Провадження № 2/742/189/25
Єдиний унікальний № 742/5532/24
09 січня 2025 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
установив:
Позивач звернулася до суду, через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 05 серпня 2016 року між сторонами було укладено шлюб. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18.09.2024 у справі №742/3808/24 шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу у сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Діти проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано нерухоме майно, а саме: 1) квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 40 кв.м., житловою площею 25,4 кв.м. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником даної квартири є ОСОБА_1 ; 2) нежитлова будівля, гаражі № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4263874107. Згідно Витягу з Державного реєстр речових прав власником даної будівлі є ОСОБА_2 ; 3) нежитлова будівля, сарай №155, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 177,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4622774107. Згідно Витягу з Державного реєстр речових прав власником даної будівлі є ОСОБА_2 . Добровільно розділити спільне майно подружжя сторони не можуть, а тому позивач просить суд про захист свого права в судовому порядку. Враховуючи вищевикладене та те, що двоє малолітніх дітей залишаються проживати разом з позивачем, вважає справедливим та доцільним виділити позивачці в особисту приватну власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а у власність Відповідача виділити 2 нежитлові будівлі.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01 листопада 2024 року.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, яке відкладено до 09 січня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явилась, згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання також не з'явився, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином. Згідно поданої письмової заяви через канцелярію суду, просить розгляд цивільної справи про поділ майна подружжя проводити без його участі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що 05 серпня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_6 », актовий запис №221, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05 серпня 2016 року (а.с.21), копією запису акта про укладення шлюбу №4 від 01 березня 1975 року (а.с.76,зворот) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00040004687 від 07 червня 2023 року (а.с.72,73,зворот).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22 січня 2020 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 та його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19 листопада 2021 року, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 та його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9 зворот).
Відповідно до копії договору купівлі продажу від 11 березня 2020 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №203681670 від 11.03.2020, власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 40,0 кв.м. є ОСОБА_1 (а.с.11-13).
Відповідно до копії договору купівлі продажу від 20 вересня 2023 року та витягу з Державного реєстру речових прав №349897253 від 11.10.2023, власником нежитлової будівлі, гаражі № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,5 кв.м. є ОСОБА_2 (а.с.14-16 зворот).
Відповідно до копії договору купівлі продажу від 20 вересня 2023 року та витягу з Державного реєстру речових прав №349895703 від 11.10.2023, власником нежитлової будівлі, сарай №155, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 177,4 кв.м. є ОСОБА_2 (а.с.17-19 зворот).
Згідно копії висновку про вартість об'єкта оцінки виконаного ФОП ОСОБА_7 , ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 , станом на 09 вересня 2024 року становить 411 213 грн. (а.с.7, зворот).
Згідно копії висновку про вартість об'єкта оцінки виконаного ФОП ОСОБА_7 , ринкова вартість нежитлової будівлі, гаражі № НОМЕР_1 , загальною площею 77,5 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 09 вересня 2024 року становить 54 638 грн. (а.с.7).
Згідно копії висновку про вартість об'єкта оцінки виконаного ФОП ОСОБА_7 , ринкова вартість нежитлової будівлі, сарай №155, загальною площею 177,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 09 вересня 2024 року становить 125 069 грн. (а.с.8).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. №11).
Зі змісту п.п.23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч.1 ст. 65 СК України.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №161/14048/19, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ч.1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином суд прийшов до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, інтереси інших осіб, відтак позов підлягає задоволенню.
При винесенні судового рішення, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд також вирішує питання щодо розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір в розмірі 4 727,36 грн., проте у заяві поданій до суду 30.10.2024 просить судові витрати з відповідача не стягувати, тому судовий збір у сумі 4 727,36 грн. стягненню з відповідача не підлягає.
Також частиною першою ст.142 ЦПК України та частиною третьою ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на вказані норми, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги визнав в повному обсязі, то згідно ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу слід повернути з державного бюджету 2 363,68 грн., сплаченого нею судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя -задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 40 кв.м., житловою площею - 25,4 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на нежитлову будівлю, гаражі № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4263874107.
Визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на нежитлову будівлю, сарай № НОМЕР_5 , розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 177,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4622774107.
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 40 кв.м., житловою площею - 25,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2050275574107; нежитлову будівлю, гаражі № НОМЕР_1 , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 77,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4263874107; нежитлову будівлю, сарай №155, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 177,4 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4622774107.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви згідно платіжної інструкції №0.0.3902600492.1 у розмірі 2 363,68 (дві тисячі триста шістдесят три) грн. 68 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя Наталія ФЕТІСОВА