року позивач звернувся до територіального відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, відповідно до якої просив призначити йому пенсію за віком.
22.08.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.08.2024 року прийнято рішення №047350007411 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що страховий стаж позивача становить 27 років 07 місяців 29 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.10.1983 по 16.11.1983, з 13.01.1986 ро 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 21.05.2002 по 31.12.2002 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки дата заповнення - 19.07.2022, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Міністерством соціального захисту населення України 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110 та записи про звільнення з роботи не завірені підписами відповідальних осіб та відсутні відбитки печаток підприємств. До страхового стажу зараховано період навчання, період проходження військової строкової служби та періоди роботи згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено на підставі розрахунку стажу ОСОБА_1 , що до страхового стажу позивача зараховано період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1983 року, період проходження військової строкової служби з 16.11.1983 по 11.11.1985 року, періоди роботи з 01.10.1999 по 31.12.1999 року, з 01.02.2000 по 29.02.2000 року, з 01.04.2000 по 17.05.2002 року, з 01.01.2003 по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 по 31.12.2015 року, з 14.03.2016 по 30.06.2017 року, з 01.07.2017 по 30.06.2024 року. При цьому, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002, 01.01.2016 по 10.03.2016 року.
Судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у підприємстві вагонів-ресторанів у період з 29.10.1983 по 16.11.1983 року, а саме:
- на підставі наказу №158 від 28.10.1983 року прийнято поваром 4 розряду;
- на підставі наказу №167 від 21.11.1983 року звільнено у зв'язку з призовом на військову службу.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у підприємстві вагонів-ресторанів у період з 13.01.1986 по 07.07.1992 року, а саме:
- на підставі наказу №6 від 13.01.1986 року прийнято поваром 4 розряду;
- на підставі наказу №46к від 07.07.1992 року звільнено за власним бажанням.
Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у Шахті «Макіїввугілля» у період з 05.10.1992 по 21.06.1993 року, а саме:
- на підставі наказу №1104к від 05.10.1992 року прийнято на підготовчій ділянці учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №55 від 21.01.1993 року переведено на підготовчу дільницю гірником 2 розряду підземним з повним робочим днем у шахті;
- на підставі наказу №607 від 23.06.1993 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у МСП «Янтар» у період з 24.09.1993 по 15.04.1994 року, а саме:
- на підставі наказу №37 від 24.09.1993 року прийнято поваром в кафе;
- на підставі наказу №162 від 05.04.1994 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у Госпрозрахунковому підприємстві залізничних ресторанів м. Донецьк у період з 16.05.1994 по 01.12.1994 року, а саме:
- на підставі наказу №32-к від 16.05.1994 року прийнято поваром 4 розряду;
- на підставі наказу №100-к від 01.12.1994 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у Госпрозрахунковому підприємстві залізничних ресторанів м. Донецьк у період з 29.04.1995 по 30.10.1997 року, а саме:
- на підставі наказу №38-к від 29.04.1995 року прийнято поваром 4 розряду;
- на підставі наказу №109-к від 30.10.1997 року звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
Окрім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у Донецькому підприємстві з обслуговування пасажирів в вагонах-ресторанах у період з 27.09.1999 по 17.05.2002 року, а саме:
- на підставі наказу №98к від 27.09.1999 року прийнято поваром 4 розряду;
- на підставі наказу №251к від 17.05.2002 року звільнено за переводом в вагонне депо Донецьк п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Крім того, судом встановлено на підставі відомостей дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 року, що ОСОБА_1 працював у Донецькій залізниці Вагонне депо ст. Донецьк у період з 28.05.2002 по 10.03.2016 року, а саме:
- на підставі наказу №258 від 28.05.2002 року прийнято поваром 3 розряду, в цех з організації харчування пасажирів;
- на підставі наказу №130/ОС від 22.01.2004 року присвоєно 4 розряд;
- на підставі наказу №1815/ОК від 06.12.2005 року переведено провідником пасажирського вагону резерву провідників на умовах контракту;
- на підставі наказу №2605/ОС від 09.09.2011 року переведено провідником пасажирського вагону резерву провідників дільниці 1 групи за умовами контракту;
- на підставі наказу №147/ОС від 10.05.2016 року звільнено у зв'язку з переведенням до СП «Маріупольське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування до страхового позивача спірних періодів роботи через недоліки заповнення трудової книжки та відмови у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
При цьому, в обґрунтування не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи відповідач посилався на те, що записи про роботу внесені до дати видачі дублікату трудової книжки, а записи про звільнення з роботи не завірені підписами відповідальних осіб та відсутні відбитки печаток підприємств.
При цьому, суд звертає увагу на те, що записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом «Дублікат» в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження» і «Відомості про заохочення» при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, у дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Суд зазначає, що у дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.07.2022 дійсно наявні записи про роботу за спірні періоди, де позивач працював на різних посадах в різних установах. Дублікат трудової книжки також містить відомості про дату прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номер і дату видачі відповідних наказів.
Всі записи в трудовій книжці позивача виконані послідовно, не містять суперечливих відомостей про періоди страхового стажу та узгоджуються між собою.
Виявлені відповідачем 1 недоліки в заповненні дубліката трудової книжки не є такими, що виключають можливість зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача.
Відповідач 1 не ставив під сумнів достовірність записів, внесених до дубліката трудової книжки позивача, а зазначив лише окремі недоліки в її заповненні.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд звертає увагу, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи зазначене, періоди роботи позивача з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що 16.11.1983 року відповідачем вже зараховано позивачу в страховий стаж.
Стосовно зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2016 по 10.03.2016 року суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 11 цього Закону, обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Положеннями статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Разом з цим відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.
Судом встановлено на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) стосовно позивача станом на 21.11.2024 року, що за період з 01.01.2016 по 10.03.2016 року включно відсутні відомості про нарахування заробітної плати.
Отже, оскільки станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії (14.08.2024 року) в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування були відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу за вищезазначені періоди, у відповідача 1 були відсутні підстави для зарахування періоду з 01.01.2016 по 10.03.2016 року включно до страхового стажу.
Отже, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Судом встановлено, що на дату звернення до пенсійного органу позивач досяг віку 60 років.
Оскільки відповідачем 1 було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком виключно через недостатність страхового стажу 31 рік (27 років 07 місяців 29 днів), водночас, судом встановлено, що зарахуванню до страхового стажу підлягають періоди роботи з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002, а отже, у сукупності у страховий стаж позивача перевищує 31 рік, суд дійшов висновку, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови правління ПФУ №25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку №22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002 року та призначити позивачу пенсію за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові підстави визнавати протиправними відповідні дії.
Враховуючи зазначене, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, слід відмовити, оскільки відповідачем 2 не було допущено порушення прав позивача.
Стосовно дати, з якої необхідно призначити пенсію, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач досяг пенсійного віку 19 липня 2024 року, та звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком 14.08.2024 року.
Отже, позивач звернувся за призначенням пенсії протягом трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія підлягає призначенню з 20 липня 2024 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду, з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позову частково, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 від 22.08.2024 року №047350007411 про відмову позивачу у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію за віком з 20 липня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002 року.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно частини 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.08.2024 року №047350007411 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 20 липня 2024 року пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.10.1983 по 15.11.1983, з 13.01.1986 по 07.07.1992, з 05.10.1992 по 21.06.1993, з 24.09.1993 по 15.04.1994, з 16.05.1994 по 01.12.1994, з 29.04.1995 по 30.10.1997, з 27.09.1999 по 30.09.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 28.05.2002 по 31.12.2002 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: 61000, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 10 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова