єдиний унікальний номер справи 531/1725/24
номер провадження 2/531/26/25
10 січня 2025 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Герцова О. М.
за участі секретаря судового засідання Капленко Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», за участі представника позивача Сідак - Жарової Наталії Олександрівни, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, -
ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», через представника, звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідачки заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №73235 від 29.09.2022 у розмірі 10950,00 грн., а також понесені судові витрати.
Позов обґрунтований тим, що на підставі заповненої відповідачкою заявки між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 73235 від 29.09.2022.
Позивачем відповідно до Договору доручення ПБ-1395/07 від 13.07.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Платежі Онлайн» для здійснення платежів/ у т.ч. перерахування коштів на картки Клієнтів при укладенні кредитних договорів використовується платіжний сервіс «Рlaton».
За умовами укладеного між позивачем та відповідачкою Договору про надання фінансового кредиту, позивач перерахував відповідачці через платіжний сервіс «Рlaton» на її банківську картку грошові кошти в сумі 3000 грн.
Пунктом 1.2. договору встановлено строк надання кредиту - 14 нів, кредит повинен був повернутий до 12.10.2022.
Згідно п. 1.3 укладеного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.3.3. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування відсотків за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування та сплата відсотків проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання по договору не виконала, у зв'язку з чим у останньої згідно умов договору станом на 18.06.2024 року виникла заборгованість в сумі 10 950,00 грн, що порушує законні права та інтереси позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку.
Визначаючи розмір заборгованості позивач указує, що основна сума заборгованості за договором: 3000,00 грн. Дата початку нарахування відсотків 29.09.2022 року. Дата виникнення прострочення заборгованості 13.10.2022 року. Кінцевий строк нарахування відсотків 12.10.2022 року + 39 календарних днів - 20.11.2022 року. Нарахування відсотків товариством зупинено 20.11.2022 року, кількість днів прострочення виконання зобов'язань складає 39 + 14 днів нарахування відсотків за користування кредитними коштами згідно умов договору.
Ухвалою суду від 28.06.2024 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
До суду повернувся конверт з ухвалою про відкриття провадження по справі та копією позовної заяви з додатками, який надсилався відповідачу, з відміткою «Адресат відсутній», у зв'язку з цим ухвалою суду від 22 серпня 2024 року було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, направив суду заяву про розгляд справи без участі, в якому представник позивача просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином шляхом публікації оголошення про виклик в судове засідання, розміщене на офіційному веб-сайті Судової влади України, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзив на позов не подавала.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 29 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 73235, за умовами якого відповідачка отримала від позивача кредит у сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та взяв на себе зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Даний договір підписаний електронним підписом із одноразовим ідентифікатором «AV2689». Згідно з пунктом 1.2. договору, кредит надається строком на 14 днів, тобто до 12.10.2022 року. Строк дії договору 14 днів. Але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.
Відповідно до пункту 1.3. договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.1.4).
Згідно з п. 3.1. договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до пункту 3.3. договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування та сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення. У реквізитах відповідача, вказано банківську картку № НОМЕР_1 .
Додатком № 1 до договору сторони визначили Графік розрахунків та загальну вартість кредиту з останнім днем повернення кредиту - 12 жовтня 2022 року.
Як свідчить надана суду інформаційна довідка ТОВ «Платежі Онлайн» №565/04 від 18.04.2024 року, позивач 29 вересня 2022 року перерахував відповідачці через платіжний сервіс «Platon» на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при подачі заявки на отримання фінансового кредиту грошові кошти в сумі 3000,00 грн. Вказане підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та випискою по рахунку відповідачки № НОМЕР_1 за період з 29.09.2022 по 30.09.2022.
Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 18.06.2024 року становить 10 950,00 грн, що складається з: 3 000,00 грн - суми кредиту за договором, 7 950,00 грн - процентів за користування кредитом.
Позивачем відповідачці 27 лютого 2024 року надіслано письмову вимогу №27/02-3в від 27.02.2024 року про погашення кредитної заборгованості, однак зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору, не виконані. Також, 24.01.2023, 16.02.2023, 13.03.2023 та 21.03.2023 шляхом направлення SMS-повідомлення відповідачку повідомлено про заборгованість.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Судом установлено, що 29 вересня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №73235, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у сумі 3000,00 грн, строком користування на 14 днів, тобто до 12 жовтня 2022 року.
При цьому суд ураховує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до умов кредитного договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, та в матеріалах справи такі докази, подані в порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відсутні.
Відтак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 12 жовтня 2022 року і після цієї дати права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначається, що «У разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором».
Так, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним вище договором позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 10950,00 грн, що складається з: 3 000,00 грн - суми кредиту за договором; 7 950,00 грн. - процентів за користування кредитом.
Аналіз, проведеного позивачем розрахунку заборгованості за договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору після 12 жовтня 2022 року. В той час, як право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З огляду на зазначене, суд не бере до уваги нарахування процентів у розмірі 5 850,00 грн із застосуванням процентної ставки, вказаної у кредитному договорі в розмірі 5 % на добу (1825 % річних), як на підставу нарахування вказаних процентів, після настання терміну (дати) повернення кредиту.
У той же час, позивач позовні вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України не заявляє, розрахунок таких не наводить.
Разом з тим, як зазначалося вище, погоджена сторонами загальна вартість кредиту для позичальника, складалася з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 5 100,00 грн, з яких: 3 000,00 грн сума боргу за тілом кредиту; 2100,00 грн - проценти за користуванням кредитом.
Доказів повної або часткової сплати вказаної заборгованості відповідачкою суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 5 100,00 грн. У решті заявлених позовних вимог, слід відмовити.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч. 3 ст.. 133 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн (платіжна інструкція №879 від 18.06.2024).
Оскільки позов задоволено частково, тобто на 46,57 %, судовий збір за подачу позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Авіра Груп» у сумі 1128,11 грн.
Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката у справі, суд зазначає наступне.
Частиною 1статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2)часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представник позивача долучив: ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, рахунок на оплату №67 від 04.07.2024 року на загальну суму 5 000,00 грн, договір № 150124-ЮР про надання правничої допомоги від 15.01.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та адвокатом Сідак-Жаровою Н. О., протокол узгодження договірної ціни до договору № 150124-ЮР від 15 січня 2024 року.
З огляду на те, що відповідні витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн підтверджені належними документами, враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог (46,57%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2328,50 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,19,81,133,141,258-259, 263-265, 284, 354 ЦПК України, cуд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП», за участі представника позивача Сідак - Жарової Наталії Олександрівни, до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 4317415, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3 А, секція С) суму заборгованості за договором про надання фінансового кредиту від 29.09.2022 №73235 у розмірі 5100,00 грн. (п'ять тисяч сто гривень нуль копійок), з яких: 3000,00 грн - сума боргу за тілом кредиту; 2100,00 грн - відсотки за користуванням кредитом.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 4317415, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 1-3 А, секція С) пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1128,11 грн (одна тисяча сто двадцять вісім гривень одинадцять копійок) та понесені витрати на правничу допомогу у сумі 2328,50 грн (дві тисячі триста двадцять вісім гривень п'ятдесят копійок), а всього 3456,61 грн. (три тисячі чотириста п'ятдесят шість гривень шістдесят одна копійка).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Інші учасники справи, а також відповідачі у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Герцов