Справа № 947/35900/24
Провадження № 1-кс/947/470/25
10.01.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12024162150001204 від 07.09.2024 року відносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, заміжньої, ФОП, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України, -
Як вбачається з клопотання, слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 вересня 2024 року за №12024162150001204.
Слідчий у клопотанні зазначає про те, що ОСОБА_4 , діючи відповідно до раніше розробленого плану ОСОБА_8 , будучи пособником та виконуючи відведену їй роль у виконанні плану вчинила кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_8 в жовтні 2015 року, більш точну дату та час не встановлено, працюючи лікарем-інтерном з педіатрії в КУ «Ізмаїльський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме житловою нерухомістю для подальшого свого проживання, розробив злочинний план, відповідно до якого він з залученням інших осіб підшукає з психіатричного відділення недієздатну особу в якої немає родичів та є житлова нерухомість, та в подальшому зазначену житлову нерухомість отримає у власність.
З цією метою, ОСОБА_8 підшукав ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом з загального захворювання 2 групи безстроково та в поведінці якої спостерігаються вираженні психічні порушення, яка з 2000 року перебувала постійно на стаціонарному лікуванні в психіатричному відділенні лікарень м. Ізмаїла, та з 2014 року в психіатричному відділенні в КУ «Дунайська басейнова лікарня на водному транспорті», у якої з 14.04.2015 відсутні близькі родичі та є в користуванні квартира, яка неприватизована та перебуває в комунальній власності, та розташована за адресою: АДРЕСА_2 яку ОСОБА_9 у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні не мала можливості використовувати.
З метою реалізації свого плану ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , яка є його дружиною в жовтні 2015 року разом подали заяву до органів опіки та піклування Ізмаїльської міської ради про встановлення опіки над ОСОБА_9
Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 23.10.2015 року було надано позитивний висновок органів опіки та піклування про можливість встановлення піклування над ОСОБА_9 опікунами ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 04.11.2015 року ОСОБА_9 було визнано недієздатною.
В подальшому, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 16.11.2015 року заяву ОСОБА_8 та ОСОБА_11 про встановлення опіки над ОСОБА_9 та призначення їй опікунів задоволено. Недієздатній ОСОБА_9 призначено опікунів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 .
Після встановлення опіки, ОСОБА_8 недієздатну ОСОБА_9 до себе додому не забрав, а залишив на лікуванні в психіатричному відділенні КУ «Дунайська басейнова лікарня на водному транспорті»,яке розташоване за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, 68.
З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи у власних інтересах, ОСОБА_8 з січня 2016 року уклав нові договори від свого імені та з корисливих мотивів, з комунальними підприємствами Ізмаїльської міської ради та з іншими підприємствами які надають послуги водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання та обслуговування квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Продовжуючи свою злочину діяльність ОСОБА_8 , з метою заволодіння квартирою ОСОБА_9 , та недопущення повернення вказаної квартири, після смерті останньої, у комунальну власність,розпочав процес її приватизації, який було завершено 02.10.2018 року отриманням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на підставі якого та відповідно до заяви опікуна ОСОБА_8 , 03.12.2018 року було зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_9 .
Далі, 19.12.2018 року ОСОБА_8 , використовуючи опіку над ОСОБА_9 з корисливою метою, на шкоду останній зареєстрував своє місце проживання у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та належить підопічній ОСОБА_9 , після чого розпочав у ній своє проживання, тим самим фактично зайняв житлову площу ОСОБА_9 та використовував її майно в особистих цілях.
Крім того, з метою зміни реєстрації місця проживання підопічної ОСОБА_9 , а також для унеможливлення використання останньою своєї квартири, у якій вже проживав ОСОБА_8 , 28.10.2019 року надано звернення до органів опіки та піклування Ізмаїльської міської ради з заявою на поселення підопічної ОСОБА_9 до інтернату.
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 14.11.2019 року було надано згоду на влаштування недієздатної ОСОБА_9 до психоневрологічного будинку-інтернату.
В подальшому наказом від 17.01.2020 року ОСОБА_9 було включено до списку Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату та поставлено на повне державне забезпечення.
Також, з 20.01.2020 року ОСОБА_9 було змінено місце реєстрації з адреси: АДРЕСА_2 на адресу: АДРЕСА_3 , де вона і знаходилася до смерті, тобто до 08.09.2021 року.
В подальшому 07.10.2021 року для завершення реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_8 звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою від 10.03.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області відмовлено у вчиненні вищезазначеної нотаріальної дії.
Не зважаючи на це, для реалізації свого злочинного плану, 31.03.2022 року ОСОБА_8 подав до Ізмаїльського міськрайонного суду позовну заяву про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Для отримання позитивного рішення суду за своїм позовом, ОСОБА_8 , у якості пособників залучив свою тещу - ОСОБА_4 та колишнього керівника - ОСОБА_12 , яким ОСОБА_8 відвів роль свідків в судовому засіданні при розгляді позову ОСОБА_8 та доручив надати суду неправдиві показання, щодо проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 однією сім'єю в період з 01.01.2015 року по 20.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, в судовому засіданні, яке відбулося 26.05.2022 року в приміщенні Ізмаїльського міськрайонного суду свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_12 діючи умисно, з корисливих мотивів, виконуючи свою роль відведену їм організатором в злочинному плані, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 жодного дня не проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надали суду завідомо неправдиві показання про проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 однією сім'єю в період з 01.01.2015 року по 20.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому на підставі неправдивих показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 08.06.2022 року було задоволено цивільний позов ОСОБА_8 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
Встановлено факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_8 однією сім'єю з ОСОБА_9 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 з січня 2015 року до дня відкриття спадщини, тобто до 08.09.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
В подальшому, на підставі вказаного вище рішення суду за ОСОБА_8 23.08.2022 року було зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, ОСОБА_8 незаконно отримав у спадщину за законом зазначене майно, яке відповідно до положень ст. 1277 ЦК України є відумерлою спадщиною та є власністю територіальної громади.
Таким чином, ОСОБА_8 незаконно заволодів квартирою що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , чим спричинив збитки Ізмаїльській міській раді на загальну суму 1008777,76 гривень.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 26.05.2022 року о 10:33 діючи відповідно до раніше розробленого ОСОБА_8 плану, виконуючи роль пособника у вчиненні кримінального правопорушення, та доручення останнього про надання суду неправдивих показань, щодо проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 однією сім'єю в період з 01.01.2015 року по 20.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у залі судових засідань № 1 Ізмаїльського міськрайонного суду, що розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Клушина, 2, під час судового засідання з розгляду цивільної справи № 946/2242/22 (провадження № 2/946/2408/22) за позовом ОСОБА_8 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 жодного дня не проживала однією сім'єю з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 надала у судовому засіданні, з корисливих мотивів, як свідок неправдиві показання суду про проживання ОСОБА_9 з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 однією сім'єю в період з 01.01.2015 року по 20.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому на підставі неправдивих показів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 08.06.2022 року було задоволено цивільний позов ОСОБА_8 до Ізмаїльської міської ради Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.
Встановлено факт спільного проживання спадкоємця ОСОБА_8 однією сім'єю з ОСОБА_9 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 з січня 2015 року до дня відкриття спадщини, тобто до 08.09.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_8 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
На підставі вказаного вище рішення суду за ОСОБА_8 23.08.2022 року убло зареєстровано право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
За викладених обставин, 28.12.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України.
Сторона обвинувачення звертається з клопотанням до слідчого судді і просить обрати відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, обґрунтовуючи його тим, що остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваної.
У судовому засіданні -
Прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник підозрюваної заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що підозра пред'явлена його підзахисній є необґрунтованою, ризики на які посилається прокурор є безпідставними. Звернув увагу на те, що його підзахисна з'являлася на кожен виклик слідчого та має належну процесуальну поведінку. Також посилався на незадовільний стан здоров'я підозрюваної. Просив відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, враховуючи те, що його підзахисна має стійкі соціальні зв'язки, родину, працю.
Підозрювана зазначила, що вона ні в чому не винна, на суді надавала правдиві покази про ті обставини, які їй було відомо. Просила відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, долучені в його обґрунтування матеріали, приймаючи до уваги надані стороною захисту матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частиною 4 статті 194 КПК України передбачено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 28.12.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні нею інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, доданими в обґрунтування клопотання, зокрема: довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомості; копією рішення суду № 946/2242/22 від 08.06.2022 року; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про смерть; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо активного запису про народження; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; історією хвороби № 333/4112 (епікриз); довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; рішенням органу опіки та піклування про влаштування до психоневрологічного інтернату ОСОБА_9 ; рішенням суду № 500/6698/15-ц від 16.11.2015 року; рішенням суду № 500/6079/15-ц від 04.11.2015 року; путівкою № 258 на влаштування до психоневрологічного інтернату; медичними картками стаціонарного хворого за 2015-2020 роки щодо ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом огляду речей і документів.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги вищевказані рішення ЄСПЛ, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України.
Одночасно, слідчий суддя акцентує увагу на тому, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення останньою кримінально-протиправних дій.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
У клопотанні про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_4 сторона обвинувачення вказує на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 384 КК України, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує останній у випадку подальшого визнання її винною у вчиненні таких кримінальних правопорушень (зокрема покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років), слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.
Проте, аналізуючи вказаний ризик також в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваної ОСОБА_4 в контексті практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя звертає увагу на те, що підозрювана ОСОБА_4 заміжня, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце проживання, не переховувалася від органу досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з'явилася за першим викликом до слідчого судді, раніше не судима, позитивно характеризується за місцем мешкання, відповідно до чого слідчий суддя приходить до висновку, що ризик переховування підозрюванї ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду є мінімальним.
Посилання сторони обвинувачення на те, що підозрювана ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, на думку слідчого судді є також обґрунтованим, оскількиостанняз метою укриття своєї імовірної злочинної діяльності може спробувати впливати на свідків, щоб ті утримались від спілкування з органом досудового розслідування та судом, або ж надали неправдиві свідчення.
При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику приймає до уваги те, що показання, які надаються на досудовому розслідуванні не можуть лягти в обґрунтування судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України, а тому підозрювана ОСОБА_4 з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності, яка їй загрожує, може незаконно впливати на свідків з метою зміни ним показань при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що сторона обвинувачення, попри встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді особистого зобов'язання.
Беручи до уваги обставини ймовірного вчинення підозрюваною ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зокрема, її дії, як вони викладені у повідомлені про підозру (роль пособника), а також характеризуючи дані на підозрювану, відповідно до яких остання: раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є фізичною особою-підприємцем, тобто має джерело прибутку, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання, що вказує на наявність міцних соціальних зв'язків у неї та про можливість запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
При вирішенні питання щодо можливості застосування відносно підозрюваної ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя також враховує медичні документи, надані захисником підозрюваної, відповідно до яких підозрювана ОСОБА_4 має атеросклеротичну хворобу серця не уточнених судин.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Враховуючи позитивні характеризуючі дані підозрюваної ОСОБА_4 та встановлені в судовому засіданні обставини, зокрема, те, що остання має захворювання та потребує лікування, слідчий суддя приходить до переконання, що відносно підозрюваної можливо застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вказаний запобіжний захід є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та в повній мірі здатний запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам.
Отже, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_4 та можливість застосування відносно неї більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Керуючись, ст. ст. 177, 178, 179, 194, 309, 374 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_7 - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 28.02.2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, а саме:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-утримуватися від спілкування зі свідками в рамках кримінального провадження;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України, у разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1