09 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9729/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ в Вінницькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про:
визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 ;
скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №11225/03-16 від 23.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 та період отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), досягнувши 61 року, 16.04.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області за місцем проживання з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет необхідних документів для призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №032350027110 від 23.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем-1 не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 на Комбінаті харчування ДПЗ-28 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки запис після звільнення не посвідчено печаткою підприємства та відсутнє ПІБ особи, яка зробила запис, а також період отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000 згідно п. 20 трудової книжки, оскільки не зазначено дату припинення такої виплати.
З рішенням відповідача-1 позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист.
Зазначає, що на запит представника позивача Волинський обласний центр зайнятості листом №5497/17.8/24 від 10.09.2024 надав інформацію про те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Луцькому міському центрі зайнятості в період з 27.07.1998 по 24.11.1998 та з 22.06.1999 по 01.12.2000 (в тому числі отримувала допомогу по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000).
Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначає, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком.
Вважає, що подані нею документи свідчать про наявність у позивача необхідного страхового стажу та права на пенсію за віком, а відтак рішення відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача та у призначенні їй пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
З наведених підстав просить позов задовольнити та стягнути з відповідача-2 витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позов від 18.10.2024 №0200-0902-9/107973 ГУ ПФУ у Вінницькій області позовні вимоги не визнало та просило відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування своєї позиції вказало, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, прийняло рішення №032350027110 від 23.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 06 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До страхового стажу позивача не зараховано період отримання допомоги по безробіттю згідно п. 20 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату припинення такої виплати. Також, до уваги не взято період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993, оскільки запис після звільнення не посвідчено печаткою підприємства та відсутнє ПІБ особи, яка зробила запис.
У зв'язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме відсутність при досягненні 60 років необхідного у 2023 році страхового стажу - 30 років, ГУ ПФУ у Вінницькій області правомірно прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком.
З наведених підстав просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
ГУ ПФУ у Волинській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши 61 року, 16.04.2024 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додала: трудову книжку НОМЕР_1 від 22.11.1981; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; свідоцтво про укладення шлюбу; свідоцтво про розлучення; інші документи (а.с.7-10).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ у Вінницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2024.
Рішенням ГУ ПФУ у Вінницькій області №032350027110 від 23.04.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком (а.с.12).
У рішенні вказано, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років, мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Страховий стаж заявника становить 13 років 06 місяців 24 дні.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період отримання допомоги по безробіттю згідно п. 20 трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки не зазначено дату припинення такої виплати. Також, до уваги не взято період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993, оскільки запис після звільнення не посвідчено печаткою підприємства та відсутнє ПІБ особи, яка зробила запис.
На адвокатський запит представника позивача від 06.09.2024 за №128 про надання інформації, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 12.09.2024 №0300-0202-8/54045 повідомило позивача, що заява ОСОБА_1 від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення №032350027110 від 23.04.2024 про відмову у призначенні їй пенсії (а.с.18-20).
Не погоджуючись з рішенням відповідача-1 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи позивач звернулася за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач-1 не довів правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі рішення та дій з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду України визначено Законом №1058-ІV
За нормами статті 26 Закону №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Наявність необхідного страхового стажу визначається на дату досягнення особою відповідного віку.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.
З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.
Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).
Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі - Порядок №22-1).
Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
За приписами пунктів 4.1, 4.7, 4.8 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішенням про призначення пенсії зберігаються в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 на Комбінаті харчування ДПЗ-28 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.11.1981, оскільки запис після звільнення не посвідчено печаткою підприємства та відсутнє ПІБ особи, яка зробила запис; період отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000 згідно п. 20 трудової книжки НОМЕР_1 від 22.11.1981, оскільки не зазначено дату припинення такої виплати.
Судом, згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 22.11.1981 встановлено наступне: на підставі запису №5 з 05.08.1988 позивач прийнята буфетницею в їдальню №65 Комбінату харчування ДПЗ-28 (наказ №125 від 05.08.1988); на підставі запису №6 з 01.09.1988 переведена буфетницею в кафе «Чебуречна» Комбінату харчування ДПЗ-28 (наказ №147 від 01.09.1988); на підставі запису №7 з 31.03.1993 у зв'язку із ліквідацією Комбінату харчування ДПЗ-28 звільнена по переводу в організацію орендарів ТВП «Вересневе» на ту ж посаду (наказ №29 від 31.03.1993); на підставі запису №8 з 01.04.1993 прийнята буфетницею по переводу в організацію орендарів ТВП «Вересневе» (наказ №30 від 01.04.1993) (а.с.9 зворот).
Посилання відповідача - 1 у спірному рішенні на те, що період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 неможливо зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки запис після звільнення не посвідчено печаткою підприємства та відсутнє ПІБ особи, яка зробила запис суд вважає безпідставним, з тих підстав, що записи про прийняття позивача на роботу (скріплений штампом Комбінату харчування ДПЗ-28), переведення до іншої організації внесені чітко та з посиланням на накази, та не містять неточностей чи виправлень. Натомість, не посвідчення запису після звільнення печаткою підприємства та відсутність ПІБ особи, яка зробила такий запис не є підставою ставити під сумнів роботу ОСОБА_1 з 05.08.1988 по 31.03.1993 на вказаному комбінат за умови належного внесення іншої інформації (записів) про вказаний період роботи.
Таким чином, записами у трудовій книжці позиівяв НОМЕР_1 від 22.11.1981 підтверджено факт її роботи у спірний період з 05.08.1988 по 31.03.1993 на Комбінаті харчування ДПЗ-28.
Представником позивача вчинялись дії щодо підтвердження спірного періоду роботи належними довідками, однак на адвокатський запит Державний архів Волинської області листом від 10.09.2024 №63/01.19 повідомив, що документи Комбінату харчування ДПЗ-28, в тому числі по особовому складу, на зберігання в Державний архів Волинської області не надходили (а.с.14-15).
Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 22.11.1981 встановлено, що на підставі запису №20 з 22.09.1999 позивачу розпочато виплату допомоги по безробіттю (наказ №184 від 22.09.1999) (а.с.10 зворот).
З листа №5497/17.8/24 від 10.09.2024 Волинського обласного центру зайнятості вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Луцькому міському центрі зайнятості в період з 27.07.1998 по 24.11.1998 та з 22.06.1999 по 01.12.2000. ОСОБА_1 призначено виплату допомоги по безробіттю з 22.09.1999 відповідно до пп. «а» п.1 ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №184 від 22.09.1999). Припинено виплату допомоги по безробіттю з 15.09.2000 відповідно до пп. «з» п.1 ст. 30 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №178 від 18.09.1999) (а.с.17).
Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 22.11.1981 та листом Волинського обласного центру зайнятості №5497/17.8/24 від 10.09.2024 про надання інформації підтверджено факт отримання позивачем допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000.
Суд зазначає, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.
Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Наявність сумнівів у відповідача 1 може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховно го Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.
Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
А тому, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність незарахування ГУ ПФУ у Вінницькій області періоду роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 на Комбінаті харчування ДПЗ-28 та періоду отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000 до страхового стажу позивача.
Аналіз наведених вище норм законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, а також встановлені у справі обставини дають суду підстави для висновку, що рішення відповідача - 1 є протиправним, оскільки воно прийняте необгрунтовано, з формальних підстав, без врахування істотних обставин у справі щодо періодів трудової діяльності позивача на підставі записів у трудовій книжці. Це рішення не може вважатися таким, що прийняте добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на встановлені обставини та правове регулювання спірних правовідносин рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №032350027110 від 23.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, ГУ ПФУ у Волинській області не вчиняло протиправної бездіяльності щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком, оскільки на адвокатський запит представника позивача від 06.09.2024 за №128 про надання інформації, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 12.09.2024 №0300-0202-8/54045 поінформувало позивача, що її заява від 16.04.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була розглянута ГУ ПФУ у Вінницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення №032350027110 від 23.04.2024 про відмову у призначенні їй пенсії (з зазначенням періодів які не зараховані до страхового стажу позивача). Таким чином у листі ГУ ПФУ у Волинській області лише продубльовано інформацію яка вказана у спірному рішенні, прийнятому ГУ ПФУ у Вінницькій області (а.с.18-20).
Лист ГУ ПФУ у Волинській області від 12.09.2024 №0300-0202-8/54045 не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не є індивідуальним актом у розумінні статті 4 КАС України, оскільки носить інформаційний характер та не створює для позивача жодних правових наслідків.
При вирішенні спору в частині позовних вимог зобов'язального характеру, суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог зобов'язального характеру є ГУ ПФУ у Вінницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову.
Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення чи вчинення дії за заявою позивача.
Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.
Таким чином, для ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №032350027110 від 23.04.2024; зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05.08.1988 по 31.03.1993 на Комбінаті харчування ДПЗ-28 та період отримання допомоги по безробіттю з 22.09.1999 по 15.09.2000.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області (яким протиправно не зараховано страховий стаж) необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 605,60 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 14.09.2024 №0.0.3883317964.1 (а.с.6).
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 гривень.
Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. При цьому обов'язок доводити про неспівмірність витрат на правничу допомогу у даному випадку покладається на відповідача.
У свою чергу, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 02.09.2024 №40/24, укладений з адвокатом Шляхтур Надією Володимирівною (а.с.23-24), акт приймання юридичних послуг від 13.09.2024 з розрахунком витрат адвоката за надану правничу допомогу (а.с.25), ордер АС №1108753 від 02.09.2024 на надання правової допомоги (а.с.22), квитанцію до прибуткового касового ордеру №40/24 від 13.09.2024 на суму 2000,00 грн (а.с.26).
З акту приймання юридичних послуг від 13.09.2024 вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: вивчення нормативної бази - 300,00 грн; написання позовної заяви - 1200,00 грн; правова допомога клієнту в суді - 500,00 гр. Всього на суму 2000,00 грн.
Враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суть виконаних послуг, відсутність юридичного супроводу справи адвокатом в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 2000,00 грн є неспівмірною та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у позові, що спрощувало роботу адвоката при його підготовці.
Відтак, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев'ятою статті 139 КАС України, суд (враховуючи також позицію відповідача) вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність таких судових витрат.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн. Решту витрат покласти на позивача.
Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №032350027110 від 23 квітня 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05 серпня 1988 року по 31 березня 1993 року на Комбінаті харчування ДПЗ-28 та період отримання допомоги по безробіттю з 22 вересня 1999 року по 15 вересня 2000 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 1500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403).
Відповідач - 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Т.М. Димарчук