Постанова
іменем України
справа №954/804/23
провадження № 22-ц/819/41/25
10 січня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Воронцова Л.П.,
Майданік В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційні скарги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гончаренка О.В., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В листопаді 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 06 листопада 2008 року ОСОБА_1 (раніше ОСОБА_2 ), з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк», де заповнила і підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої відповідачу був відкритий кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт у розмірі 500,00грн., який у подальшому неодноразово був збільшений на підставі рішення банку.
Підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
06 листопада 2008року відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої підтвердила, що ознайомлена з фінансовими умовами надання кредитних коштів.
Укладений між сторонами договір неодноразово був пролонгований, кредитний ліміт збільшений до 50000,00грн., відповідач користувалася наданими кредитними коштами та частково погашала заборгованість за договором.
Оскільки в порушення взятих на себе зобов'язань позичальник умови договору належним чином не виконувала, то станом на 13 березня 2023року виникла заборгованість у загальному розмірі 44868,37грн., з яких: 37574,15грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7294,22грн. - заборгованість за простроченими процентами.
Посилаючись на наведені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2008 року у загальному розмірі 44868,37грн. та 2684,00грн. судових витрат.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 листопада 2008року у розмірі 37574,15грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2247,66грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами 06 листопада 2008року був укладений кредитний договір шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк». Оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов'язань з повернення кредитних коштів, то стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту у розмірі 37574,15грн. Суд відмовив у стягненні заборгованості по процентам, пославшись на те, що підписана відповідачем заява-анкета не містить погодженого сторонами розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, порядку їх нарахування та сплати.
Доводи апеляційний скарг
Частково не погодившись з рішенням суду від 12 вересня 2024 року, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати процентів у розмірі 7294,22грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким зазначені позовні вимоги банку задовольнити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що сторонами при укладенні кредитного договору досягнуто згоди з усіх істотних його умов. Позичальник, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Довідку про умови кредитування від 06 листопада 2008року, особистим підписом засвідчила своє ознайомлення з умовами кредитування та тарифами банку, серед яких погоджена сторонами базова відсоткова ставка по кредиту у розмірі 2,5% на місяць (30% на рік). В подальшому відсоткова ставка змінювалася, про що відповідач була повідомлена та погодилася із запропонованими умовами кредитування, підписавши в своєму електронному кабінеті (Приват24) Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 09 серпня 2020року.
Відповідач була обізнана з умовами кредитного договору, у тому числі щодо розміру процентів, нарахованих за користування кредитними коштами.
При ухвалені рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 особисто підписана Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, Довідку про умови кредитування, які містять положення про нарахування процентів за договором та умови їх сплати кредитору, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з відповідача процентів за користування кредитними коштами у загальному розмірі 7294,22грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2008року в сумі 37574,15грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у 2008році скаржник зверталася до ЗАТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про оформлення кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». 05 листопада 2022року був закритий картковий рахунок, відкритий на ім'я позичальника. У довідці про закриття рахунку відсутня інформація про наявність заборгованості за договором, а тому скаржник стверджує, що у неї відсутні невиконані зобов'язання за кредитним договором.
Надана банком виписка по договору, на підставі якої суд встановив наявність у заборгованості за кредитним договором, не є первинним документом бухгалтерського обліку, а тому не є належним доказом у справі, оскільки для встановлення заборгованості позивач мав надати виписку за картковим рахунком, яка в матеріалах справи відсутня.
Також скаржник зазначила, що позивач не підтвердив факт видачі їй кредиту, який мав бути підтверджений меморіальним ордером, випискою по рахунку, заявою на видачу готівки, платіжним дорученням, тощо, які банком не надані, а тому, на думку відповідача, суд мав відмовити у задоволенні вимог АТ «КБ «ПриватБанк».
В порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» банк не надав суду доказів направлення скаржнику досудової письмової вимоги про дострокове повернення кредиту.
При вирішенні справи суд припустився порушень норм цивільного процесуального права. Ухвалою судді від 28 листопада 2023року безпідставно прийнято до провадження позов АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та відкрито провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності, який за умовами договору мав розглядатися у м.Дніпро.
Суд в порушення пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України не зупинив провадження у справі до вирішення справи №932/1544/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання безпідставною заборгованості та списання з особового рахунку донарахованої суми заборгованості за кредитним договором №б/н від 06 листопада 2008року, яка перебуває на розгляді в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська.
Правова позиція сторін щодо поданих апеляційних скарг
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 просила скаргу банку залишити без задоволення та навела доводи, які відповідають її аргументам, що містяться в поданій відповідачем апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу подану ОСОБА_1 , АТ «КБ «ПриватБанк» просило скаргу відповідача залишити без задоволення. Товариство зазначило, що надана ОСОБА_3 довідка про закриття карт-рахунку «Для виплат», картка НОМЕР_1 договір від 25 травня 2016року, не стосується кредитного договору від 06 листопада 2008року.
За карт-рахунком «Для виплат» відповідач отримувала соціальні виплати, здійснювала покупки, перекази за рахунок власних коштів, погашала заборгованість по своєму кредитному рахунку. Для карт-рахунку «Для виплат» кредитний ліміт не встановлювався.
Для користування кредитним карт-рахунком за договором від 06 листопада 2008року відповідач 09 серпня 2020року отримала картку НОМЕР_2 , термін дії якої 09/23 (останній день вересня 2023року).
Розгляд справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до положень ст.369 ч.1 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Фактичні обстави справи, встановлені судом
06 листопада 2008року відповідач ОСОБА_4 , з метою отримання банківських послуг, звернулася до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ «КБ «ПриватБанк», де заповнила і підписала Заяву на отримання кредиту.
Зазначена заява містить умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та погоджені сторонами суттєві умови кредитного договору, серед яких: розмір кредитного ліміту - 500,00грн.; базова процентна ставка за кредитом - 2,5% в місяць.
Позичальник зазначив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які були надані в письмовому вигляді. Згоден з тим, що місцем розгляду спору по послузі кредитка «Універсальна» - в Бабушкінському районному суді м.Дніпро або в суді за місцем реєстрації філії ПриватБанк, з діяльності якої виникає спір. Згоден з тим, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку становлять укладений сторонами договір про надання банківських послуг. Банк має право в любий момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт (а.с.49).
06 листопада 2008року ОСОБА_1 ознайомилася та підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», згідно якої сторони погодили процентну ставку за користування кредитом 2,5% на місяць; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менш 60грн.; строк повернення кредитних коштів до 25 числа кожного місяця (а.с.58).
Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 свідчить, що за договором від 06 листопада 2008року банком неодноразово змінювався кредитний ліміт, останній раз збільшення кредитного ліміту відбулося 31 березня 2021року до 35000,00грн. (а.с.47).
В межах діючого кредитного договору відповідач отримувала кредитні картки, зокрема 09 серпня 2020року одержала картку НОМЕР_2 , терміном дії до 09/23 (а.с.48).
09 серпня 2020року ОСОБА_1 через додаток «Приват24» ознайомилася та підписала простим електронним підписом Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (а.с.50-57). Ця заява містить умови кредитування з використанням кредитних карток «Універсальна» та погоджені сторонами суттєві умови кредитного договору, серед яких: розмір кредитного ліміту до 50 000,00грн.; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; спосіб надання кредиту - безготівковий; річна процентна ставка за кредитом на рівні 42,0%; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84,0% річних, встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами, тощо. Мета отримання кредиту - споживчі цілі. На підставі статті 17 Закону України «Про споживче кредитування» сторони узгодили, що в разі затримки клієнтом сплати частини кредиту або процентів, які підлягають сплаті , банк має право вимагати повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов'язання за договором. Крім того, у Заяві сторони уклали угоду про використання клієнтом простого електронного підпису у виді: ОТР-паролю, QR-коду, підписом стилусом на планшеті у відділенні банку, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах банку у мережі інтернет та інше. Погодили отримання кореспонденції в електронному вигляді, у мобільних додатках, SMS-повідомленнями, тощо.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 06 листопада 2008 року, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, відповідач станом на 13 березня 2023року має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44868,37грн., з яких: 37574,15грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7294,22грн. - заборгованість за простроченими процентами (а.с.8-25).
На підтвердження розміру наявної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надав виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 06 листопада 2008року по 01 січня 2023року (а.с.26-46).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо апеляційної скарги АТ «КБ «ПриватБанк»
Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що 06 листопада 2008року між сторонами укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг ЗАТ КБ «Приватбанк». В цій заяві сторони погодили, серед іншого підстави нарахування та сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами, розмір щомісячної процентної ставки на рівні 2,5% на суму залишку заборгованості (або 30% річних).
09 серпня 2020року ОСОБА_1 підписала оновлену Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка містить умови кредитування з використанням кредитних карток «Універсальна» та погоджені сторонами суттєві умови кредитного договору, у тому числі, річну процентну ставку за кредитом - 42,0%.
Ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам, які нараховані за користування позичальником кредитними коштами, суд першої інстанції помилково не зважив на вищенаведені обставини та безпідставно вважав, що між сторонами договору не погоджено нарахування та стягнення з відповідача процентів за договором.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що нарахування банківською установою процентів за договором від 06 листопада 2008року слід визнати таким, що відповідає укладеному між сторонами договору, а доводи апеляційної скарги в цій частині обґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .
У кредитному договорі №б/н від 06 листопада 2008року сторони погодили, що у разі виникнення спору по послузі кредитка «Універсальна», місцем розгляду спору є Бабушкінський районний суді м.Дніпро або суд за місцем реєстрації філії ПриватБанк, з діяльності якої виникає спір.
З матеріалів справи встановлено, що кредитний договір був укладений ЗАТ «КБ «ПриватБанк» в особі представників Каховської філії банку. Оскільки на час розгляду справи місто Каховка Херсонської області є тимчасово окупованим військами рф, то підсудність справ Каховського міськрайонного суду Херсонської області змінена на Нововоронцовський районний суд Херсонської області, який розглянув справу по суті. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду справи слід визнати неприйнятними.
Аргументи скаржника про те, що у відповідача відсутні невиконані зобов'язання за кредитним договором, що підтверджується довідкою банку від 05 листопада 2022року про закриття карткового рахунку ОСОБА_1 , в якій відсутня інформація про наявність заборгованості за договором, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.
З довідки АТ «КБ «ПриватБанк» від 05 листопада 2022року №КІМЕРІDE2L7LSSD2 встановлено, що згідно угоди від 25 травня 2016року на ім'я ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_3 , за яким особі видавалася карта для виплат. 05 листопада 2022року цей рахунок закрито (а.с.155).
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з запереченнями представника позивача про те, що договір від 25 травня 2016року не стосується кредитних правовідносин сторін, заснованих на договорі від 06 листопада 2008року, а тому закриття зазначеного рахунку ОСОБА_1 не впливає на вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06 листопада 2008року.
Також колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги відповідача про те, що банк не довів факт видачі позичальнику кредиту, який мав бути підтверджений меморіальним ордером, випискою по рахунку, заявою на видачу готівки, платіжним доручення. Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що надання кредиту здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування банком коштів на карткових рахунок позичальника, а не шляхом видачі відповідачу готівки, що мало бути підтверджено означеними документами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення АТ «КБ «ПриватБанк» приписів Закону України «Про захист прав споживачів», який діяв на час виникнення спірних правовідносин та Закону України «Про споживче кредитування», стверджуючи, що позивачем в порушення вимог Закону не направлялася на її адресу досудова письмова вимога про повернення кредиту. Оцінюючи наведені посилання, колегія суддів визнає їх неприйнятними з огляду на характер спірних правовідносин, який не містить позовних вимог про дострокове повернення споживчого кредиту, з яким як Закон України «Про захист прав споживачів», так й Закон України «Про споживче кредитування» пов'язують обов'язковість досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Вказавши про порушення судом першої інстанції вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, скаржник зазначила про необґрунтовану відмову у задоволенні її клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №932/1544/24 за позовом ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» про визнання безпідставною заборгованості та списання з особового рахунку донарахованої суми заборгованості за кредитним договором, яка перебуває на розгляді в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що дійсно у провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває означена справа №932/1544/24, у якій судове рішення не постановлено.
Згідно пункту шостого частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ураховуючи приписи наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав у суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі, оскільки перевірка правильності нарахування заборгованості за договором здійснюється судом, в провадженні якого знаходиться справа, за наявності обґрунтованих заперечень сторін щодо проведених розрахунків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 06 листопада 2008 року, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору, станом на 13 березня 2023року відповідач має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 44868,37грн., з яких: 37574,15грн. - заборгованість за тілом кредиту; 7294,22грн. - заборгованість за простроченими процентами.
На підтвердження розміру наявної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» надав виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 06 листопада 2008року по 01 січня 2023року, яка є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незважаючи на назву цього документа «Виписка за договором №б/н за період 06.11.2008-21.03.2023».
В ході розгляду справи відповідач не спростувала належними та допустимими доказами правильність проведеного банком розрахунку за кредитним договором.
Отже, дослідивши зібранні у справі докази та проаналізувавши доводи сторін, колегія суддів вважає, що між сторонами виникли правовідносини, засновані на кредитному договорі від 06 листопада 2008року, з послідуючими змінами, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти шляхом їх зарахування на картковий рахунок, тривалий час користувалася грошима, здійснювала часткове погашення заборгованості. Оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов'язання з повернення кредиту та процентів за користування запозиченими коштами, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 37574,15грн. Разом з цим, суд помилково не звернув уваги на умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема, погодження позичальника на оплату процентів за користуванням кредитними коштами та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором у розмірі 7294,22грн.
З огляду на викладене, апеляційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню в зазначеній частині, з постановленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 7294,22грн. заборгованості зі сплати прострочених процентів за договором.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції в оскаржуваній нею частині не спростовують, цю апеляційну скаргу слід визнати необґрунтованою та залишити без задоволення.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи, що за наслідками розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк», то стягненню на користь позивача підлягають судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою банком судового збору за подання позовної заяви (в повному обсязі) та апеляційної скарги.
Отже, в порядку пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягають судові витрати в розмірі 436,34грн. (2684,00грн. - 2247,66грн.) та 4542,00грн., а всього 4978,34грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 12 вересня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором від 06 листопада 2008року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором від 06 листопада 2008року в розмірі 7294,22грн. та судові витрати у розмірі 4978,34грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік