09 січня 2025 рокуСправа №160/30066/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Рябчук О.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
11.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову відділу №1 у місті Дніпрі Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, викладену в листі №1210/2521/1210-24 від 23.10.2024 р., у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати відділ №1 у місті Дніпрі Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , у зв'язку зі зміною прізвища, паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт іромадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища звернулась до відділ №1 у місті Дніпрі Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за місцем свого проживання із заявою про видачу паспорта виключно у вигляді паспортної книжечки. На зазначену заяву відповідач листом фактично відмовив в оформленні та видачі паспорта книжечки та зазначив, що паспорти зразка 1994 року оформляються за рішенням суду про зобов'язання Державної міграційної служби оформити і видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Вказує, що така відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки є протиправною, що підтверджується також рішенням Великої Палати Верховного суді від 19.09.2018 по справі №806/3265/17.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
26.11.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що при наданні оскаржуваної відповіді, управлінням було роз'яснено порядок оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до норм діючого законодавства. Зауважив, що на час звернення позивача із заявою видача паспорта громадянина України регламентовано, зокрема, Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, яким передбачено, зокрема, подання, в тому числі і рішення суду. Окремо зауважив, що лист ГУ ДМС у Дніпропетровській області, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки носить роз'яснювальний характер щодо дотримання законодавчо встановленого порядку звернення за адміністративною послугою. Також звернув увагу на те, що заява була надана в довільній формі, без долучення передбачених документів. Отже, відповідач вважає, що розгляд заяви ОСОБА_1 з роз'ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням прав особи з боку відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою від 09.10.2024 р, в якій просила оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки у зв'язку зі зміною прізвища.
До заяви були долучені:
- копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 ;
- дві фотокартки;
- копія паспорту ОСОБА_1 .
Листом №1210/2521/1210-24 від 23.10.2024 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про те, що з метою документування паспортом громадянина України зразка 1994 року необхідно надати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.
Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України», було прийнято постанову Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення № 2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8-11 Положення № 2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.
Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI у редакції на час виникнення спірних відносин) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких належить паспорт громадянина України.
Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону №5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.
Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.
Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.
При цьому, приписами частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:
1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.
У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.
Отже, законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».
Разом з цим, відповідно до статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Як вбачається зі змісту листа відповідача№1210/2521/1210-24 від 23.10.2024 р., фактичною відмовою у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України раніше встановленого зразка 1994 року у формі книжечки, стали висновки про те, що заявником не надано рішення суду, яким буде зобов'язано ДМС видати паспорт громадянина України у формі паспортної книжки.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінет Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302», пункт 3 Постанови №302 доповнено абзацом такого змісту: «Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року».
Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за №620/33591 (далі - Порядок №456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V) і визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 року №353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України».
Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Разом з тим, відсутність рішення суду не є законодавчою підставою для відмови громадянину України у видачі паспорта у формі книжечки.
Суд враховує, що спір у цій справі виник у зв'язку з відмовою відповідача видати паспорт громадянина України у вигляді (формі) книжечки відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII.
З огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема, щодо відмови позивача від обробки персональних даних), а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
19 вересня 2018 року Великою Палатою Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 806/3265/17.
Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи вказане рішення, зазначила, що ознаками типової справи є:
позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ; відповідач територіальні органи ДМС України;
предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до «Положення про паспорт громадянина України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені за результатом розгляду справи №806/3265/17, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
За правовою позицією Верховного Суду дії органу міграційної служби, які полягають у відмові видати паспорт громадянина України у формі книжечки, є такими, що порушують конституційні права осіб, які в силу своїх релігійних переконань не бажають оформляти паспорт у формі ID-картки. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Судом встановлено, що у поданій заяві про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки від 09.10.2024 року позивачем не надано згоди на обробку та використання своїх персональних даних для оформлення ID картки.
Згідно з частиною 1 статті 6 закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон №2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону №2297-VI). Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина 5, 6 статті 6 Закону №2297-VI).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних. Відтак, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку її персональних даних, що означає те, що особи, які відмовились від надання згоди на обробку їх персональних даних, повинні мати альтернативу - можливість використання традиційних методів ідентифікації особи.
Суд повинен оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року).
У даному випадку була відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. На переконання суду, бажання особи отримати документ у вигляді паспортної книжечки жодним чином не свідчить про її бажання порушити закон, зловживати правом або ухилитись від виконання законних обов'язків.
З урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу в оформленні паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений чинним законодавством, тому відмова в оформленні і видачі паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України», затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, що викладена у листі відповідача №1210/2521/1210-24 від 23.10.2024 р., є протиправною, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З метою відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Суд також відхиляє доводи відповідача у відзиві щодо відсутності у цьому спорі відмови у задоволенні заяви позивача, оскільки позивач звернулась до уповноваженого органу із заявою про видачу паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ, а не із запитом на інформацію щодо отримання роз'яснення про порядок отримання такого паспорта.
Також, суд зазначає, що право особи на отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки передбачено чинним законодавством України - Положенням № 2503, а тому подання заяви про оформлення і видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у довільній формі не може слугувати підставою для відмови в оформленні і видачі такого паспорта.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 5 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 (далі - Порядок №456), визначено, що заява та документи для оформлення і видачі паспорта подаються заявником до територіального підрозділу ДМС за зареєстрованим місцем проживання особи.
Пунктом 1 розділу IV Порядку №456 визначено, що обмін паспорта здійснюється в разі:
1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;
2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №456 для обміну паспорта заявник подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Отже, чинним законодавством України передбачена можливість обміну паспорта громадянина України на паспорт у формі книжечки.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та висновків Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17, на підставі наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у цій справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання відмову протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову відділу №1 у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, викладену в листі №1210/2521/1210-24 від 23.10.2024 р., у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_1 , у зв'язку зі зміною прізвища, паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт іромадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Судові витрати в розмірі 1 211,20 грн. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно дост. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук