Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 січня 2025 року Справа№200/6363/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви про оформлення відстрочки від 26.07.2024 року; зобов'язання розглянути заяву про оформлення відстрочки від 26.07.2024 року на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за наслідком якої прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в її наданні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляду справи без участі сторін в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано у позивача засвідчену належним чином копію військового квитка або іншого документу, який підтверджує перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Витребувано у відповідача відомості про перебування на військовому обліку ОСОБА_1 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 до участі у справі як другого відповідача.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 26 липня 2024 року звернувся до відповідача 1 із заявою про оформлення відстрочки у зв'язку з наявністю дитини з інвалідністю віком до 18 років та надано весь необхідний обсяг документів. Зазначив, що листом від 06.08.2024 року №01/3586 відповідач 1 повідомив, що оскільки м. Бахмут Донецької області не є місцем фактичного проживання позивача, останньому необхідно особисто звернутися із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем фактичного проживання у м. Дніпро. Зазначив, що звернувся до відповідача 1 із додатковими поясненнями щодо правомірності його заяви та щодо того, що заява повинна розглядатися саме позивачем 1, проте останній листом від 19.08.2024 року №01/3861 повідомив, що заяву вже розглянуто та надано відповідь попереднім листом від 06.08.2024 року. Зазначив, що відповідачем 1 порушено вимоги Порядку, затвердженого Постановою №560, оскільки не прийнято рішення про надання або відмову в наданні відстрочки, яке повинно бути оформлене протоколом. Бездіяльність відповідача 1 щодо нерозгляду заяви про оформлення відстрочки від 26.07.2024 року вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що посилаючись на заяву та довідку внутрішньо переміщеної особи, що були надані позивачем, є підстави вважати зареєстрованим фактичним місцем проживання позивача АДРЕСА_1 . Таким чином, вважає, що позивач є військовозобов'язаним, який залишив або змінив своє місце проживання, зобов'язаний в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи. Враховуючи зазначене, позивачу було роз'яснено, про необхідність особисто звернутися за фактичним місцем проживання, надати заяву та інші документи в Р(М)ТЦК та СП у місті Дніпро, тому що має право на відстрочку від призову під час мобілізації, згідно статті 23 абзацу 5 частини 1 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Крім того, позивачем подано до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний викладеному позовній заяві.
Окрім того, відповідачем 1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, зміст яких аналогічний викладеному у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідача 1. Крім того, зазначив про необхідність особистого звернення із заявою про надання відстрочки.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 від 08 лютого 2005 року), зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_2 , з 08.07.2009 року, фактичною місцем проживання є АДРЕСА_1 (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2023 року №1241-5002675242), перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 (військово-обліковий документ, сформований 04.10.2024 року в «Резерв+», та є особою, що претендує на надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідач - 1 ІНФОРМАЦІЯ_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Судом встановлено на підставі копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 09 серпня 2017 року, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 26 липня 2024 року, відповідно до якої просив оформити йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До зазначеної заяви позивачем додано, зокрема, нотаріально завірені копії паспорта, картки фізичної особи-платника податків позивача, свідоцтва про народження сина позивача, ОСОБА_2 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2023 року №1241-5002675424, виданої ОСОБА_1 , довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.09.2022 року №1241-5002133395, виданої ОСОБА_2 , довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , медичного висновку №82 на дитину-інваліда віком до 18 років щодо ОСОБА_2 , індивідуальної програми реабілітації інваліда №179 (вікова категорія від 0 до 18 років) щодо ОСОБА_2 , індивідуальної програми реабілітації інваліда №82 (вікова категорія від 0 до 18 років) щодо ОСОБА_2 від 01.02.2024 року, консультаційного висновку спеціаліста щодо ОСОБА_2 від 30.11.2021 року, повідомлення щодо надання державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 15.06.2023 року, посвідчення серії НОМЕР_6 щодо державної соціальної допомоги дитині з інвалідністю ОСОБА_2 від 16.06.2023.
29.07.2024 року позивачем направлено вищезазначену заяву разом з додатками засобами поштового зв'язку та 05.08.2024 року вручено представнику відповідача 1 .
За наслідками розгляду заяви позивача від 29.07.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь листом від 06.08.2024 року №01/3586, відповідно до якої зазначено, що враховуючи те, що м. Бахмут Донецької області не є місцем фактичного проживання позивача, останньому належить особисто звернутись та надати заяву до Р(М)ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у АДРЕСА_3 . Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання. Роз'яснено, що позивачу необхідно особисто звернутися за фактичним місцем проживання та надати заяву та інші документи в Р(М) ІНФОРМАЦІЯ_9 , у зв'яку з наявністю права на відстрочку від призову під час мобілізації згідно статті 23 абзацу 5 частини 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, що виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Крім того, позивач звернувся до відповідача 1 з додатковими поясненнями від 08.08.2024 року, відповідно до яких просив здійснити розгляд заяви та документи, що підтверджують право на відстрочку та прийняти відповідне рішення комісії, що оформлюється протоколом, враховуючи перебування на обліку відповідача 2 та зареєстроване місце проживання у м. Бахмут.
Розглянувши зазначені пояснення ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь листом 19.08.2024 року №01/3851, відповідно до якої заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 05.08.2024 року була розглянута ІНФОРМАЦІЯ_3 , та надіслана відповідь.
Отже, спірні правовідносини виникли з приводу не розгляду відповідачем 1 заяви позивача від 05.08.2024 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з наявністю статусу внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання у м. Дніпро.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.
Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зокрема, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
Отже, станом на дату подання позивачем заяви про надання відстрочки військовозобов'язані, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487) та визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Відповідно до п. 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 37 Закону №2232 зняттю з військового обліку військовозобов'язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання.
Водночас, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.03.2023 року №1241-5002675424.
Водночас, матеріали справи не містять доказів взяття позивача за фактичним місцем проживання у м. Дніпрі та, відповідно, зняття з військового обліку позивача у ІНФОРМАЦІЯ_3 , доказів протилежного відповідачами до суду не надано.
Отже, судом встановлено, що як станом на дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації, так і станом на дату розгляду зазначеної заяви позивач перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В той же час, суд не приймає посилання відповідача 2 на необхідність особистого звернення із заявою про надання відстрочки, оскільки обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Крім того, Порядком № 1487 не передбачено обов'язку особистого прибуття військовозобов'язаних до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для повідомлення про зміни їх сімейного стану, стану здоров'я тощо, а також обов'язку особистого прибуття до ТЦК для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з пунктом 7 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
На підставі пункту 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації […].
Як визначено пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: […] оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; […] розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки […] оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних […].
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з пунктом 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Так, у додатку 5 до Порядку №560 визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону №3543 подаються наступні документи: медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ, або індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу; для підтвердження родинних стосунків з батьками (для рідних батьків) - свідоцтво про народження дитини із зазначенням батьківства військовозобов'язаного.
Судом встановлено, що позивачем подано необхідний перелік документів, визначених додатком 5 до Порядку №560.
Як визначено пунктом 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
У разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів.
Норми Порядку № 560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача, оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.
Суд зазначає, що відповідачі, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком її розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Однак, відповідач у відповідь на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів листом від 06.08.2024 року №01/3586 повідомив про необхідність звернення за фактичним місцем проживання до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд звертає увагу, що зазначений лист відповідача 1 носить інформативний характер, та в ньому не міститься інформації по суті порушеного позивачем питання, тобто рішення про надання або відмову у наданні відстрочки відповідачем не прийнято.
У даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Суд зазначає, що лист відповідача від 06.08.2024 року №01/3586 не містить жодних відомостей щодо неналежним чином оформленої заяви позивача від 26.07.2024 року, ненадання будь-яких документів, які передбачено чинним законодавством для прийняття рішення про надання або відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, суд звертає увагу, що, заява позивача від 26.07.2024 року підписана безпосередньо позивачем, а не його представником чи іншою особою, що в свою чергу свідчить про його особисте звернення з даною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач перебуває на військовому обліку.
Тобто, позивачем дотримано процедуру особистого подання до відповідача 1 заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що спростовує доводи відповідача про неналежне звернення з заявою до ТЦК, оскільки з такою заявою позивач повинен прибути особисто в ТЦК.
Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка полягає у не прийнятті по суті рішення занаслідком розгляду заявипозивача від 26.07.2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При цьому, виходячи з положень Пунктом 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у свою чергу є юридичною особою та має адміністративну процесуальну правоздатність та дієздатність, а отже має відповідати за цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги, шляхом визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви позивача про оформлення відстрочки від 26.07.2024 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву про надання відстрочки від 26.07.2024 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та прийняти відповідне обгрунтоване рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про оформлення відстрочки від 26.07.2024 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути заяву про надання відстрочки від 26.07.2024 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» та прийняти відповідне рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі в нарадчій кімнаті 10 січня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова