Справа №: 148/9/25
Провадження № 1-кп/148/69/25
10 січня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 )
захисника обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Тульчин в залі суду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.
В провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) під вартою на 60 днів.
Прокурор клопотання мотивує тим, що 25 липня 2024 року о 15 годині 50 хвилин ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) затриманий в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.
27.07.2024 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області до підозрюваного ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених зокрема частиною 1 статті 114-1 Кримінального кодексу України за якою передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, санкцією частини 2 статті 194 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Крім того, слід врахувати те, що обвинувачений є громадянином Республіки Молдова, а тому перебуваючи на волі може переховуватися від суду, а також продовжити вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України. З часу застосування строку тримання під вартою, попередньо зазначені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи, що останній не має місця проживання в Україні, має можливість безперешкодно залишити територію України як громадянин Республіки Молдова, не зменшились, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, просив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) просив не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що він має місце проживання у АДРЕСА_1 , працює по найму та має на утриманні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Захисник ОСОБА_6 просив замінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт по АДРЕСА_1 .
Вислухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, суд виходить зі слідуючого.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до вимог п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, із матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 194 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі за ч. 1 ст. 114-1 КК України до восьми років, за ч. 2 ст. 194 КК України до 10 років.
Суд враховує тяжкість покарання, яка йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочинів, особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Зокрема суд враховує те, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), являється громадянином іншої держави, офіційно не працевлаштований, вчинив ряд тяжких злочинів, за які передбачене покарання на строк до десяти років позбавлення волі, обґрунтованість наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку з цим існує ризик продовження злочинної діяльності шляхом вчинення інших злочинів, також відсутність стійких соціальних зав'язків, та стримуючих факторів, оскільки він не одружений, доказів того, що на утриманні обвинуваченого знаходиться неповнолітня дитина, суду не надано.
Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.
Що стосуються заявленого клопотання обвинуваченого та його захисника, щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту, суд зауважує, що ні обвинуваченим ні його захисником не надано жодних переконливих доказів стосовно відсутності ризиків, передбачені ст. 177 КПК України та обрання більш м'якого запобіжного заходу зможе запобігти ризикам передбачені ст. 177 КПК України.
Крім цього суд враховує, що обвинувачений згідно обвинувального висновку уродженець Республіки Молдова, зареєстрований за адресою: с. Каріет-Лунга, Чадирського району, Республіки Молдова, громадянин Республіки Молдова.
Посилання обвинуваченого та його захисника на те, що він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та неофіційно працює по найму, суд прийняти не може, оскільки жодних переконливих доказів суду не надано, у зв'язку з чим клопотання підозрюваного та його захисника, щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Крім цього ні обвинуваченим ні захисником не наведено доказів які б свідчили, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися під вартою, матеріали клопотання таких доказів не містять.
Враховуючи вищенаведене, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ) слід продовжити з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 183 КПК України, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177,183,331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 продовжити на 60 днів, тобто по 10 березня 2025 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.
Суддя ОСОБА_1