10 січня 2025 року ЛуцькСправа № 140/10318/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 9108,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старший солдат ОСОБА_1 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року №42 був зарахований на військову службу за призовом в особливий період та забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. Згідно з наказом від 23 травня 2022 року №127 старший солдат ОСОБА_1 вибув на лікування у лікувальний заклад. У період з 30 травня 2022 року по 10 червня 2022 року відповідач перебував на лікуванні, однак після вибуття з лікувального закладу з невідомих причин не прибув до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби. За результатами службового розслідування встановлено неприбуття ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 після лікування, тобто він самовільно залишив військову частину тривалістю понад десять днів в умовах дії правового режиму воєнного стану. Разом з тим, за червень 2022 року відповідачу було безпідставно нараховане та виплачене грошове забезпечення на суму 2757,39 грн. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 червня 2024 року №161 старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , якому призупинена військова служба, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 29 травня 2024 року №241-РС з військової служби у запас згідно з підпунктом “в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання), з 04 червня 2024 року виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з наказом від 30 травня 2024 року старшого солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у сумі 6351,19 грн. При цьому утриманню підлягала вартість виданих відповідачу предметів речового майна особистого користування в сумі, обчисленій пропорційно часу, який залишився до кінця строку носіння - 6351,19 грн.
У добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував безпідставно набуті кошти, чим наніс збиток державі в особі Військової частини НОМЕР_1 у розмірі 9108,58 грн, тому позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення коштів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 16 жовтня 2024 року (а.с.80), відзив на позов не подав.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.
Наказом Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25 лютого 2022 року №42 старшого солдата ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 лютого 2022 року зараховано на військову службу за призовом в особливий період, на всі види забезпечення, і призначено на посаду дешифрувальника розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів розвідувальної роти (а.с.17).
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23 серпня 2022 року №127 ОСОБА_1 вважається таким, що з 24 травня 2022 року вибув у лікувальний заклад - Волинську обласну психіатричну лікарню та виключений з котлового забезпечення (а.с.18).
З 30 травня 2022 року по 10 червня 2022 року старший солдат ОСОБА_1 перебував на лікуванні у Волинській обласній психіатричній лікарні, що підтверджується копією картки стаціонарного хворого від 10 червня 2022 року №2645 (а.с.34-35).
Зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27 червня 2022 року №159 слідує, що старший солдат ОСОБА_1 , кухар взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону, вважається відсутнім з невідомих причин з 27 червня 2022 року (а.с. 19).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2022 року №647, для встановлення причин та умов, які сприяли невчасному прибуттю з лікувального закладу старшого солдата ОСОБА_1 було призначене службове розслідування (а.с.21).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 липня 2022 року №168, старшого солдата ОСОБА_1 , кухаря взводу забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону, який самовільно залишив частину, з 07 липня 2022 року звільнено з раніше займаної посади і виведено в розпорядження командира бригади (а.с.20).
Актом службового розслідування від 02 серпня 2022 року №705-вн встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 після вибуття 10 червня 2022 року з Волинської обласної психіатричної лікарні в період з 11 червня 2022 року по 24 червня 2022 року перебував за місцем свого проживання та проводив час на свій власний розсуд, 24 червня 2022 року добровільно та з власної ініціативи прибув до розташування Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 . Перебуваючи поза місцем проходження служби понад 10 діб старший солдат ОСОБА_1 використовував службовий час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, чим допустив кримінальне правопорушення - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад 10 діб (а.с.23-27).
02 серпня 2022 року командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №846 “Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини та покарання винних», яким на старшого солдата ОСОБА_1 за невихід на службу без поважних причин накладено стягнення, передбачене пунктом “в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, - сувора догана, та притягнуто до дисциплінарної відповідальності (а.с.36-39).
Карткою особового рахунку військовослужбовця (а.с.42) та відомістю зарахувань заробітної плати (а.с.43) підтверджено нарахування та виплату відповідачу грошового забезпечення за період з 07 червня 2022 року по 22 червня 2022 року.
30 травня 2024 року командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №811 “Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби та покарання винних», яким старшого солдата ОСОБА_1 у зв'язку зі звільненням його з військової служби у запас відповідно до пункту “в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок» притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі вартості виданих йому предметів речового майна, строк носіння якого внаслідок самовільного залишення ним місця служби не закінчився, - у сумі 6351,19 грн (а.с.46-48).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 червня 2024 року №161, старшого солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 якому призупинена військова служба, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 29 травня 2024 року №241-PC з військової служби у запас згідно підпункту “в» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з набранням законної сили обвинувального вироку суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання), з 04 червня 2024 року виключено із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17 вересня 2020 року №337 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2020 року за №967/35250, з 04 червня 2024 року старшого солдата ОСОБА_1 знято з обліку та направлено документи засудженого ОСОБА_1 до Ковельського районного сектору “Центр пробації' у Волинській області (а.с.41).
20 червня 2024 року начальник фінансово-економічної служби рапортом повідомив командира Військової частини НОМЕР_1 про неможливість подальшого стягнення коштів у зв'язку з виключенням ОСОБА_1 зі списків Військової частини НОМЕР_1 (а.с.16).
З метою добровільного повернення заборгованості у сумі 9108,58 грн Військова частина НОМЕР_1 надіслала відповідачу претензії від 07 серпня 2024 року №7919 на суму 2757,39 грн та від 18 вересня 2024 року №9364 на суму 6351,19 грн, однак в добровільному порядку позивач кошти не відшкодував (а.с.49-50, 51-52).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Пунктами 8, 9 розділу І Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, далі - Інструкція №232), військовослужбовцям речове майно особистого користування та інвентарне майно видається за встановленими нормами і порядком, визначеними цією Інструкцією. Нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців визначаються кількість предметів, що видаються на одного військовослужбовця у військових частинах або на одне ліжко в лікувальних закладах, а також на одиницю бойової техніки, місця несення варти (служби), підрозділ, установу, та строки їх носіння (експлуатації). Строк носіння або експлуатації предметів речового майна - час, установлений нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців, протягом якого предмет повинен носитися або перебувати в експлуатації.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання наступило за час проходження служби.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-ХІV “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут ВС ЗСУ), визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26, 27 Статуту ВС ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України», дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків, визначені Закон України від 03 жовтня 2019 року №160-ІХ “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-ІХ).
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закон №160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
За приписами частин першої, другої статті 3 Закону №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Пунктом 1 частини першої статті 6 Закону №160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону №160-ІХ розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що заявлені до стягнення кошти у сумі 2757,39 грн були отримані відповідачем та є його грошовим забезпеченням за період, протягом якого останній був відсутній на службі без поважних причин, у зв'язку із чим був притягнутий до відповідальності наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02 серпня 2022 року №846 “Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини та покарання винних» (а.с.36-39).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30 травня 2024 року №811 “Про заподіяння матеріальної шкоди державі внаслідок неналежного виконання обов'язків військової служби та покарання винних» за час проходження військової служби ОСОБА_1 отримав речове майно, строк носіння якого внаслідок самовільного залишення ним місця служби не закінчився, всього на загальну суму з урахуванням зносу 6351,19 грн (а.с.46-48).
Перелік та вартість майна, сума до утримання визначені довідкою від 29 травня 2024 року №11 (а.с.45).
Відтак, у зв'язку із звільненням зі служби відповідача, який притягнутий до матеріальної відповідальності, та його відмовою від добровільного відшкодування шкоди, враховуючи також, що відповідач відзиву на позовну заяву та доказів відшкодування шкоди до суду не подав, суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки у цій справі задоволено позов суб'єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн згідно із квитанцією від 29 серпня 2024 №5152 (а.с.15) з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення коштів задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 кошти в сумі 9108,58 грн (дев'ять тисяч сто вісім грн 58 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк