Справа № 761/36/25
Провадження № 1-кс/761/977/2025
06 січня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
дослідивши в приміщенні суду скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 26.07.2024 про закриття кримінального провадження № 12023105020001125 від 05.05.2023,
установив:
02.01.2025 на електронну пошту Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову слідчого від 26.07.2024 про закриття кримінального провадження № 12023105020001125 від 05.05.2023.
Обґрунтовуючи скаргу, заявник зазначає, що у провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві перебуває кримінальне провадження №12023105020001125 від 05.05.2023.
26.07.2024 старшим слідчим Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_3 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12023105020001125 від 05.05.2023 за відсутністю в діяннях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
23.12.2024, як зазначає скаржник ОСОБА_2 , він отримав вказану постанову.
На думку заявника, вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 03.01.2025 визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , 06.01.2025 матеріали скарги передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення з розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає за необхідне повернути особі, які її подала, виходячи з такого.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України. Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 статті 303 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Так, визначені у ч. 1 ст. 303 КПК України положення щодо можливості оскарження конкретних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, не дають жодних підстав для різного (неоднозначного) їх тлумачення.
Як вбачається зі змісту скарги, оскаржувана постанова винесена слідчим ОСОБА_3 . 26.07.2024
Водночас ОСОБА_2 звертається до суду зі скаргою лише 02.01.2025, зазначивши про те, що отримав постанову 23.12.2024. Одночасно слідчому судді не надано жодних доказів (ані зворотнього поштового повідомлення про отримання листа адресатом, ані роздруківки із сайту Укрпошти чи іншого доказу) на підтвердження отримання скаржником постанови саме 23.12.2024
Згідно частини 1 статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 115 КПК України строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію. При обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (справа «Каракуця проти України»).
У той же час в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 справа «Мельник проти України» (Заява 23436/03) суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, строки для вчинення певних дій, визначені у процесуальному законодавстві, мають дисциплінувати осіб, що звертаються до суду.
Згідно положення п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Отже, враховуючи, що скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, заявник не обґрунтував поважність причини пропущення строку на звернення до слідчого судді зі скаргою та взагалі не порушував питання про поновлення строку на її подання, дана скарга підлягає поверненню, особі, що її подала.
Разом із тим, слід роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 113-114, 303, 306-307, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 26.07.2024 про закриття кримінального провадження № 12023105020001125 від 05.05.2023- повернути особі, яка її подала.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_6