Справа № 127/16462/24
Провадження № 22-ц/801/161/2025
Категорія: 101
Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.
Доповідач:Шемета Т. М.
10 січня 2025 рокуСправа № 127/16462/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Шемети Т. М. (суддя - доповідач),
суддів: Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,
секретар судового засідання Куленко О. В.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа Вінницька міська рада
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року, постановлене у складі судді Федчишина С. В. у м. Вінниці, дата складення повного судового рішення 23 жовтня 2024 року,
В травні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Грушко Ж. В., подала до Вінницького міського суду Вінницької області заяву про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини та належності правовстановлюючого документу, обґрунтовуючи її тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є її бабою.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, ніхто спадщини не прийняв, заявниця бажає прийняти спадщину, вона проживала з бабою до дня її смерті, вони вели спільно господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов'язки по догляду за будинком, сплаті комунальних платежів.
Окрім того, у правовстановлюючих документах на будинок є помилки при написанні прізвища спадкодавиці, тому їх належність покійній можна підтвердити лише судовим рішенням.
Відтак ОСОБА_1 просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 26.01.2007 року до 29.12.2016 року; встановити факт належності померлій ОСОБА_2 правовстановлюючих документів - свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 03.09.1993 та свідоцтва про права на спадщину за законом № І-2587 від 03.09.1993 року на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого на ім'я ОСОБА_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року заяву задоволено частково: встановлено факт належності померлій ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 03.09.1993 р. та свідоцтва про право на спадщину за законом № 2587 від 03.09.1993 р. на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виданий на ім'я « ОСОБА_2 ». В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що факт належності померлій ОСОБА_2 . Правовстановлюючих докмуентів на будинок підтверджений належними та допутсимими доказами і не викликає сумнівів. Натомість встановленян факту постійного проживання заявниці зі спадкодавицею не доведений, нею неправильно визначено коло заінтересованих осіб, оскільки спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 . Є її донька (мати заявниці), яка не залучена до участі в справі. Заявниця не надала доказів звернення до нотаріуса та відмови у видачі їй свідоцтва, а надані нею докази на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавицею є недостатніми, допитані в судовому засіданні свдіки також не підтвердили цей факт.
Не погодившись із таким рішенням в частині відмови у встановленні факту постійного проживання зі спадкодавицею, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Грушко Ж. В., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове, яким задовольнити дану вимогу ОСОБА_1 .
Основними доводами апеляційної скарги є те, що на підтвердження проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, сплати побутових послуг, взаємних прав та обов'язків, заявницею до заяви подано копії документів та письмових доказів, зі змісту яких вбачається, що заявниця з 26.01.2007 року разом проживала з своєю бабусею ( ОСОБА_2 ) до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювала за нею догляд, вели спільне господарство, мали спільний побут, спільний бюджет, несли спільні витрати на утримання спільного майна, разом харчувалися, вирішували питання лікування, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Дані обставини підтвердили й свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно довідки № 3/01-16 від 24.01.2024 року, виданої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Стеблюк Н. В., спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась, єдиною спадкоємицею, яка бажає прийняти спадщину та на час відкриття спадщини проживала постійно із спадкодавцем є онука померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка має право на спадкування за законом як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга).
Враховуючи висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21, за умови відсутності спадкоємців за заповітом за законом, а також відмови від її прийняття, належною заінтересованою особою є відповідний орган місцевого самоврядування, відтак заінтересованою особою у цій справі вона зазначила Вінницьку міську раду, у зв'язку із чим суд дійшов до неправильного висновку, що слід було вказати ще її матір як спадкоємицю першої черги за законом, адже мати не прийняла спадщину і не претендує на неї.
28 листопада 2024 року Вінницька міська рада через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ґрунтується на нормах права та відповідає встановленим по справі обставинам.
06 січня 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Грушко Ж. В. подала відповідь на відзив на апеляційну скаргу, який суд не вимагав та подання якого не передбачено чинним процесуальним Кодексом, відтак його слід повернути без розгляду (постанова КЦС ВС від 20.11.2024 у справі № 755/8130/23).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Грушко Ж. В. підтримала вимоги, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити.
Представник Вінницької міської ради Вініцька Б. А. заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам закону.
По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 9);
- ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , яка була донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 30.08.1958 р. (а.с. 18), яка у зв'язку із укладенням шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 », що підтверджується витягом № 00041693598 від 04.10.2023 (а. с. 12);
-згідно свідоцтва про право власності № 1-2585 від 03.09.1993 року ОСОБА_2 належав на праві власності цілий житлового будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 13);
-згідно Витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 26 січня 2007 року по даний час (а.с.8);
-згідно довідки приватного нотаріуса ВМНО Вінницької області Стеблюк Н.В. № 3/01-16 від 24.01.2024р., після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкова справа не заводилась, що підтверджується Витягом № 75547621 зі Спадкового реєстру від 24 січня 2024 року, а відповідно всі спадкоємці першої, другої, третьої черг за законом чи за заповітом не подавали заяви про прийняття спадщини. Єдиною спадкоємицею, яка бажає прийняти спадщину та на час відкриття спадщини проживала постійно із спадкодавцем є онука померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка має право на спадкування за законом як, особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю більш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга) (а.с. 22);
-в Акті № 48 від 30.01.2024 року, складеному ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , зазначено, що ОСОБА_1 проживала постійно разом на день смерті з своєю бабусею ОСОБА_2 та здійснювала догляд за нею (а.с. 23);
-в Акті № 49 від 30 січня 2024 року, складеному головою та секретарем квартального комітету «Лівобережний», зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з онучкою ОСОБА_1 та, як підтвердили сусіди, здійснювала за нею догляд (а.с. 24);
- згідно довідки КК «Лівобережний» № 50 від 30.01.2024 року ОСОБА_1 проживала постійно разом на день смерті зі своєю бабусею та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25);
- відповідно до довідки КК «Лівобережний» № 51 від 30.01.2024 року ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2007 року по теперішній час (а. с. 26);
- згідно фіскальних чеків та розрахункових абонентських книг, ОСОБА_1 до сьогодні сплачує комунальні платежі за адресою АДРЕСА_1 ;
- нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 (матері заявниці) підтверджено, що вона як спадкоємиця першої черги після смерті ОСОБА_2 спадщину не приймала і не претендує на неї, проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечує (а.с.86).
Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції вказав, що нею не зазначено усіх заінтересованих осіб, а саме: ОСОБА_1 (матір заявниці та доньку спадкодавиці), яка від спадщини не відмовлялася, проте такий висновок суду є помилковим.
Суд першої інстанції не зважив на те, що особа є такою, що не прийняла спадщину не тільки в тому разі, коли вона відмовилася від неї, а й тоді, коли вона в 6-місячний строк не звернулася із заявою про прийняття спадщини (статті 1268, 1270, 1272, 1273 ЦК України).
Від дня смерті ОСОБА_2 29 грудня 2016 року ні ОСОБА_1 як спадкоємиця першої черги, ні будь-хто інший не зверталися із заявою про прийняття спадщини, спадкова справа не заведена, що підтверджено нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 (а.с.86) та Витягом зі Спадкового реєстру, наданого на вимогу апеляційного суду.
Відтак суд першої інстанції не навів, хто із осіб, передбачених спадковим правом (норми ЦК України), є таким, що претендує на спадкове майно, тому висновок суду про незалучення усіх заінтересованих осіб до участі в справі є гіпотетичним, а не реальним. Схожий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц , від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 26травня 2021 року у справі № 175/891/19, від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 та ряді інших).
Отже, коло осіб, які беруть участь в справі, визначені заявницею вірно.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні справ про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом) необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
За правилами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження факту постійного проживання заявниці разом із спадкодавицею однією сім'єю на час відкриття спадщини та впродовж 26 січня 2007 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 було надано ряд доказів, а саме.
Так, на підтвердження факту проживання однією сім'єю зі спадкодавицею не менше як п'ять років до дня відкриття спадщини заявницею було надано Витяг з реєстру територіальної громади, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 26 січня 2007 року по даний час (а.с.8); Акт № 48 від 30.01.2024 року, складений ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 (сусідній будинок), в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживала постійно разом на день смерті з своєю бабусею ОСОБА_2 та здійснювала догляд за нею; Акт № 49 від 30 січня 2024 року, складений головою та секретарем квартального комітету «Лівобережний», в якому зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з онучкою ОСОБА_1 та, як підтвердили сусіди, здійснювала за нею догляд; довідки КК «Лівобережний» № 50 та № 51 від 30.01.2024 року, якими підтверджено, що ОСОБА_1 з 2007 року проживала постійно разом на день смерті зі своєю бабусею ОСОБА_2 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає там до сьогодні. Копії фіскальних чеків та розрахункових абонентських книг підтверджують, що ОСОБА_1 до сьогодні утримує будинок та сплачує комунальні платежі за адресою АДРЕСА_1 . Окрім того, в судовому засіданні суду першої інстанції були допитані як свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підписали Акт № 48 від 30.01.2024 року та підтвердили викладені в ньому обставини.
Отже, апеляційний суд виснує, що наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави поза розумним сумнівом вважати доведеним той факт, що ОСОБА_1 з 26 січня 2007 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто понад п'ять років проживала однією сім'єю разом зі спадкодавицею.
Суд першої інстанції, вважаючи недоведеною цю обставину, не навів мотивів чому він відхиляє той чи інший доказ, обмежившись загальним висновком, що надані заявницею докази не доводять факт, про який вона просить.
За таких обставин апеляційний суд резюмує, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.10.2024 року в оскаржуваній частині слід скасувати та ухвалити нове про задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини з 26 січня 200 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої її представником адвокатом Грушко Ж. В., підставними, а висновок суду першої інстанції в оскаржуваній частині не ґрунтується на фактичних обставинах справи та постановлений при неправильній оцінці наявних у справі доказів.
Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового: про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 26 січня 2007 року до 29 грудня 2016 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Грушко Жанною Вячеславівною,задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця на час відкриття спадщини, - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 26 січня 2007 року до 29 грудня 2016 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Т. М. Шемета
Судді: О. Ю. Береговий
Т. Б. Сало