Справа №338/1431/24
07 січня 2025 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 30 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали кредитний договір № 955839194 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5B5Z5, ввівши ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснувши кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
30 грудня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20 000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 74xx xxxx 3070, що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого до 28 листопада 2019 року.
В подальшому у період з 28 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод (до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року): №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого до 31 грудня 2024 року.
04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На момент подання позовної заяви заборгованість за кредитним договором № 955839194 від 30 грудня 2021 року становить 12 545,24 грн, яка складається з 12 404,89 грн - заборгованість за кредитом та 140,35 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 955839194 від 30 грудня 2021 року у розмірі 12 545,24 грн, витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з повідомленням без виклику сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені в порядку ст. 128, 130 ЦПК України.
Представником позивача у позові зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Юніт Капітал», у випадку неявки відповідача проти ухвалення заочного рішення заперечень не мають.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином - судовою повісткою із рекомендованим повідомленням, яка направлялася за зареєстрованим місцем його проживання. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив до суду не подав, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи в його відсутність до суду не надійшло. Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи опублікованим оголошенням розміщеним на офіційному сайті суду.
Відповідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №955839194, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит в розмірі 20 000 грн. строком на 140 днів.
Договір укладено у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
На підтвердження укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору №955839194 від 30 грудня 2021 року позивачем надано суду довідку щодо дій позичальника в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», де зазначено одноразовий ідентифікатор, паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукт «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заявку ОСОБА_1 на отримання грошових коштів в кредит від 30 грудня 2021 року, в якій ОСОБА_1 зазначив номер картки для перерахунку грошових коштів: 5168-74XX-XXXX-3070; платіжне доручення від 30 грудня 2021 року про переказ коштів і зарахування на платіжну картку 5168-74XX-XXXX-3070 на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Звертаючись до суду з вимогами про стягнення кредитних коштів з ОСОБА_1 , позивач посилався на те, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого до 28 листопада 2019 року.
В подальшому у період з 28 листопада 2019 року по 31 грудня 2023 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод (до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року): №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року, №32 від 31 грудня 2023 року, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року.
23 лютого 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, строк дії якого до 31 грудня 2024 року.
04 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 0409/24, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем було надано: копію договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» відповідно до умов якого (п.2.1) клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги (п. 4.1).
Додаткову угоду №19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року, але в будь - якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» дійшли згоди укласти текст договору у новій редакції, зокрема згідно з п.4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. У п. 8.1 договору вказано про те, що договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Пункт 8.2 договору викладено в редакції: «Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь - якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором»; з моменту переходу прав вимоги від клієнта до фактора згідно відповідного Реєстру прав вимоги, підписаного сторонами за умовами цього договору, фактор набуває статусу володільця бази персональних даних Боржників, прав вимоги до яких відступаються згідно з цим договором (п.11.8).
Додаткову угоду №27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
Додаткову угоду №31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
Додаткову угоду №32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Договір факторингу № 23/0224-01 (а.с.68-74), укладений між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс», відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1), право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ним відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п.4.1); цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатки, строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.1; п. 8.2).
Договір факторингу № 0409/24 (а.с. 108-114) від 04 вересня 2024 року, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язується передати в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому для третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.1.1); в п.1.2 вказаного договору передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги; підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається».
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі №243/11704/15-ц.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
При цьому, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що правовідносини за кредитним договором №478618703 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 30 грудня 2021 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.
Із наведеного слідує, що більше як через три роки після укладення договору відступлення права вимоги, було укладено кредитний договір, тобто на час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №955839194.
Суд вважає, що відсутні докази які свідчать про те, що до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №955839194.
Разом з тим, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
Надані позивачем Витяг з реєстру прав вимог № 177 від 17 травня 2022 року (а.с.65) до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують перехід права вимоги від Клієнта - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс», не приймаються судом, оскільки, у Додатку № 1 до договору факторингу, у Додатку № 2 Акту прийому-передачі боржників та у Додатку №3 акту повернення права вимоги, не міститься будь-якої інформації (ПІБ позичальника; ідентифікаційний номер позичальника; валюта кредиту; загальна сума боргу; залишок заборгованості по основному боргу; банк, що надав кредит (первісний кредитор); номер кредитного договору) про передачу ТОВ «Юніт Капітал» прав вимоги серед інших боржників і до ОСОБА_1 за кредитним договором №955839194 від 30 грудня 2021 року у розмірі заборгованості 12545,24 грн.
Також суд зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що ТОВ «Юніт Капітал» не довело порушення його прав з боку відповідача ОСОБА_1 та наявність у нього підстав звернення до суду з позовом до про стягнення заборгованості за кредитним договором №955839194 від 30 грудня 2021, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судові витрати на відповідача не покладаються.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування, ім'я сторін та інших учасників справи :
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера «А», офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 07 січня 2025 року.
Суддя: