Справа № 159/2311/23 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/99/25 Доповідач: Киця С. I.
09 січня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
секретар судового засідання Трикош Н. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року
Позивач ОСОБА_1 03 травня 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Позов обґрунтовував тим, що 16 червня 2005 року він набув за договором купівлі-продажу з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Плюс» (далі - ТОВ «Магістраль-Плюс») право власності на 8/100 частин цілісного майнового комплексу А-5, цегляного, загальна площа якого становить 868,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором дарування від 11 квітня 2006 року, укладеного з ТОВ «Магістраль-Плюс» - ще на 8/100 частин цього майнового комплексу, що всього становить 16/100 частин. Директор ТОВ «Магістраль-Плюс» запропонував придбати ще частину приміщень комплексу і 05 грудня 2017 року між ним і ОСОБА_5 було укладено попередній договір купівлі-продажу тильної частини магазину. На виконання умов договору, він передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 30 500 дол. США та 13 900 грн. Відповідач ухиляється від укладення основного договору. Виявилося, що відповідач не є власником майнового комплексу. Наприкінці 2019 року він неодноразово звертався до відповідача ОСОБА_5 з вимогою про встановлення дати укладення основного договору купівлі-продажу та призначення дати його нотаріального посвідчення, на що відповідач просив зачекати до вирішення питання про зняття арешту з майна. Арешт з майна знято не було. Відповідач подальших зустрічей із ним уникав, на контакт не виходить. Постановою Волинського апеляційного суду в справі № 159/7551/21 за його позовом до ОСОБА_5 про застосування наслідків нікчемного правочину рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції у вищевказаній справі встановив факт, що на виконання умов попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 500 дол. США та 13 900 грн, однак ним (позивачем) було неправильно обрано спосіб захисту його порушеного права. Ним подається позов про стягнення коштів як безпідставно отриманих відповідно до неукладеного попереднього договору купівлі-продажу. Між ним та відповідачем виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України). Просив стягнути з ОСОБА_5 в його користь безпідставно отримані кошти в розмірі 13 900 грн та 30 500 дол. США, що станом на 02 травня 2023 року еквівалентно 1 115 342,30 грн, понесені судові витрати.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року залучено до участі в цій справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року, в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, невідповідністю висновків, викладених в рішенню, обставинам справи. Суд першої інстанції вдався до повторної оцінки доказів, які вже були досліджені та встановлені судом під час розгляду справи № 159/7551/21 Ковельським міськрайонним судом Волинської області у рішенні від 20 грудня 2022 року та Волинським апеляційним судом у постанові від 28 березня 2023 року. Крім того, в судовому засіданні не досліджувалося питання щодо спадкового майна, яке прийняли спадкоємці після смерті відповідача. Вважає, що у цій категорії справ доказування вартості успадкованого майна доводиться стороною відповідача, а не позивачем. В матеріалах справи містись спадкова справа та документи, що підтверджують існування в померлого відповідача нерухомого майна. Оскільки позивачем оспорювані суми грошових коштів передані ОСОБА_5 на виконання неукладеного договору, то між ними виникли правовідносини щодо набуття та збереження майна без достатньої підстави. Просив скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до правонаступників ОСОБА_5 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Ткачук О. В. зазначив, що позивач неправильно трактує зміст постанови Волинського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в справі № 159/7551/21, оскільки апеляційний суд у такому судовому рішенні будь-яких фактів з приводу отримання чи неотримання ОСОБА_5 від ОСОБА_1 будь-яких коштів не встановлював. Сам ОСОБА_5 під час розгляду вищевказаної справи заперечував той факт, що він як директор ТОВ «Магістраль-Плюс» пропонував ОСОБА_1 придбати частину приміщень цілісного майнового комплексу, жодних домовленостей про укладення попереднього договору купівлі-продажу від 05 грудня 2017 року він із ОСОБА_1 не мав, про що заявив суду. ОСОБА_5 заперечував здійснення ним записів на звороті попереднього договору і написання ним розписки від 03 березня 2019 року, звертав увагу на проведенні судової почеркознавчої експертизи. Суд першої інстанції у справі, що переглядається, відмовив у клопотанні про призначення судового почеркознавчої експертизи. Зворотна сторона попереднього договору із написами про грошові суми, дати, ініціалів особи та підписами не містить вказівки, що вони є невід'ємними частинами будь-яких домовленостей між певними особам, зокрема неукладеного попереднього договору від 05 грудня 2017 року. За вказаними написами неможливо ідентифікувати їх дійсну правову природу. Зміст боргової розписки суперечить змісту записів про обсяг нібито наданих коштів ОСОБА_5 та ціні позову. Позивач не надав суду першої інстанції відомостей про вартість успадкованого спадкоємцями відповідача майна і не довів обґрунтованості та підставності позовної вимоги до відповідачів щодо стягнення на свою користь коштів. Просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з перебуванням у відпустці. Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 подав клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_3 та її представника Позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, клопотань не подавали. Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, виходячи з того, що апеляційному суду не надано доказів поважності причин неявки в судове засідання та неможливості явки в судове засідання представника позивача, неявка представника учасника справи не перешкоджає розгляду справи; проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату час і місце розгляду справи .
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Представник позивача ОСОБА_4 подав до суду апеляційної інстанції 07 січня 2025 року клопотання про долучення та дослідження в судовому засіданні доказів - інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідь на адвокатський запит КП «Волиньпроект», консультаційну довідку щодо вартості нерухомого майна. Представник відповідача ОСОБА_6 у заяві від 08 січня 2025 року зазначив, що апелянт у клопотанні не обґрунтовує поважність неподання доказів до суду першої інстанції. Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи та їх дослідження у судовому засіданні документів інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідь на адвокатський запит КП «Волиньпроект», консультаційну довідку щодо вартості нерухомого майна, оскільки таке клопотання не було заявлене в суді першої інстанції, а неможливості подання цих нових доказів до суду першої інстанції і поважних причин їх неподання не встановлено.
Апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження в цій справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися з позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із цим позовом до відповідача ОСОБА_5 03 травня 2023 року.
Відповідач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів прийнято, відкрито загальне позовне провадження в цій справі, призначено підготовче судове засідання в справі.
Отже, на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції настала смерть відповідача ОСОБА_5
02 серпня 2023 року представник позивача ОСОБА_7 звернулась в суд першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з отриманням інформації про смерть відповідача та необхідністю пошуку спадкоємців, до якого було приєднано копію
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 січня 2024 року залучено до участі в цій справі спадкоємців відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2024 року підготовче провадження в цій справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в позові ОСОБА_1 до правонаступників ОСОБА_5 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи (стаття 46 чинного ЦПК України).
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Системний аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Отже, якщо позов пред'явлено до померлої особи, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. При цьому незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов'язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі беруть участь відповідачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб'єктність і не заявляли клопотання про закриття провадження у справі. На момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб'єктність. В іншому разі провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (постанова Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 185/998/16).
Цивільне-процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства (пункти 35, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18).
Фізична особа, що визначена позивачем ОСОБА_1 відповідачем та до якої ним пред'явлено матеріально-правову вимогу ( ОСОБА_5 ), втративши як цивільну, так і цивільну процесуальну правосуб'єктність у момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , не лише вибула із матеріального правовідношення, але й не мала процесуальної здатності мати й особисто здійснювати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони в цій справі (процесуальної правозданості та процесуальної дієздатності).
Оскільки ОСОБА_5 , до якого 03 травня 2023 року пред'явив позов ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до прийняття судом першої інстанції цього позову та відкриття провадження в цій справі 09 травня 2023 року, після отримання інформації про смерть ОСОБА_5 (з клопотання представника позивача 02 серпня 2023 року) під час підготовчого провадження в справі, суд повинен був закрити провадження в цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Зважаючи на зміст статей 42, 43, 55 ЦПК України, у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 втратив свою процесуальну правосуб'єктність у момент смерті до відкриття провадження у справі, попри відкриття судом такого провадження, він не набув статусу відповідача і у нього не виникло будь-яких процесуальних прав та обов'язків як сторони в справі, а тому наступництво іншими особами (спадкоємцями) процесуальних прав та обов'язків, які не виникли, є неможливим.
Крім того, позивач ОСОБА_1 самостійно не визначав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як відповідачів за своїм позовом, не змінював та не доповнював позовних вимог, підстав позову. Залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до відкриття провадження у справі, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги до відповідача і вимоги до спадкоємців відповідача мають різні матеріально-правові підстави, що, в свою чергу, порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положенням частини третьої статті 49 ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав, і предмету позову.
Вищевикладене свідчить про те, що провадження у справі не підлягало відкриттю, а у випадку відкриття - підлягало закриттю, і наступне залучення правонаступників померлого також здійснено з порушенням норм процесуального права.
З огляду на вищенаведене, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим на підставі пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України підлягає скасуванню, а провадження в цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 206, 255, 373, 374, 381 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2024 року в цій справі скасувати.
Провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до суду касаційної скарги.
Головуючий - суддя
Судді