Справа № 677/2020/24
Провадження № 2/677/327/25
10.01.2025 року м. Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
у складі: головуючого судді - Шовкуна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Демчишеної Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення даного позову і до досягнення дітьми повноліття.
Позов обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.06.2002 року. Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 213 від 23.12.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.12.2005 року.
Після розірвання шлюбу діти сторін залишилися проживати разом з нею. ОСОБА_2 добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. Діти ростуть, потребують достатнього забезпечення у всіх сферах їхнього життя: здорове харчування, одяг, затрат на придбання шкільного приладдя для здобуття ними освіти, лікування у разі необхідності, а все це потребує значних фінансових затрат. Оскільки, батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей незалежно від місця проживання батьків, то ОСОБА_2 також повинен фінансово забезпечувати своїх дітей, а саме, сплачувати аліменти на їх утримання.
Аргументи учасників справи.
Відзив на позов відповідач не подав.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надіслала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила суд розглянути справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій позовні виоги визнав у повному обсязі.
Позиція суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Короткий зміст фактичних обставин справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 06.12.2002 року.
Шлюб між сторонами було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 213 від 23 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Красилівського районного управління юстиції Хмельницької області, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 23.12.2005 року (а.с. 7-зворот).
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 17.11.2011 року Щиборівською сільською радою Красилівського району Хмельницької області (а.с. 8) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 27.10.2014 року виконавчим комітетом Щиборівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області (а.с. 9).
Після розірвання шлюбу діти сторін залишилися проживати разом з позивачем ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 добровільно матеріальну допомогу на утримання дітей не надає. Діти сторін ростуть, потребують достатнього забезпечення у всіх сферах їхнього життя: здорове харчування, одяг, затрат на придбання шкільного приладдя для здобуття ними освіти, лікування у разі необхідності, а все це потребує значних фінансових затрат.
Вказані обставини відповідачем не оспорені.
Мотиви з яких виходить суд і застосовані норми права.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за 1 місяць підлягає негайному виконанню на підставі п. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 191 СК України.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову щодо вимоги про стягнення аліментів позивач була звільнена від оплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп., позов задоволено повністю, а тому оплату судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. необхідно покласти на відповідача, та стягнути з нього судовий збір у вказаному розмірі в дохід держави.
Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 15 ЦПК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6статті 137 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи приписи ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок суду узгоджується з усталеною позицією Верховного суду, наприклад, у постановах від 29.10.2020 року у справі № 686/5064/20, від 12.12.2020 року у справі № 648/1102/19, від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити не співмірність витрат у тому числі, але невиключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на не співмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Суд враховує, що сторона позивача в позовній заяві ставить питання про стягнення витрат на правову допомогу на її користь в сумі 2000,00 гривень.
У постановах від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19, від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 Верховний Суд зазначив, що, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
У постанові від 22.12.2018 року у справі № 826/856/18 (адміністративне провадження № К/9901/57401/18) Верховний Суд дійшов висновку, що підлягають відшкодуванню такі витрати на правничу допомогу, які передбачені договором.
У даній справі розмір гонорару адвоката Лукіянчук О.М. встановлений сторонами договору про надання правової допомоги від 11.12.2024 року у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу та часу, витраченого представником відповідача, а отже, є визначеним. (а.с. 19-22).
Згідно Акту № 1 від 11.12.2024 року Позивачкою сплачено адвокату 2000,00 гривень за виконану роботу адвоката. (а.с. 22).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що розмір гонорару, визначений позивачем з адвокатом Лукіянчук О.М. має розумний розмір, є співмірним складності даної справи та витраченому адвокатом часу для надання правничої допомоги, та про те, що в суді доведено та документально підтверджено витрати позивача на правову допомогу адвокатом Лукіянчук О.М. (наданим договором про надання правової допомоги 11.12.2024 року).
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, тобто, витрат на правничу допомогу.
На підставі ст.ст. 182-183, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.70 Закону України "Про виконавче провадження", керуючись ст.ст.2,7,10,76-81,141, 142, 263-265, п.1 ст. 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 12.12.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь деражви судовий збір у сумі 1211грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Суддя: В.О.Шовкун