Провадження № 2/537/141/2025
Справа № 537/4604/24
07.01.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участі секретаря судового засідання Бобровської К.Д., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Альошкіної О.І., відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
установив :
Позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Альошкіної О.І., звернувся до суду з позовом, згідно вимог якого просить суд ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області за актовим записом №1082, стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп. та витрат на правову допомогу у суді в розмірі 4 000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 07.09.2018 року у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відповідним актовим записом №1082. Від шлюбу сторони дітей не мають. Спочатку сімейне життя позивача з відповідачем складалось добре, проте протягом останніх півроку сімейні стосунки між сторонами погіршились, що в кінцевому результаті призвело до постійних сварок та, як наслідок, до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Спільне життя з ОСОБА_2 не склалося з причин відсутності взаєморозуміння між ними, байдужості до життя та проблем кожного. Рішення про розірвання шлюбу позивач прийняв остаточно і змінювати його не має намірів, оскільки разом з відповідачем фактично не проживає уже більше 2 місяців. На початку серпня 2024 року ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 розірвати шлюб шляхом звернення до ЦНАП у м. Кременчук, але відповідач відмовилась розривати шлюб таким чином, посилаючись на особисту зайнятість. ОСОБА_1 вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, і є таким, що суперечить інтересам позивача та інтересам відповідача. Майнового спору сторони не мають.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
24.09.2024 року ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області сторонам по справі надано строк три місяці на примирення, провадження в справі про розірвання шлюбу зупинено.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.12.2024 року поновлено провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Альошкіна О.І. в судовому засіданні позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримала в повному обсязі, просила шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвати.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу визнала в повному обсязі, проти задоволення позову не заперечувала.
Згідно з ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши справу, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.
Сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 07 вересня 2018 року у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, за актовим записом №1082, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 07.09.2018 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
Сторони спільних дітей не мають, шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З урахуванням зазначених вище положень закону, враховуючи, що сторони припинили шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу між сторонами є неможливим та таким, що суперечило б інтересам кожного з них, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Альошкіною О.І. укладено договір надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 «Предмет договору» вищезазначеного договору, вбачається, що адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі: представництва інтересів Замовника у справі про розірвання шлюбу.
З Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 28.08.2024, що є Додатком №1 до Договору надання правової допомоги вбачається, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокату за надання правової допомоги з питання підготовки та подання позовної заяви про розірвання шлюбу.
Згідно рахунку згідно договору про надання правової допомоги від 28.08.2024 вбачається, що розмір на послуги юриста (адвоката) виходячи із вартості однієї години надання таки послуг становить 40 % прожиткового мінімуму. Адвокатом Альошкіною О.І. були надані такі послуги: надання усних консультацій, копіювання документів (1 година) - 757 грн; складання позовної заяви (1 година) 757 грн; судовий супровід - 2486 грн.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У Постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У Постанові від 07.09.2020 по справі № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.
Вартість правової допомоги, що встановлена у фіксованому розмірі, не потребує детального опису (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суд від 28.12.2020 у справі N 640/18402/19).
При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 у справі N 554/2586/16-ц).
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі N 922/1964/21.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, представник позивача приймав участь лише в одному судовому засіданні, а тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд приходить до висновку, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу є сума 2 000 грн., яка і підлягає до стягнення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст. 142 ЦПК України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позов підлягає задоволенню та відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 104, 105, 110, 112, 114, 115 СК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 07 вересня 2018 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) у Кременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, за актовим записом №1082- розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять грн 60 коп.) сплаченого судового збору.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять грн 60 коп.) судового збору, сплаченого останнім при поданні позову, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3164190 від 28.08.2024, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи №537/4604/24.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп. (дві тисячі грн 00 коп.).
Дане рішення суду, після набрання ним законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст з рішення складено 09.01.2025
Суддя І.І. Дядечко