Дата документу 25.12.2024 Справа № 333/9613/24
Єдиний унікальний №333/9613/24 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/768/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 25 грудня 2024 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, який має середню-спеціальну освіту, є військовослужбовцем певної військової частини, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції (EASYCON);
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»;
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON).
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 листопада 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02 січня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень 00 копійок (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що з урахуванням ступеня порушення цінностей суспільства в цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов до висновку, що обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою сприятиме запобіганню існуючих ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід є занадто суворим.
Зазначає, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування/суду, незаконно впливати на свідків або вчиняти інше кримінальне правопорушення, має місце реєстрації і постійного проживання.
На думку апелянта, якщо до підозрюваного буде застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, то будуть відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України, на які посилається суд.
Вважає, що слідчим та прокурором не було доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Згідно з ухвалою слідчого судді, в провадження слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню №62024080100003237, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 квітня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що наказом командира певної військової частини № 278 від 01 жовтня 2023 року ОСОБА_6 призначено на відповідну військову посаду. З цієї дати останній приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_10 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому відповідними Указами Президента України ОСОБА_10 правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст.9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, 26 листопада 2023 року ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби місце дислокації підрозділу певної військової частини, після чого, свої службові обов'язки не виконує, час проводить на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживає, про своє місце знаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляє та незаконно перебуває за межами місця служби.
Таким чином, ОСОБА_6 , за викладених вище обставин підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.4 ст.408 КК України, а саме: дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
04 листопада 2024 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України. Час фактичного затримання - 18 година 00 хвилин.
05 листопада 2024 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України.
Заслухавши доповідь судді; підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя в цілому дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисника, прокурора, слідчого та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість інкримінованого останньому кримінального правопорушення, суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, дані про особу підозрюваного, а також конкретні обставини вказаного кримінального правопорушення.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується доданими до клопотання доказами, зазначеними як в самому клопотанні так і в ухвалі слідчого судді.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачено суворе покарання - виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк - від п'яти до дванадцяти років.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя врахував окрім іншого, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення, обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у якому він підозрюється та дані про особу підозрюваного.
З огляду на фактичні обставини провадження, ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 правопорушення та суворість можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про доведеність ризиків, вказаних у клопотанні, та про те, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Обставини, на які посилається сторона захисту, а саме те, що підозрюваний має місце реєстрації і постійне місце проживання, на думку колегії суддів, правильність висновків слідчого судді не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків.
Щодо твердження апелянта про те, що слідчим та прокурором не було доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегія суддів звертає увагу на таке.
Як зазначено вище, обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, прокурором доведено.
Враховуючи фактичні обставини провадження та відомості про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
Окрім того, відповідно до вимог ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених в т.ч. статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Разом з цим, слідчим суддею при застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою одночасно визначено заставу у мінімальному розмірі, передбаченому п.3. ч.5 ст.182 КПК України, як альтернативного запобіжного заходу.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі стороною захисту та ті, що заявлені під час апеляційного розгляду, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції теж не спростовують.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи апелянта про протилежне суперечать матеріалам провадження і змісту цієї ухвали.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Як встановлено при апеляційному розгляді, досудове розслідування вже закінчено та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності (в порядку ст.401 КК України) у провадженні щодо ОСОБА_6 направлено до суду, судовий розгляд призначений на 10 січня 2024 року.
Разом з цим, відповідно до вимог ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
При цьому, виходячи з системного аналізу положень кримінального процесуального законодавства, в т.ч. вищевказаної статті, строк тримання під вартою слідчим суддею визначається в межах строку досудового розслідування.
Як убачається із наявних матеріалів, строк досудового розслідування у цьому провадженні з урахуванням періоду його зупинення у зв'язку з оголошенням розшуку підозрюваного, завершується 25 грудня 2024 року.
На викладене слідчий суддя уваги не звернув та застосував щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, який значно перевищує строки досудового розслідування.
Таким чином, вказана ухвала в зазначеній частині підлягає зміні на підставі ст.ст.407-409 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05 листопада 2024 року, якою задоволено частково клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м.Мелітополі та м.Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_9 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02 січня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень 00 копійок (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) змінити в частині строку дії ухвали, встановивши цей строк до 25 грудня 2024 року включно.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4