Номер провадження: 22-ц/813/760/25
Справа № 501/3631/23
Головуючий у першій інстанції Тордія Е.Н.
Доповідач Драгомерецький М. М.
09.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
переглянув у порядку прощенного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
08 вересня 2023 року Акціонерне товариство «Універсал-Банк» (далі- АТ «Універсал-Банк») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківських послуг від 26.03.2021 в розмірі 78 771,67 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що «Мonobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти «monobank».
Зазначає, що особливістю проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або на точці видачі або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою зазначеною клієнтом.
Позивач зазначає, що умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал-Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
26 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
Згідно п. 1 Розділу 1 «Терміни та визначення» Умов мобільний додаток - сервіс Банку, дозволяє надавати Клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюється з використанням Платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування Платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжної картки га/або мобільного додатка, згідно умов Договору в тому числі, платіжної системи Маster СагсІ/Visa, та відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України.
Згідно п.п. 2.3. п.2 Розділу І Умов, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.8.1. п. 5 Розділу 1 Умов Клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами Банку через Мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Згідно п. п. 2.1., 2.4., 2.5. пункту 3 розділу II Умов визначено, що для падання послуг Банк видає клієнту картку.
Підписанням Анкети-заяви клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Моnоbаnк».
Датою укладення Договору є дата підписання клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком: (І) при додаванні інформації з картки в Мобільний додаток з авторизацією за номером телефону, або (II) при активації Клієнтом віртуальної картки в Мобільному додатку.
З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.
На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримала кредит у гривнях у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 53 000,00 грн.
Зазначає, що не виконання ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.16 п.5 Розділу II Умов, відбулось Істотне порушення Клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 04 червня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Відповідачка не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв'язку з чим та відповідно до п.п. 5.18, 5.19 п.4 Розділу II кредит став у формі «на вимогу».
Зазначає, що у зв'язку з невиконанням зобов'язання станом на 11 липня 2023 року у відповідачки виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 78 771,67 грн.
З огляду на наведене, Банк просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.03.2021 в розмірі 78 771,67 грн та понесені судові витрати в сім 2 684,00 грн.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року позов АТ «Універсал-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про місце роботи відсутні, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Універсал-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 78 771,67 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн (04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352).
02 жовтня 2023 року відповідачка ОСОБА_1 надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що кредитний договір мав бути укладений у письмовій формі, АТ «Універсал-Банк» не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, що при складанні анкети-заяви вона ознайомилась саме із цими правилами надання банківських послуг,а також не відомо, на яких умовах та з якими відсотками і штрафними санкціями вона погодилась під час підписання анкети-заяви. У додатках до позовної заяви відсутні дані відповідно до анкети-заяви яка мала би бути визначена сума встановленого кредитного ліміту та умови його погашення та його збільшення.
11 жовтня 2023 року представник позивача, АТ «Універсал-Банк», - Мєшнік Костянтин Ігорович, надіслав суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що вказані у відзиву заперечення безпідставні. Відповідачка отримала від банку послуги у вигляді грошових коштів, які мала сплатити на умовах на які погодилась, у зв'язку з тим, що відповідачка частково здійснювала операції з поповненням банківської картки, розмір яких є значно меншим за поточні витрати по картковому рахунку, тому і виникла заборгованість.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою ОСОБА_1 було проведено поповнень карткового рахунку на суму 55 939,13 грн. За весь час користування карткою боржником було проведено витрат по картці на суму 134 710,80 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 78 771,67 грн (134 710,80 грн - 55 939,13 грн = 78 771,67 грн).
Всі поповнення використовувалися відповідачем на власні потреби і на рахунку не залишалися, саме тому повернутими їх вважати не можна.
В свою чергу поповнення які проводила відповідачка свідчать про те, що вона
усвідомлювала, що винна Банку кошти, які використала з кредитного ліміту, а отже повною
мірою розуміла наслідки та була ознайомлена з умовами використання наданих її коштів.
Отже, з урахуванням вищесказаного присутні правові підстави для стягнення
заборгованості з ОСОБА_1 в повному обсязі відповідно до Анкети-заяви до договору надання банківських послуг, Умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал-Банк», Тарифів за карткою «Мonobank».
01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03 листопада 2023 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2023 року скасовано, справу призначено до розгляду на 13 листопада 2023 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився надавши до суду письмову заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, в якому позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачка у судові засідання не з'явилась, про місце, час та день розгляду справи повідомлялась належним чином (а.с. 44, 50-51, 87).
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року позовну заяву АТ «Універсал-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про місце роботи відсутні, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ «Універсал-Банк» заборгованість за кредитом у сумі 78 771,67 грн та судові витрати у розмірі 2 684,00 грн (04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352).
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі є менше ніж тридцять розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 березня 2021 року між АТ «Універсал-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
При укладенні кредитного договору сторони керуються ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно Умов і Правил, підписанням Анкети-заяви клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки.
У п. 2.4 Умов і Правил визначено, що своїм підписом на Анкеті-Заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився та погоджується з умовами Договору.
Так, у п. 4 анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 26.03.2021, відповідачка визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.
На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку.
Розмір наданого для позичальника ліміту становить 53 000,00 грн.
Відповідно до Умов і правил, підписаних відповідачем її електронним цифровим підписом, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір грошових коштів, наданих Банком клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності.
До Кредитного відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
Отже, скріпивши заяву підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідачки виникло зобов'язання оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів та повернути Кредит та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі Щомісячних платежів.
Між сторонами відповідно до Умов погоджено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України.
Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Підписанням анкети-заяви клієнт і банк уклали договір про надання банківських послуг «monobank».
Дата укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки.
Платіжна карта передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код.
Згідно підпункту 5.11 Розділу ІІ Умов, клієнт зобов'язаний сплачувати банку щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку.
При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий клієнтом платіж як визнання клієнтом даного штрафу у розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами.
Відповідно до Тарифів банку, розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4% від заборгованості (не менше 100 гривень, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка у 3,1% на місяць нараховується на максимальну заборгованість на день за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості у 6,2% на місяць нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості. Також передбачений розмір комісії.
За порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків.
Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою (підпункти 5.15-5.19 Розділу ІІ Умов).
Згідно підпункту 5.16 пункту п'ятого Розділу ІІ Умов, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань).
Станом на 11 липня 2023 року прострочене зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати мінімального щомісячного платежу за договором сягало понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі підпункту 5.16 Умов відбулося істотне порушення нею як клієнтом зобов'язань.
Надавши суму кредиту позичальнику, позивач виконав умови укладеного кредитного договору (Договору про надання банківських послуг «Мonobank» від 26.03.2021), однак, відповідач всупереч умовам такого свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем станом на 11 липня 2023 року на загальну суму 78 771,67 грн за наданим кредитом (тіло кредиту).
На вимоги банку відповідач по справі, не відреагував, на час розгляду справи в суді простроченої заборгованості по кредитному договору не погасив.
У відзиві на позовні вимоги посилається на порушення банком умов надання кредиту, його погашення та зміну та в задоволенні позовних вимог прахала відмовити в повному обсязі.
26 березня 2021 року між АТ «Універсал банк» та відповідачкою ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.
При укладенні кредитного договору сторони керуються ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до Умов і Правил, підписанням Анкети-заяви клієнт і Банк укладають Договір про надання банківських послуг «Monobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом Анкети-заяви та отримання Картки.
В п. 2.4 Умов і Правил визначено, що своїм підписом на Анкеті-Заяві клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення відповідного Договору клієнт ознайомився та погоджується з умовами Договору.
Так, у п. 4 анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 26 березня 2021 року, відповідач визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.
На підставі укладеного договору відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку.
Розмір наданого для позичальника ліміту становить 53 000,00 грн.
Відповідно до Умов і правил, підписаних відповідачем її електронним цифровим підписом, кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - розмір грошових коштів, наданих Банком клієнту на термін, обумовлений в Договорі, на умовах платності і зворотності.
До Кредитного відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно Тарифів.
Отже, скріпивши заяву підписами, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги Банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, згідно тарифів та повернути кредит та сплатити комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі щомісячних платежів.
Між сторонами відповідно до Умов погоджено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України.
Для надання послуг банк видає клієнту картку (платіжну картку). Підписанням анкети-заяви клієнт і банк уклали договір про надання банківських послуг «monobank».
Дата укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки.
Платіжна карта передається клієнту не активованою, активується банком при додаванні інформації з картки на мобільний додаток з авторизацією за номером телефону. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код.
Згідно підпункту 5.11 Розділу ІІ Умов, клієнт зобов'язаний сплачувати банку щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку.
При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф згідно тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий клієнтом платіж як визнання клієнтом даного штрафу у розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами.
Відповідно до тарифів банку, розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами - 4% від заборгованості (не менше 100 гривень, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка у 3,1% на місяць нараховується на максимальну заборгованість на день за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожен день з моменту виникнення заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості у 6,2% на місяць нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості. Також передбачений розмір комісії.
За порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від базової процентної ставки, зазначеної в тарифах, що діє на дату нарахування відсотків.
Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості з моменту виникнення заборгованості під час дії пільгового періоду за карткою, внаслідок невнесення щомісячного мінімального платежу в повному обсязі, або за кожен календарний день поточного календарного місяця, в якому клієнт своєчасно не вніс щомісячний мінімальний платіж за звітний місяць після закінчення дії пільгового періоду за карткою (підпункти 5.15-5.19 Розділу ІІ Умов).
Згідно підпункту 5.16 пункту п'ятого Розділу ІІ Умов, у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань).
Станом на 11 липня 2023 року прострочене зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати мінімального щомісячного платежу за договором сягало понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі підпункту 5.16 Умов відбулося істотне порушення нею як клієнтом зобов'язань.
Надавши суму кредиту позичальнику, позивач виконав умови укладеного кредитного договору (Договору про надання банківських послуг «Мonobank» від 26.03.2021), однак, відповідач всупереч умовам такого свої зобов'язання щодо повернення суми кредиту належним чином не виконував, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем станом на 11 липня 2023 року на загальну суму 78 771,67 грн за наданим кредитом (тіло кредиту).
На вимоги банку відповідач по справі, не відреагував, на час розгляду справи в суді простроченої заборгованості по кредитному договору не погасив.
У відзиві на позовні вимоги посилається на порушення банком умов надання кредиту, його погашення та зміну та в задоволенні позовних вимог прахала відмовити в повному обсязі.
«Мonobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти «monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень.
Попередня ідентифікація відбувається шляхом за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або на точці видачі або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Позивач зазначає, що Умови обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал-Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 26 березня 2021 року, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Наведений висновок відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 квітня 2021 року, справа №623/2936/19 (а.с. 9-30).
Відповідно до розділу «Порядок внесення змін до Договору» Умов та правил сторони погодили наступний порядок внесення змін до Договору: в частині розділів (положень) Умов і правил обслуговування в AT « Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, які містять елементи договору про споживче кредитування та/або договору банківського вкладу (депозиту), зміни вносяться за згодою Сторін. При цьому під згодою Сторін у даному пункті розуміється направлення Банком Клієнту за допомогою Мобільного додатку повідомлення (пропозиції) про зміни розділів (положень) Договору, які містять елементи договору про споживче кредитування, та акцепту Клієнтом зазначених змін.
Зміна Договору може бути здійснено в один з таких способів: підписання відповідного документа (заяви/згоди) в Мобільному додатку; направлення текстового та /або голосового повідомлення за допомогою каналів зв'язку (месенджерів). продовження користування послугами Банку (в тому числі використання Кредитного ліміту).
У разі якщо Клієнт не погоджується із запропонованими змінами він має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку, попередньо погасивши усю заборгованість за договором, без сплати додаткової комісійної винагороди за його розірвання.
Зміни до Договору та/або Тарифів Банку будуть застосовуватися та є погодженими (акцептованими) Клієнтом, якщо протягом 2 календарних днів з моменту їх опублікування на сайті Банку, Клієнт не повідомить Банк про розірвання Договору.
Надання послуг і умови взаємодії між Банком та Клієнтом, які діяли до дати акцепту Клієнтом зміненого Договору та/або Тарифів, вважаються зміненими і продовжують діяти в частині, що не суперечить змісту зміненого Договору та/або Тарифів.
ОСОБА_1 до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг не зверталась та продовжувала користуватись карткою, а отже з ними погодилась.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці всього за весь час користування карткою ОСОБА_1 було проведено поповнень карткового рахунку на суму 55 939,13 грн. За весь час користування карткою Боржником було проведено витрат по картці на суму 134 710,80 грн. Отже, сума коштів, яка досі не була повернута Банку становить 78 771,67 грн (134 710,80 грн - 55 939,13 грн = 78 771,67 грн).
Відомостей про те що на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
З розрахунку наданого банком вбачається, що всі поповнення по картці використовувалися ОСОБА_1 на власні потреби свідчать про те, що відповідач
усвідомлювала, які кошти використовує з кредитного ліміту, а отже повною
мірою розуміла наслідки та умови використання наданих їй коштів.
Заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник не надала до суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Позивачем надано виписки з особового рахунку (виписки про рух коштів на рахунку) ОСОБА_1 які підтверджують и отримання, користування кредитом , а також те, що після отримання банківської картки остання здійснила дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти ( а.с. 7-8, 101-106).
Вищевказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року по справі №0 200/5647/18, провадження №0 61- 9618св19.
Оцінивши надані докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції виходив, що позовні вимоги АТ «Універсал-Банк» до ОСОБА_1 є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.
Проте, з висновком суду першої інстанції погодитись в повному обсязі неможливо, виходячи з наступного.
Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У пункті 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 25 жовтня 2000 року, «Суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94, Серія A, №303-A, параграф 29).
Аналогічний висновок, висловлений Європейським судом з прав людини у п. 18 Рішення від 07 жовтня 2010 року (остаточне 21.02.2011) у справі «Богатова проти України» (заява №5232/04 від 27 січня 2004 року).
Більш детальніше щодо застосування складової частини принципу справедливого судочинства - обґрунтованості судового рішення Європейський суд з прав людини висловився у п. 58 Рішення від 10 лютого 2010 року (остаточне 10.05.2011) у справі «Серявін та інш. проти України» (заява №4904/04 від 23 грудня 2003 року), а саме «Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Однак, в порушення положень статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не надав правильної оцінки наявним у справі доказам та помилково застосував норми матеріального права.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».
Проте, в порушення вказаних принципів цивільного процесу Банк не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості підстав позову, а саме, те, що станом на 11 липня 2023 року заборгованість за наданим кредитом становить 78 771,67 грн, у тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 78 771,675 грн.
Так, 26 березня 2021 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, в зв'язку з чим підписав анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 26.03.2021 та йому було відкрито поточний рахунок спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank.
Особливості укладання вказаного кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 вищевказаного Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За встановлених обставин даної справи, особливістю проекту АТ «Універсал-Банк» «Монобанк» є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.
З матеріалів справи вбачається, що підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді «Тарифів», «Паспорта споживчого кредиту» та «Таблиці обчислення вартості кредиту», які містять повну та необхідну інформацію про умови кредитування, підписані електронним цифровим підписом обох сторін договору.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Таким чином, підпис анкети-заяви здійснений сторонами за допомогою аналогів власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів електронного копіювання, а Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді «Тарифів», «Паспорта споживчого кредиту» та «Таблиці обчислення вартості кредиту», які містять повну та необхідну інформацію про умови кредитування, підписані електронним цифровим підписом сторін договору.
Таке відповідає Закону України «Про споживче кредитування», який вступив у дію 10 червня 2017 року і відповідно до частини другої статті 9 якого до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частини третьої цієї статті.
Заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 08 вересня 2020 року, а також засвідчила, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України у сфері захисту права споживачів.
Отже, кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobankбув укладений у встановленому законом порядку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження №6-144цс14) та зроблено висновок, що:
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».
Розглядаючи аналогічну справу щодо відкриття поточного рахунку клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank, у постанові від 18 травня 2022 року у справі №697/302/20 (провадження №61-2498св22) Верховний Суд виходив, що «З урахуванням того, що в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненні процентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив вірно, але помилився в частині мотивів такої відмови. А тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні в його мотивувальній частині, а в іншій частині залишенню без змін».
Таким чином, Банком не доведено факту укладення кредитного договору в належній формі та узгодження його істотних умов, як то відсотки за користування кредитом, комісія та її розмір; неустойка та її розмір, а відповідно, такий договір в силу частини 2 статті 1055 ЦК України є нікчемним, а отже відсутні підстави для стягнення з позичальника на користь банку нарахованоїзаборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 78 771,67 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у даному випадку Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановлено, що Банк в повному обсязі виповнив свої зобов'язання та надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, а не 53 000 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, наданого Банком до суду (а.с. 7-8).
Отже, у даному випадку Банк має право на повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 15 000 грн.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне - 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)
Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з'ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, у тому числі наданих Банком суду апеляційної інстанції, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів вважає, що кредитний договір був укладений у встановленому законом порядку, Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання та надав відповідачці кредит в розмірі 15 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка monobank, алепозичальник, відповідачка, не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Тому права Банку були порушені і підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15 000,00 грн.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №509/4632/16 (провадження №61-2522 св 18).
Отже, вимоги Банку є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь Банку заборгованість за тілом кредиту в сумі 15 000,00 грн.
Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статей 207, 526, 1048, 1049 ЦК України, у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про задоволення позову частково.
На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач поніс і документально підтвердив витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 2 684,00 грн (а.с. 35), тому у зв'язку із задоволенням позову частково необхідно присудити з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 342,00 грн (2 684,00 :2).
Відповідачка ОСОБА_1 понесла та документально підтвердила витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 4 026,00 грн, тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги частково необхідно присудити з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 2 013,00 грн (4 026,00 грн/2), а з урахуванням принципу взаємозаліку необхідно присудити з позивача на користь відповідача судовий збір в сумі 671,00 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4. ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Іллічівського міськрайонного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 рокускасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Універсал-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал-Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ) заборгованість за кредитом у сумі 15 000, 00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, Україна, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, судові витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 671,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І. Дришлюк