Справа № 521/460/25
Номер провадження:1-кс/521/239/25
09 січня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , ознайомившись зі заявою ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України, -
До слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України.
На обґрунтування клопотання зокрема зазначено, що 09 січня 2025р. о 9 годині 41 хвилин за адресою: Філатого, 62 працівники поліції (патруль на а/м з держ номером 35-11) - зупинили ОСОБА_3 , посилаючись на орієнтування з розповсюдження наркотичних речовин. Відмовились підтвердити орієнтування, посилаючись на внутрішню інформацію. На вимогу виконати закон - скласти протокол затримання для проведення огляду - відмовили, права також не були зачитані, правова допомога не запропонована та проведено огляд. Після витребування персональних даних, перевірили та з'ясували відсутність у розшуку. З'ясувавши непричетність до розповсюдження наркотичних речовин продовжили обмеження пересування через підкорення наказу, зателефонувавши комусь.
Згодом прибув патруль (держ. номер 34-79), вийшли два поліцейських. Не представляючись, не вмикаючи бодікамери, підбігли, та після короткої розмови з патрулем (держ номером 35-11) - знов безпідставно наголосили, що він знаходиться в розшуку. Потім вчотирьох обступили та під психологічним тиском принадили пройти до а/м. ПП 35-11 та змусили присісти в нього. Згодом патруль 35-11 привіз ОСОБА_4 на територію Обласного РТЦК м. Одеси, вул. Зіньковецька.
На вимогу заявниці по гучному зв'язку патрульна представилась - ОСОБА_5 , НОМЕР_1 та працівник з номером жетону 0173524.
Без встановлення беззаперечного факту адміністративного правопорушення, а саме: винесена Начальником відповідального РТЦК Постанова зі штрафом та притягненням до відповідальності та Звернення Начальником відповідального РТЦК про доставку та затримання - що є вагомим доказом вчинення цього правопорушення. Інформація не може слугувати доказом про вчинення правопорушення!
В а/м ПП ОСОБА_6 складала протокол, з її слів, по 210 на підставі персональних даних отриманих під час перевірки на причетність до розповсюдження наркотичних речовин. У цей момент ОСОБА_4 заборонив представникам 0173445 та 0173524 використання та розповсюдження отриманих персональних даних будь-яким іншим особам.
15.29 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що його надалі незаконно та всупереч його волі утримують на території РТЦК, вийти не дозволяють. Наполягають здати особистий телефон та на разі відмови погрожують застосувати спецзасоби та фізичну силу.
З вищенаведеного вбачається скоєння злочину згідно ст.ст. 365 п. 1, п.2, 146 п. 1, п.3, 146-1 та 182 КК України.
У зв'язку з чим, просить слідчого суддю про наступне:
1. Постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади, в даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , негайно доставити ОСОБА_7 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
2. Звільнити позбавленого свободи ОСОБА_7 , якщо орган державної влади чи службова особа не наддасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення його свободи.
3. Доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в її заяві.
Ознайомившись зі змістом клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України)
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Так, серед іншого, згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України "Про попереднє ув'язнення" (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_8 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Проте ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Окремо, слідчий суддя вважає необхідним роз'яснити, що у даному випадку належним способом реагування на позбавлення особи волі, про що зазначає у заяві ОСОБА_2 , є звернення до працівників правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Керуючись ст. 206, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 , в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її ухвалення.
Слідчий суддя ОСОБА_1