Справа № 761/47499/24
03 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Чайка О.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої фізичною особою - підприємцем, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , за частиною 3 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
установив:
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 19 листопада 2024 року серії ВАВ № 586165, 09 жовтня 2024 року близько 22 год 10 хв на АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_1 вигулювала собаку породи ротвейлер без намордника, внаслідок чого допустила напад на іншу собаку, чим порушила правила вигулу собак, «Правила утримання домашніх собак та котів у м. Києві».
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно собака під час вигулу була без намордника та повідка. Однак, усі інші обставини, викладені у протоколі заперечувала, вину свою не визнала.
Адвокат Трубіцина-Дивак Т.В. зазначила, що порушено строк складання протоколу. На думку адвоката, не долучено доказів, які б свідчили, що собака «Дана» покусала собаку «Алісу». Звернула увагу на докази, які не підтверджують, на її думку, факт нанесення пошкодження собаці, а з відео та матеріалів, які долучені до протоколу не вбачається сам факт події. У порушення вимог оформлення протоколу не відібрано в учасників пояснень. Крім того, просила викликати суддю-експерта, який проводить тренування для собаки «Дани» для надання додаткових пояснень та витребувати додаткові докази, які їй самостійно не вдалося отримати.
Адвокат Парамонова О.Ю. у судовому засіданні зауважила, що особа, відносно якої складено адміністратвиний протокол, має бути притягнута до відповідальності, оскільки собака вигулювалася без намордника. Зазначивла, що собака її клієнтки покусана, на підтвердження цього просила допитати свідків, які прибули до суду. Звернула увагу, що у матеріалах справи є відео з фіксацією ушкодження тварини. При цьому, звернула увагу, що паспорт собаки «Дани», не підпадає під жоден існуючий паспорт в Україні, визначений законом та відсутні відомості щодо належного тренування собаки, що є обов'язковими для такої породи. Просила долучити письмові пояснення.
Потерпіла ОСОБА_2 підтримала свого адвоката та надані письмові пояснення.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила, що того дня вигулювали з друзями своїх собак, однією з яких була собака «Дана». Під час прогулянки собаки відбігли в неосвітлене місце і тоді вони почули крики, підійшовши побачили ОСОБА_4 з іншою собакою на руках. Підтвердити інформацію, що саме собака «Дана» здійснила напад не могла, оскільки не бачила цього. Повідомила, що жодного разу не бачила від собаки «Дани» якусь агресивну поведінку, остання завжди дружелюбна та грайлива. Крім того, зазначила, що собака беззаперечно виконує різні команди господаря.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначила, що безпосереднім свідком події вона не була, однак чула, що відбувається з вікна квартири. Підтвердила, що після цієї події бачила кров на собаці «Алісі» та рани від укусу. Повідомила, що собака «Дана» часто буває без повідка. Зауважла, що до цієї події також мала ситуацію, коли собака «Дана» напала на її собаку. Стосовно інших випадків, коли собака «Дана» проявляла агресію зазначила, що особисто вона не бачила, однак неодноразово чула скарги від сусідів. Зазначила, що ніколи не бачила, як із собакою «Даною» працював кінолог. Щодо того як поводила себе собака «Дана», коли вона почула крики з вікна, свідок повідомила, що вона спокійна була, але її тримали за шию з двох сторін.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона бачила та чула як у той день ловили собаку ротвейлера. Підтвердила, що вона була без повідка, намордника не бачила, оскільки було темно.
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 19.11.2024 року серії ВАВ № 586165, рекомендацію щодо лікування № 000008500 від 10.10.2024, копію протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подія від 10.10.2024, копію пояснення ОСОБА_2 від 10.10.2024, копію пояснення ОСОБА_5 від 10.10.2024, фототаблиці, CD-R диск з відеозаписом, клопотання та письмові пояснення адвоката Трубіцини-Дивак Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 від 19.12.2024 з додатками, клопотання та письмові пояснення ОСОБА_2 від 23.12.2024 з додатками, клопотання адвоката Трубіцини-Дивак Т.В. від 03.01.2025 про забезпечення (витребування) доказу, долучені у судовому засіданні пояснення адвоката Парамонової О.Ю. з додатками, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її представника - адвоката Трубіцини-Дивак Т.В., потерпілої ОСОБА_2 , її представника - адвоката Парамонової О.Ю., свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , приходжу до такого висновку.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнімпереконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 3 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також не прибирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Законом України № 1684-IX від 15.07.2021 стаття 154 КУпАП доповнена частиною 3, якою визначено, що дії, передбачені ч. 1 цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3447-IV від 21 лютого 2006 року регулює відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин та поводженням із ними фізичних та юридичних осіб, зокрема утримання домашніх тварин.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Собаки породи «Ротвейлер» належать до небезпечних порід відповідно до Переліку небезпечних порід, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 р. № 1164 «Деякі питання щодо небезпечних порід собак».
За таких обставин вигул собаки породи «Ротвейлер» без намордника та повідка заборонено законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям.
Відповідно до ст. 22 вказаного вище Закону, при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання. Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
Отже, власник такого домашнього собаки зобов'язаний забезпечувати наявність намордника та повідка під час вигулу потенційно небезпечного чи небезпечного собаки у громадських місцях.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником собаки ротвейлера на прізвисько « Дана ». А тому, саме на неї покладається обов'язок забезпечувати наявність намордника та повідка у тварини.
Стосовно поданого клопотання сторони захисту про забезпечення доказу, суддя не вбачає підстав для його задоволення, оскільки сторона захисту мала достатнього часу для підготовки до судового розгляду, належних обґрунтувань щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, захисником не наведено, натомість матеріали справи містять достатні докази для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя наголошує, що до повноважень суду не належить збирання доказів, суддя може сприяти учасникам в отриманні доказів у разі доведення неможливості їх самостійного подання, між тим даних про неможливість подання захисником доказів самостійно у розпорядження судді не надано.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували факти зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення і могли б слугувати підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях вказаної особи складу адміністративного правопорушення, матеріали не містить та при розгляді справи не встановлено.
Таким чином, суддя переконливо дійшов до висновку, що у справі зібрана достатня кількість достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поза розумним сумнівом.
Так, санкція ч. 3 ст. 154 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.
Разом з тим, передбачене адміністративне стягнення частиною 3 статті 154 КУпАП у виді конфіскації тварин, в даній справі, не відповідає суспільній значимості порушення, з огляду на таке.
Україною ратифіковано Європейську конвенцію про захист домашніх тварин від 13.11.1987 Законом N 578-VII (578-18) від 18.09.2013. Згідно з основним принципом Конвенції щодо утримання домашніх тварин,людина має моральне зобов'язання поважати всіх живих істот, і пам'ятаючи про те, що домашні тварини мають особливі стосунки з людиною, ніхто не повинен спричиняти для домашньої тварини непотрібного болю, страждання або пригнічення, ніхто не повинен залишати домашньої тварини.
Вилучення собаки у господаря (конфіскація) позбавить тварину турботи, причинить біль, страждання та пригнічення, що у свою чергу, буде суперечити основним принципам ратифікованої Конвенції та буде суперечити поглядам на гуманне поводження з тваринами, яке закріплене в статті 4 Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
Суддя звертає увагу, що Конвенція наголошує на необхідності забезпечення добробуту тварин, а не на покаранні тварин за дії їхніх власників. Конфіскація має бути останнім засобом і застосовуватися лише тоді, коли інші заходи не можуть забезпечити належний догляд або коли тварина знаходиться у безпосередній небезпеці. Конфіскація може спричинити серйозний стрес та страждання для тварин, особливо якщо вони відокремлюються від своїх власників та звиклого середовища. Це може бути в розріз з принципом захисту від страху та занепокоєння.
Стосовно письмових пояснень адвоката Парамонової О.Ю., в яких вона просить стягнути на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу та майнову шкоду, слід звернути увагу адвоката на таке.
Розгляд питань про стягенення витрат виходить за межі повноважень суду у справах про адміністративні правопорушення, визначених законодавством України про адміністративні правопорушення, оскільки чинний КУпАП не містить визначення поняття «судові витрати» при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності, порядок їх підрахунку, доведення, розподілу. При цьому, адвокат у своїх пояснення не послалася ні на одну норму КУпАП, яка регулювала б відповідні процесуальні питання.
Положення ст.ст. 268, 275 КУпАП не передбачають відшкодування витрат на правову допомогу особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності, а норми КАС України не підлягають застосуванню при розгляді вказаної категорії справи, з огляду на завдання та призначення цих нормативних правових актів.
Зважаючи на відсутність норми КУпАП, яка регулює порядок відшкодування витрат на правову допомогу, а також враховуючи те, що зазначені два кодифіковані акти: КУпАП та КАС України мають різну спрямованість, покликані на самостійне, жодним чином не споріднене та не пов'язане один з одним правове регулювання, а тому стосуються зовсім відмінних правових процедур, суддя приходить до висновку, що правових підстав для задоволення заяви адвоката Парамонової О.Ю. немає, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Згідно ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.
Таким чином, враховуючи обставини вчиненого правопорушення, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 154 КУпАП без конфіскації тварини.
У порядку, визначеному ст. 401 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст. 401, 154, 278, 280, 283, 284, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп., на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Роз'яснити, що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Олена ЧАЙКА