08 січня 2025 року м. Чернівці
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Кулянди М.І., ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмежувальною відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У березні 2024 року ТзОВ «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року у цій справі, в якій зокрема просила суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 30 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року залишено без руху.
Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала суду від 30 грудня 2024 року мотивована тим, що 08 липня 2024 року Шевченківський районний суд ухвалив рішення у вказаній справі. У вступній частині рішення суд вказав, що вказане рішення є заочним.
Із матеріалів справи вбачається, що апелянт не був присутнім при проголошенні рішення суду. Вказане рішення ОСОБА_1 отримала 25 липня 2024 року.
06 серпня 2024 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року виправлено описку у вищевказаному рішенні. Зазначену ухвалу ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 , отримав 11 вересня 2024 року(а.с.55).
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу апелянтом було направлено до суду 10 грудня 2024 року, що підтверджується відміткою суду, тобто з пропуском строку на його оскарження.
Апеляційна скарга не містить обґрунтування неможливості з'ясувати подачі апеляційної скарги до 12 жовтня 2024 року.
З урахуванням зазначеного, судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишено без руху.
03 січня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала до суду заяву про усунення недоліків. У зазначеній заяві вказувала на те, що строк на подання апеляційної скарги пропущено, у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 було декілька представників, які неодноразово подавали заяви про ознайомлення з матеріалами справи у системі «Електронний суд», однак ознайомитись з матеріалами справи не змогли, у зв'язку з відсутністю матеріалів справи у системі «Електронний суд».
Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
За частинами 3, 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє в відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Системний аналіз змісту частини 3 статті 357 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що на підставі вказаної процесуальної норми суд має право залишити апеляційну скаргу без руху з двох підстав: 1) якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або 2) якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку (у разі її неподання разом з апеляційною скаргою) або вказати інші підстави для поновлення строку (за умови визнання судом підстав, вказаних заявником у клопотанні про поновлення строку, неповажними).
Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Відповідно до частини 1 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 127 ЦПК України).
У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції (див. постанову Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 2-24/10).
Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.
При вирішенні питання про поновлення строків на апеляційне оскарження, судам належить враховувати процесуальну поведінку особи під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення, обізнаність особи про розгляд справи у суді, поважність причин, якими обґрунтовується пропуск встановленого законом строку на апеляційне оскарження та їх доведеність, тривалість строку, який пройшов з часу ухвалення судового рішення, отримання його позивачем та подання апеляційної скарги, місце знаходження суду апеляційної інстанції, до якого мала бути подана апеляційна скарга, місце перебування особи, яка подавала апеляційну скаргу, відсутність належних доказів на підтвердження неможливості з поважних причин на подання апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 24 березня 2023 року в справі № 570/2653/21.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 11 вересня 2024 року виправлено описку в рішенні Вижницький районний суд Чернівецької області від 08 липня 2024 року. Зазначену ухвалу ОСОБА_3 , представник ОСОБА_1 , отримав 11 вересня 2024 року(а.с.55).
ОСОБА_1 та її представником не було надано до апеляційного суду доказів на підтвердження неможливості подання апеляційної скарги не пізніше 12 жовтня 2024 року включно.
Саме лише посилання на те, що сторона відповідача не могли вчасно ознайомитися з матеріалами справи, яке до того ж не підтверджено належними та допустимими доказами, без належного обґрунтування неможливості або ускладнення можливості вчинення процесуальної дії у визначений законом строк, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За наведених обставин, апелянт має подати обґрунтоване клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку або ж надати докази поважності раніше вказаних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року.
Відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року та необхідність надання ОСОБА_1 додаткового строку для усунення недоліків, вказаних в цій ухвалі.
Керуючись ст. ст. 127, 185, 260, 261, 357 ЦПК України,
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 08 липня 2024 року.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали будуть застосовані наслідки, передбачені статтею 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кулянда М.І.