9 січня 2025 року м. Чернівці
справа № 721/1372/23
провадження №22-ц/822/23/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Собчук І.Ю.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 5 листопада 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 20.01.2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №5408826 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", затверджених наказом №19-ОД від 05.01.2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно умов кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 25000 грн., строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 19.02.2022 року.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в сумі 25000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
19.02.2022 року відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахування процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв'язку з чим, а також керуючись п. 4.3. цього ж договору його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 18.04.2023 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та позивачем, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором, було укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором позивач повідомив відповідача, шляхом направлення на електронну пошту, зазначену в укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає 25000 грн. - тіло кредиту та 26125 грн. - нараховані проценти, всього - 51125 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 51125грн., інфляційні втрати - 7771,05 грн., три відсотки річних - 2302,73 грн. та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 5 листопада 2024 року в позові ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» просить рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 5 листопада 2024 року скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 51125 грн., інфляційні втрати - 7771,05 грн., три відсотки річних - 2302,73 грн. та понесені судові витрати.
А також стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції та 8000 грн. на правничу допомогу в апеляційній інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи.
Підтвердженням укладення договору в електронній формі є підписання відповідачем в електронній формі договору за допомогою одноразового ідентифікатора «С559102», який введений власноручно відповідачем.
ТОВ «Авентус Україна» не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь які рахунки для клієнтів і як наслідок формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Переказ коштів здійснено шляхом перерахування на банківську картку відповідача, яку він особисто вказав в заяві на отримання кредиту, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Позивачем правомірно і відповідно до умов договору нараховано проценти за користування кредитними коштами.
Судом першої інстанції зазначеного не було враховано.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено наступне. 20.01.2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №5408826 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна", затверджених наказом №19-ОД від 05.01.2022 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С559102, 20 січня 2022 року о 11:56:33 (а.с.17).
Згідно п.1.2 договору від 20 січня 2022 року про надання споживчого кредиту, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.п.1.8., 1.8.1., 1.8.2 договору, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою - 39 250,00 гривень за зниженою ставкою - 38 537,50 гривень.
Відповідно до графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №5408826 від 20 січня 2022 року, що є Додатком № 1 до цього договору, сторонами визначено: кількість платежів/періодичність внесення - один/одноразово; сума кредиту - 25000 гривень; сума нарахованих процентів - 13 537,50 гривень; разом до оплати - 38 537,50 гривень (а.с.18).
Станом на 20 листопада 2023 року ТОВ «Авентус України» визначило розмір заборгованості ОСОБА_1 за прострочення виконання кредитних зобов'язань в сумі 51125 грн., яка включає в себе заборгованість за основною сумою боргу ? 25000 грн, та заборгованість за відсотками ? 26125 грн. (а.с.13- 27).
18 квітня 2023 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №18.04/23-Ф - відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги на суму боргу до ОСОБА_1 яка утворилось по невиконанню умов кредитного договору з відповідачем №5408826, що також підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.23).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18 квітня 2023 року до договору факторингу №18.04/23-Ф від 18 квітня 2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №5408826 на суму основного боргу 25 000 грн., на суму заборгованості за відсотками в розмірі 26 125 грн. (а.с.23).
Про заміну кредиторів в зобов'язанні ОСОБА_1 повідомлявся на електронну пошту яка була зазначена ним в кредитному договорі (а.с.22).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти та неналежним чином виконував умови договору, а тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим в задоволенні позову відмовив. Колегія суддів не погоджується з цим, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Встановлено, що оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі, що переглядається, судом встановлено, що 20.01.2022 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" був укладений електронний договір №5408826 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 25 000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 30 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день в межах строку кредитування. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду С559102, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору - 20 січня 2022 року о 11:56:33 год. (а.с.17).
Договір про надання споживчого кредиту, Додаток № 1 до нього, в якому визначено графік платежів, сума кредиту та сума нарахованих процентів, і паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С559102 від 20 січня 2022 року о 11:56:33 / ОСОБА_1 / (а.с.18).
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Відповідно до п.2.1 вказаного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 , реквізити якої надані самим відповідачем.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів від ТОВ «Авентус Україна» підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 05 травня 2023 року №2635 про здійснення успішного переказу 20.01.2022 року о 11:57 год. на суму 25 000,00 гривень на картку відповідача НОМЕР_1 , , номер транзакції 1052689175) (а.с.65 на звороті).
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Відтак вказаний доказ, а саме лист ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 05 травня 2023 року №2635 про здійснення успішного переказу з врахуванням пункту 2.1. кредитного договору є достатнім доказом виконання ТОВ «Авентус Україна» зобов'язання за договором щодо надання відповідачу 25 000 грн. кредиту.
Наданий позивачем поденний розрахунок заборгованості (карта обліку), який узгоджується з умовами договору споживчого кредиту є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором.
Відповідач не довів відсутність зарахування грошових коштів на його картковий рахунок, оскільки відсутня виписка з карткового рахунку та інші докази, які відповідач міг надати на підтвердження своєї позиції. Відповідач не надав суду доказів того, що банківська картка з наведеним реквізитами йому не належить. Із заявами до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій або незаконного використання його даних відповідач не звертався.
Таким чином згідно наданого розрахунку, заборгованість за кредитним договором за тілом кредиту відповідача становить 25 000 грн.
Згідно до п.1.4. договору строк кредиту - 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору.
Таким чином, згідно умов кредитного договору дата повернення кредиту 19 лютого 2022 року, про що зазначено в Графіку платежів, який є Додатком №1 до цього договору (п. 1.4 договору).
Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору. У вказаній таблиці також визначено строк кредитування 30 днів - з 20 січня 2022 року по 19 лютого 2022 року, із зазначенням, що, виходячи із суми кредиту 25 000,00 грн., розмір процентів за користування кредитом складе 13 537,50 грн., загальна сума за розрахунковий період - 38537,50,00 грн. (а.с. 18).
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» посилалося на пролонгацію строку кредиту відповідно до положень п. 4 договору. Проте зазначення у договорі про можливість пролонгації строку кредиту не вказує на продовження сторонами строку користування кредитом, оскільки такий строк визначений п. 1.4. договору, і з урахуванням визначеного строку сторонами було розраховано загальну вартість кредиту для споживача та реальну річну процентну ставку за договором про споживчий кредит. Позивач не надав доказів відображення зміни умов договору щодо строку кредитування та нової дати повернення кредиту в особистому кабінеті споживача, як це передбачено п. 6.1. договору.
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» мало право на нарахування відповідачу процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування, визначеного п. 1.4. договору, тобто по 19 лютого 2022 року. А тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню заборгованість за договором №5408826 про надання споживчого кредиту від 20 січня 2022 року в розмірі 38 537,50 грн., з яких: 25 000,00грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 13 537,50 грн. - заборгованість по процентам.
Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення повідомлення на електрону пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору(а.с.22). Вказані обставини відповідачем не спростовані.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 3% від простроченої суми та інфляційних втрат за період з червня 2022 року по червень 2023 року, апеляційний суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: « У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Також відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Тому нарахування інфляційних та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не підлягають стягненню з відповідача з червня 2022 року по червень 2023 року.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом не повно з'ясовані всі обставини справи, порушені норми процесуального права та не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило судовий збір у розмірі 2 147,20грн., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (38537,50 *100/61198,78= 62,97%) а саме у розмірі 1352,09грн. (2 147,20*62,97%).
При подачі апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило судовий збір у розмірі 2576,64 грн.
Оскільки частково задоволена апеляційна скарга, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (62,97 %), а саме у розмірі 1690,11 грн. (2576,64*62,97%).
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило відшкодувати понесені витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою було подано копію Договору про надання правничої допомоги №10/07-2023 від 10 липня 2023 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (а.с.46-47), звіт про надання правничої допомоги згідно Договору №10/07-2023 від 10 липня 2023 року, копію платіжної інструкції від 23 листопада 2023 року №1591 про оплату ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» адвокату Столітньому М.М. 10000,00 грн. (а.с.37), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги №1423361 від 21 листопада 2024 року (а.с.50), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18 вересня 2020 року (а.с.53).
Відповідно до Звіту про надання правничої допомоги від 21 листопада 2023 року позивачу надано наступні послуги професійної правничої допомоги: збір та аналіз доказів і документів для подання позовної заяви, складення позовної заяви та подання її до суду, на загальну суму 10000,00 грн.
У апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» просило стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000грн. за апеляційний розгляд.
На підтвердження понесення таких витрат представник позивача надав ордер про надання правничої (правової) допомоги від 18 жовтня 2024 року, звіт про надання правничої допомоги від 14 листопада 2024 року та платіжну інструкцію від 14 листопада 2024 року № 6153 на суму 8 000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених ним на правничу допомогу, а відповідач не заявляв про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (62,97%), а саме у розмірі 11 334,60 грн. (18000*62,97%).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково.
Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 5 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за електронним договором №5408826 про надання споживчого кредиту від 20.01.2022 року в розмірі 38537,50 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судовий збір в сумі 3042,20грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 11 334,60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.Н. Лисак