ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 січня 2025 року Справа № 924/771/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
без виклику (повідомлення) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни
на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 31.10.2024, повне рішення складено 01.11.2024, у справі № 924/771/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін", м. Рівне
до Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни, м. Шепетівка Хмельницької області
про стягнення 39 000,00 грн
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Егрін" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 39 000,00 грн безпідставно набутих коштів.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 позов задоволено.
Присуджено стягнути з Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 39 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
20.11.2024, через систему "Електронний суд", відповідач Фізична особа-підприємець Царьова Олена Миколаївна, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає:
- відповідна позовна заява з додатками та повідомлення-вимога вже були предметом розгляду судів та щодо них винесене рішення суду, яке ґрунтується на аналогічних заявленим в позові обставинам, підставам та доказам, які вже досліджувались судом;
- так за результатом розгляду справи № 924/1013/23 Північно-західним апеляційним господарським судом 17.04.2024 прийнято рішення, яким вирішено: «Стягнути з Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 53 000,00 грн грошових коштів, 795,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви (суму коштів яку ФОП Царьова О.М. самостійно визнала як такі, що отримані безпідставно);
- суд першої інстанції помилково вважає, що факт припинення дії договору автоматично призводить до припинення зобов'язань за ним та безпідставності набутого в рамках такого договору майна (грошових коштів), що не відповідає вимогам законодавства та правових висновків Верховного Суду щодо аналогічних правовідносин;
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України;
- позивач заявляє, що згідно Специфікації № 1 від 01.06.2020 ним було сплачено 30 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 2113 від 06.09.2019 та 15 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 2137 від 12.09.2019. Отже позивач заявляє, що відповідні платежі за Специфікацією № 1 були здійснені до підписання такої Специфікації № 1, що прямо суперечить вимогам узгодженого між сторонами порядку поставки товару згідно з договором купівлі-продажу № ЦОМ/19 від 06.09.2019 та встановленим преюдиційним обставинам Північно-західним апеляційним господарським судом у справі № 924/1013/23;
- у зв'язку з поданим позивачем безпідставним позовом, відповідач був змушений звернутись до адвоката для надання правничої допомоги, внаслідок чого поніс судові витрати на надання правничої допомоги у розмірі 15 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн 00 коп.
Враховуючи викладене вище скаржник просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Стягнути з позивача всі понесені відповідачем судові витрати.
Листом № 924/771/24/7627/24 від 21.11.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Хмельницької області.
02.12.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 924/771/24.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи /а.с. 141/.
16.12.2024 (вх. № 10825/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 законним та обґрунтованим /а. с. 144-146/.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
06.09.2019 між Фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (далі - Покупець) укладено договір купівлі-продажу № ЦОМ/19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується на умовах даного Договору передати у власність покупця суху рослинну сировину (далі - “Товар») згідно Специфікацій, що є невід'ємними частинами чинного Договору /а. с. 8-10/.
За умовами п. 1.2 Договору покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що кількість асортимент, ціна, якісні характеристики та терміни поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору і можуть бути переглянуто лише за взаємною згодою сторін. Приймання-передача товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2 (двох) оригінальних примірниках (пункт 2.2 Договору).
Відповідно до п. 2.3, 2.4 Договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Україна, Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Українка, вул. Приходька, буд. 95. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок.
Згідно з п. 2.6 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.
За умовами п. 3.1, п.п. 3.1.3 Договору продавець зобов'язаний передати товар покупцю по кількості, якісних характеристиках товару, асортименту та в термін поставки згідно умов даного договору та специфікацій, відповідно до накладної.
Відповідно до п. 3.3, п.п. 3.3.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити товар згідно з умовами визначеними в п. 5 даного Договору.
Оплата здійснюється наступним чином: 50% передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої специфікації, решта - 50% післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок (п. 5.1 та п. 5.2 Договору).
За умовами пункту 7.3 Договору покупець вправі відмовитись від даного договору у відповідності до чинного законодавства.
Відповідно до п. 10.1 цей Договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року.
Згідно з п. 10.2 даний Договір може бути продовжений за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди.
Договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін (п. 10.3 Договору).
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками /а. с. 10/.
Відповідно до специфікації № 1 від 01.06.2020, яка є додатком до договору, сторонами погоджено, що продавець зобов'язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - кору крушини у кількості 2 000,00 кг, на загальну суму 88 000,00 грн, термін поставки: до 30.06.2020 /а. с. 11/.
Згідно з специфікацією № 2 від 01.07.2020 продавець зобов'язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - кору крушини у кількості 1 000,00 кг на загальну суму 34 000,00 грн, термін поставки до 31.07.2020 /а. с. 12/.
Відповідно до специфікації № 3 від 01.09.2020 продавець зобов'язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар - лист берези, у кількості 4 000,00 кг на загальну суму 120 000,00 грн, термін поставки: до 31.09.2020 /а. с. 13/.
На виконання умов договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача 340 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3006 від 26.06.2020 на суму 50 000,00 грн; № 3035 від 06.07.2020 на суму 20 000,00 грн; № 3049 від 09.07.2020 на суму 20 000,00 грн; № 3056 від 10.07.2020 на суму 20 000,00 грн; № 3105 від 21.07.2020 на суму 30 000,00 грн; № 3131 від 27.07.2020 на суму 20 000,00 грн; № 3160 від 30.07.2020 на суму 30 000,00 грн; № 3222 від 14.08.2020 на суму 30 000,00 грн; № 3371 від 17.09.2020 на суму 25 000,00 грн; № 3352 від 01.12.2020 на суму 30 000,00 грн; № 3442 від 14.05.2021 на суму 20 000,00 грн; № 2113 від 06.09.2019 на суму 30 000,00 грн; № 2137 від 12.09.2019 на суму 15 000,00 грн /а. с. 14-26/.
При цьому відповідачем поставлено позивачу товар на загальну суму 242 000,00 грн, що підтверджується накладними: № 38 від 23.06.2020 на суму 88 000,00 грн; № 63 від 15.07.2020 на суму 34 000,00 грн; № 68 від 16.09.2020 на суму 120 000,00 грн /а. с. 27-29/.
19.09.2023 ТОВ “Егрін» звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому просило стягнути з ФОП Царьової О.М. 295 000,00 грн безпідставно набутих коштів згідно договору № ЦОМ/19 від 06.09.2019.
За результатами перегляду рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.01.2024 Північно-західним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 17.04.2024 у справі № 924/1013/23, якою відмовлено ТОВ “Егрін» у позові в частині стягнення 242 000,00 грн та стягнуто 53 000,00 грн безпідставно набутих ФОП Царьовою О.М. коштів.
У вказаній вище постанові апеляційного суду зазначено, що позивач сплатив відповідачу 295 000,00 грн за товар згідно з договором № ЦОМ/19 від 06.09.2019, натомість відповідач поставив товар на загальну суму 242 000,00 грн. При цьому дія договору закінчилась 31.12.2021, з чого залишок заявленої до стягнення суми - 53 000,00 грн є безпідставно набутими коштами, які апеляційний суд стягнув з ФОП Царьової О.М. на користь ТОВ “Егрін».
Відповідно до платіжної інструкції від 16.01.2024 ФОП Царьовою О.М. повернуто ТОВ “Егрін» 6 000,00 грн з призначенням платежу “згідно договору № ЦОМ/19 від 06.09.2019 року. В сумі 98 000,00 грн.».
05.07.2024 від ФОП Царьової О.М. надійшло на рахунок ТОВ “Егрін» 53 000,00 грн із призначенням “повернення авансу».
Оскільки несплачена заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 39 000,00 грн, останній звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 39 000,00 грн безпідставно набутих коштів
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" 39 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем 39 000,00 грн, які на даний час знаходяться у відповідача без правових підстав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 39 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як визначено ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже було встановлено вище 06.09.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ЦОМ/19 купівлі-продажу.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору відповідач зобов'язався на умовах даного Договору передати позивачу товар, який останній зобов'язався прийняти і оплатити на умовах Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Згідно з ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, на які вірно послався суд першої інстанції.
Разом з цим Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
Згідно з з п. 10.1 Договору він діє до 31.12.2021. Доказів продовження дії договору матеріали справи не містять.
Таким чином колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Крім цього в матеріалах справи відсутні будь-які докази продажу товару на суму 98 000,00 грн, які позивач перерахував відповідачу за товар згідно з Договором.
Разом з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів від позивача припинені у зв'язку з закінченням строку дії Договору.
Щодо доводів скаржника про встановлені преюдиційні обставини Північно-західним апеляційним господарським судом у справі № 924/1013/23.
Так постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 924/1013/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 53 000,00 грн безпідставно отриманих коштів. В стягненні 242 000,00 грн відмовлено у зв'язку з наявністю доказів на підтвердження поставки товару на відповідну суму.
У зазначеній вище справі № 924/1013/23 ТОВ “Егрін» просило стягнути з ФОП Царьової О.М. 295 000,00 грн безпідставно збережених коштів, частина з яких в розмірі 242 000,00 грн, як встановлено апеляційним судом, перерахована за куплений у ФОП Царьової О.М. товар. Тому судом стягнуто решту заявлених до стягнення коштів в сумі 53 000,00 грн, як безпідставно отримані.
Однак, як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем в підтвердження своїх вимог додатково надано платіжні доручення № 2113 від 06.09.2019 на суму 30 000,00 грн, № 2137 від 12.09.2019 на суму 15 000,00 грн, що підтверджують перерахування ТОВ “Егрін» на рахунок ФОП Царьової О.М. в межах Договору 45 000,00 грн, що в загальній сумі становить 340 000,00 грн (45 000,00 + 295 000,00).
Крім цього в матеріалах справи наявні платіжна інструкція № 0.0.34170369491 від 16.01.2024 на суму 6 000,00 грн та платіжна інструкція № 2PL159900 від 05.07.2024 на суму 53 000,00 грн.
Колегія суддів зауважує, що вказані вище платіждні доручення та платіжні інструкції були відсутні при розгляді справи № 924/1013/23 та не досліджувались, як судом першої так і судом апеляційної інстанції.
Отже суд апеляційниої інстанції вважає безпідставними наведені скаржником доводи щодо преюдиційності постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 924/1013/24 під час розгляду справи № 924/771/24.
Слід також зазначити, що відповідачем не було надано будь-яких доказів на спростування отримання коштів від позивача, а лише заперечується безпідставність їх набуття.
За наведеного оскільки позивачем в межах Договору було сплачено на рахунок відповідача 340 000 грн, а товару поставлено на суму 242 000,00 грн, безпідставно набутими є кошти в розмірі 98 000,00 грн, з яких 53 000,00 грн стягнуто у справі № 924/1013/23, 6 000,00 грн самостійно повернуто позивачем, а тому залишок неповернутих коштів складає 39 000,00 грн.
Крім того, як вірно зауважив місцевий господарський суд, що у платіжній інструкції від 16.01.2024 відповідачем самостійно у призначенні платежу зазначено про повернення коштів згідно договору в сумі 98 000,00 грн, що відповідає загальному розміру безпідставно отриманих коштів від позивача.
За наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 39 000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із залишенням без задоволення апеляційної скарги, судові витрати на сплату судового збору в розмірі 4 542,00 грн за подання апеляційної скарги та на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за апелянтом.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки розгляд справи відбувався без повідомлення (виклику) учасників справи, тому у відповідності до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення цієї постанови є дата складення її повного тексту.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2024 у справі № 924/771/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 924/771/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "10" січня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.