СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-н/759/6/25
ун. № 759/556/25
09 січня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравченко Ю.В., розглянувши заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - Підприємство) про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,
26 грудня 2024 року до суду надійшла заява Підприємства про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 09.01.2025.
Дослідивши заяву та додатки до неї, суддя дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (частина друга статті 167 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги (частина третя статті 163 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
У заяві Підприємство просить видати судовий наказ щодо стягнення з боржника заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 61 987,68 грн, судового збору в сумі 302,80 грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 400,00 грн.
До заяви про видачу судового наказу Підприємство долучило: копію договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладеного між Підприємством і ОСОБА_1 23.02.2001, та розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом розділу 1 договору квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності боржника на квартиру зазначена нерозбірливо.
Однак будь-які докази належності вказаної квартири ОСОБА_1 на праві власності (як-от: правовстановлюючий документ, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) Товариство до заяви про видачу судового наказу не додало.
За таких обставин, суддя позбавлений можливості перевірити належність квартири боржникові, і, як наслідок встановити безспірність заявленої заборгованості.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку, що у видачі судового наказу слід відмовити.
Щодо стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу суддя зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (пункт перший частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
З огляду на те, що суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, судовий збір стягненню з боржника не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Системне тлумачення наведених норм дозволяє дійти висновку, що чинний процесуальний не передбачає можливості відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, у наказному провадженні.
За таких обставин вимога про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 160, 161, 163-165, 169, 170, 258-261, 353-355ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, відмовити.
Роз'яснити Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», що відповідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», що відповідно ч. 2 ст. 161 ЦПК України їх вимоги можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Ю.В. Кравченко