Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
09 січня 2025 року м. ХарківСправа № 922/2586/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
при секретарі судового засідання: Трофименко С.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: не зявився.
відповідача: не зявився.
розглянувши заяву позивача (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , місто Харків,
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , селище міського типу Коротич (з), фактична адреса: с. Шаровечка,
про стягнення заборгованості, -
В провадженні Господарського суду Харківської області, в порядку загального позовного провадження, перебувала справа № 922/2586//24.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19 грудня 2024 року позов задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у сумі 43 994,20 грн., 3% річних у сумі 46,88 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 1 784,39 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
27 грудня 2024 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 32601) про ухвалення додаткового рішення.
Враховуючи, що додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а дана справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, то й і заява позивача підлягає розгляду в тому самому порядку (частина 3 статті 244 ГПК України), а саме шляхом судового розгляду та проведення судового засідання.
27 грудня 2024 року ухвалою господарського суду Харківської області прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення та призначено судове засідання на 09 січня 2025 року.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
03 січня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 77) про проведення засідання за його відсутності.
Від відповідача не надходило жодних заяв чи клопотань.
За вказаних обставин, враховуючи передбачений частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для ухвалення додаткового рішення з дня надходження заяви до суду, зважаючи на приписи статті 202 цього Кодексу, неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає подальшому руху справи за їхньої відсутності.
Розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення у справі, суд дійшов наступних висновків.
Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов'язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.
У рішенні суду від 19 грудня 2024 року у справі № 922/2586/24 не було здійснено розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що позивач повідомивши у змісті позовної заяви про орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., таких доказів не надав.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України). У частині 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
27 грудня 2024 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 32601) про ухвалення додаткового рішення, додатком якої слугує примірник договору № 24 від 14 червня 2024 року про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт від 27 грудня 2024 року, квитанція прибуткового ордеру від 17 червня 2024 року в розмірі 10 000,00 грн., платіжна інструкція № 188 від 17 червня 2024 року.
При цьому, суд зазначає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які просить позивач розподілити в межах розгляду заяви (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення, складає суму 10 000,00 грн.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У частині 3 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Також, суд зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункт 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пункти 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункт 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункт 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року та пункт 268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18.
Так, з представлених доказів, судом встановлено, що позивачем під час розгляду цієї справи було отримано правову допомогу від адвоката Кузьміна Сергія Олександровича за договором про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року.
Згідно пункту 7.1. договору про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року цей договір діє строком на 1 рік з моменту підписання.
Пунктом 2.1.1 договору про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року встановлено, що адвокат Кузьмін С.О. зобов'язується надавати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за його окремим дорученням наступні юридичні послуги протягом терміну дії цього договору, зокрема, представляти та захищати в установленому порядку інтереси фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в усіх судових установах.
Згідно з пунктом 4.1 договору про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року за надані адвокатом Кузьміним С.О. послуги фізична особа - підприємець ОСОБА_1 виплачує гонорар і відшкодовує фактичні витрати, понесені адвокатом Кузьміним С.О., пов'язані з виконанням доручення. Сума гонорару визначається сторонами за взаємною згодою, і становить 10 000,00 грн.
Отже, сторони у договорі про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року визначили гонорар адвоката у фіксованій формі в розмірі 10 000,00 грн.
Наявність правовідносин між адвокатом Кузьміним С.О. та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 14 червня 2024 року Серія АХ № 1116889, в якому зазначено договір про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року.
17 червня 2024 року адвокатом Кузьміним С.О. сформована квитанція прибуткового ордеру № 24 в розмірі 10 000,00 грн.
17 червня 2024 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок адвоката Кузьміна С.О. кошти в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 188.
27 грудня 2024 року адвокат Кузьмін С.О. та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 підписали акт виконаних робіт. Відповідно до вказаного акту адвокат Кузьмін С.О. надав, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняв послуги за договором про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року на загальну суму 13 000,00 грн., а саме:
- Аналіз судової практики щодо стягнення грошових коштів за договором комісії;
- Складання та направлення вимоги ФОП ОСОБА_2 ;
- Складання та направлення позовної заяви про стягнення коштів до господарського суду Харківської області, в т. ч. проведення розрахунків щодо штрафних санкцій та інфляційних втрат;
- Участь у судовому засіданні 10.10.2024 (з урахуванням дороги);
- Участь у судовому засіданні 24.10.2024 (з урахуванням дороги);
- Участь у судовому засіданні 21.11.2024 (з урахуванням дороги);
- Участь у судовому засіданні 19.12.2024 (з урахуванням дороги).
Загальний час на надання правової допомоги в першій інстанції 6,5 годин.
На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи та надані представником позивача на підтвердження наданих послуг доказів, враховуючи характер спору по даній справі та ступінь його складності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт отримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 послуг на професійну правничу допомогу адвокатом Кузьміним С.О.
Як вже вказано вище, за умовами заяви позивача (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення, сума яку покладена в основу прохання розподілу судових витрат за надану правничу допомогу складає 10 000,00 грн.
Однак, витрати, понесені позивачем в даній справі на професійну правничу допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Суд також звертає увагу, що згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою N 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5, 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5, 7 та 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на нескладність справи (спір виник з приводу стягнення боргу за договором комісії), а відповідно і нескладність підготовки позовної заяви та її невеликий обсяг, затрачений адвокатом час на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, додані докази є типовими для договорів комісії; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин докорінно не змінювалось, складання позову не вимагало вивчення та аналізу великого обсягу матеріалів), на думку суду, сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є розумною та пропорційною.
Суд при цьому звертає увагу на те, що в даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та позивачем, які сформовані на підставі договору про надання правничої допомоги № 24 від 14 червня 2024 року щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини справи.
Враховуючи конкретні обставини справи, детально проаналізувавши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи розумності та пропорційності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, і в порядку розподілу покласти на відповідача витрати за добросовісне надання правничої допомоги у цій справі в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 6, 42, 123, 129, 232-233, 236, 244, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Задовольнити частково заяву позивача (вх. № 32601 від 27 грудня 2024 року) про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2586/24.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (адреса офіційної реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.,00 грн.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
У задоволенні заяви щодо стягнення з відповідача решти витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту додаткового рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10 січня 2025 року.
Суддя В.С. Юрченко
справа № 922/2586/24