Справа № 635/9845/24
Провадження № 1-в/635/264/2025
10 січня 2025 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Даниленко Т.П.,
за участі секретаря судового засідання - Шевченко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Представник ДУ «Темнівська виправна колонія № 100», засуджений ОСОБА_1 , прокурор подали заяви про слухання справи у їх відсутність, подання підтримали.
Дослідивши матеріали судової справи та особової справи засудженого, суд зазначає про таке.
Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Так 09.08.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX.
Згідно вказаного Закону № 3886- ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кримінальна відповідальність настає у випадку якщо вартість такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У силу ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 було зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18.07.2024 за № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього кодексу для відповідного року.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
З викладеного вбачається, що два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 засуджений вироком Близнюківського районного суду Харківської області від 11.12.2023 за ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі статті 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
Вироком Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11.12.2023 стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_1 покарання: - за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок; - за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. На підставі ч.1, ч.2 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Початком строку покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_1 в порядку виконання вироку. В решті вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 11.12.2023 стосовно ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили вирок Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 набрав законної сили 29.05.2024.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023.
Розмір податкової соціальної пільги з 01.01.2023 становив 1342,00 грн.
Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342,00 грн х2=2684 грн.
Відповідно до вироку Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 ОСОБА_1 вчинив у травні 2023 кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, яким завдано збитків на суму 1 365,00 грн, що складає менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб на момент вчинення засудженим кримінального правопорушення.
Отже, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених станом на 1 січня звітного року, у якому було скоєно злочин, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально караними на теперішній час.
Враховуючи вищезазначене, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
Таким чином, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 за № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
Частина 2 ст. 74 КК України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
При цьому суд саме звільняє засудженого від відбування покарання, а не приводить вирок суду у відповідність до нового Закону, оскільки таке приведення у випадку декриміналізації діянь, за які особа була засуджена, фактично є скасуванням або зміною вироку, що виходить за межі повноважень суду, який не ухвалював зазначений вирок, на стадії його виконання.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 за ч.4 ст. 185 КК України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження № 51-7110 км 23), щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність, а також з висновком про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону № 3886-IX, зробленим об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21.
Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Згідно ч. 3 ст. 534 КПК України, виправдувальний вирок або судове рішення, що звільняє обвинуваченого з-під варти, виконуються в цій частині негайно після його проголошення в залі судового засідання.
Також суд звертає увагу, що згідно ч. 6 ст. 539 КПК України, за наслідками розгляду клопотання (подання) суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким зупиняє її виконання.
Оскільки звільнення від відбування покарання в зв'язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена вироком суду, ч. 6 ст. 539 КПК України не передбачено як підстава для зупинення виконання ухвали суду, суд вважає, що ухвала підлягає негайному виконанню.
У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 на теперішній час відбуває покарання за вчинення діяння, кримінальна караність якого усунута, останній підлягає негайному звільненню з місць позбавлення волі.
Водночас, оскільки вироком Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 ОСОБА_1 також засуджений за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, яке є кримінально-караним діянням, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за цим вироком до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, без визначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ч.1, ч.2 ст.70 КК України.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст. 74 КК України, ст. ст. 376, 537, 539 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_1 - задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного вироком Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати засудженим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вироком Харківського апеляційного суду від 29.05.2024 за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, без визначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень в порядку ч.1, ч.2 ст.70 КК України.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» негайно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» для виконання в частині звільнення засудженого.
Ухвала суду в частині звільнення засудженого з Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)» підлягає негайному виконанню.
Ухвала протягом семи днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали суду.
Суддя Т.П.Даниленко