465/8098/24
1-кп/465/498/25
Іменем України
10.01.2025 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження №12024141370000759 від 20.07.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Львова, із вищою освітою, працюючого ФОП, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого і фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 19.07.2024 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем марки "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Лук'яна Кобилиці в напрямку виїзду на вул. Княгині Ольги у м. Львові, всупереч ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, грубо порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами, а саме: вимоги Р.1 п.1.5; Р.2 п.2.3 б), д); Р.10 п.10.1; Р.16 п.16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, що виразилося в тому, що ОСОБА_4 під час керування технічно справним транспортним засобом був неуважний, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, не стежив за дорожньою обстановкою, зокрема, виїжджаючи з другорядної дороги на перехрестя нерівнозначних доріг, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, ігноруючи дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, не надав переваги в русі автомобілю марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який, наближаючись до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, рухався в правій смузі вулиці Княгині Ольги по напрямку руху до вул. Володимира Великого у м. Львові, тим самим допустивши зіткнення із вказаним автомобілем, внаслідок чого водій автомобіля марки "Tesla Model 3", реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом головки 4-ї п'ясної кістки правої кисті без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, згідно обвинувального акту, що є предметом судового розгляду, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У підготовчому судовому засіданні потерпілим та обвинуваченим заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим та закриття кримінального провадження. При цьому, потерпілий і його представник зазначили, що моральна шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відшкодована обвинуваченим в повному обсязі, погодженому сторонами кримінального провадження, обвинувачений вибачився за скоєне, потерпілий обвинуваченого пробачив, на закритті кримінального провадження наполягають, залишаючи за собою право звернення до страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , з питань здійснення страхового відшкодування за пошкоджене майно та шкоду, заподіяну здоров'ю.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суді визнав, вказав, що щиро шкодує про те, що сталося, та повністю підтримав заявлене клопотання про закриття кримінального провадження стосовно нього за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку із примиренням з потерпілим ОСОБА_5 . Прокурор щодо задоволення клопотань сторони захисту і потерпілого не заперечив, оскільки такі відповідають вимогам закону.
Заслухавши учасників судового розгляду, суд приходить до висновку, що заявлені клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності слід задоволити з наступних підстав.
За змістом п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
За змістом п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.8 ст.284 КПК України закриття провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 даної статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.
Так, ОСОБА_4 , обвинувачений за ч.1 ст.286 КК України, заявив в судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження щодо нього та звільнення його від кримінальної відповідальності, йому роз'яснено право наполягати на загальному порядку розгляду справи з метою доведення своєї невинуватості, проти чого він категорично заперечив, наполягаючи на закритті кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.
Аналогічно потерпілий ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 просили суд закрити кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на примирення з останнім, його прощення та відшкодування обвинуваченим на користь потерпілого заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , було скоєно 19.07.2024 р., до цього ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягався.
Обвинувачений негативних характеристик не має, до кримінальної відповідальності притягається вперше, інкриміноване йому кримінальне правопорушення згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, сам обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків такого закриття. Відповідно до вимог ч.2 ст. 288 КПК України судом було з'ясовано думку потерпілого ОСОБА_5 , який вважає за необхідне задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання, крім цього, самостійно подав письмове клопотання про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 у зв'язку з примиренням, претензій морального характеру до останнього не має, у зв'язку з чим суд перешкод для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України не вбачає.
З урахуванням того, що моральна шкода потерпілому ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_4 відшкодована повністю у розмірі, погодженому сторонами, про що як обвинувачений, так і потерпілий особисто підтвердили в судовому засіданні, перешкод для задоволення клопотань обвинуваченого і потерпілого про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України немає.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених у ст.46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
При вирішенні питання процесуальних витрат суд враховує, що в межах кримінального провадження №12024141370000759 від 20.07.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, проводилось чотири судових експертизи, результати яких оформлено висновками судових експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/114-24/17041-ІТ від 04.09.2024 року (судова інженерно-транспортна експертиза), №СЕ-19/114-24/17042-ІТ від 04.09.2024 року (судова інженерно-транспортна експертиза із дослідження технічного стану транспортного засобу), №СЕ-19/114-24/17080-ІТ від 04.09.2024 року (судова інженерно-транспортна експертиза із дослідження технічного стану транспортного засобу), а також висновком експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №3039-Е від 20.09.2024 року (комплексна судова експертиза відео-звукозапису та інженерно-транспортної експертизи). Згідно наявних у матеріалах справи довідок вартість виконання вказаних експертиз із залученням судових експертів складає 3786,40 грн., 3786,40 грн., 5679,60 грн. та 13252,40 грн. відповідно. Вказані процесуальні витрати на загальну суму 26504,80 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
При цьому, суд приймає до уваги те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК України до складу процесуальних витрат входять, в тому числі, витрати, пов'язані із залученням експертів.
Водночас положеннями ч.1 ст.126 КПК України передбачено, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Таким чином, законодавчих обмежень для вирішення судом питання стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат у справі судовим рішенням у формі ухвали немає, більш того, можливість такого прямо передбачена положеннями ч.1 ст.126 КПК України.
Крім цього, у постанові від 17.06.2020 року у справі № 598/1781/17 (провадження № 13-47кс20) Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат; суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Також у своїй постанові від 29.09.2021 року Верховний Суд у справі №342/1560/20 (провадження № 51-2331км21) констатував, що процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Аналогічно таку ж позицію, в ідентичній справі до даної, яка розглядається, де особу звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, підтримав Верховний Суд у постанові від 01.02.2024 року в справі № 930/497/23 (провадження № 51-4798км23), вказавши, що закриття кримінального провадження стосовно особи на нереабілітуючих підставах і застосування до неї більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє таку особу від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням судових експертиз.
За таких обставин, за наведеного правого регулювання питання стягнення судових витрат у кримінальному провадженні та за наявності відповідних висновків Верховного Суду, які є обов'язковими для врахування судом першої інстанції, у справі наявні усі підстави для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних витрат, понесених у справі на проведення судових експертиз, на користь держави.
Долю речових доказів у справі слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
У кримінальному провадженні відсутні підстави для застосування правових приписів ст.174 КПК України.
З наведених міркувань та керуючись ст.ст.44, 46 КК України, ст.ст.284, 285, 286, 288, 314 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Кримінальне провадження, відомості про яке 20.07.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141370000759, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, - закрити.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 26504 (двадцять шість тисяч п'ятсот чотири) гривні 80 коп.
Речові докази: 1) автомобіль марки «Nissan Leaf», д.н.з. НОМЕР_5 , переданий 14.08.2024 року на відповідальне зберігання обвинуваченому, - залишити у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) автомобіль марки «Tesla Model 3», д.н.з. НОМЕР_3 , переданий 10.09.2024 року на відповідальне зберігання потерпілому,- залишити в користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1