Справа № 527/2048/24 Номер провадження 22-ц/814/517/25Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
08 січня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі Коротун І.В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року, ухвалене суддею Павлійчук А.В., повний текст рішення складено - 09 вересня 2024 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
24.07.2024 ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 040 грн та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,20 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 28.03.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №28.03.2023-100002856. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 11 000 грн. Пунктом 3.1. договору передбачено, що кредитор зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Пунктом 3.2. договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Пунктом 4.1. договору передбачено, що кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Пунктом 4.3. договору передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту є день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит. Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором. Відповідно до договору від 28.03.2023 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 11 000 грн, строком на 42 дні, відповідачем 28.03.2023 отримано кредитні кошти у розмірі 11 000 грн. Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 18 040 грн.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у наданих позивачем суду на підтвердження позовних вимог пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявці від 28.03.2023, додатку до анкети позичальника, паспорті споживчого кредиту міститься вказівка на те, що вони підписані одноразовим ідентифікатором А744. При цьому, позивач зазначає, що для підписання документів відповідачем було введено код з смс-повідомлення, яке було відправлено на його фінансовий номер 0504867163. Відповідач заперечує підписання будь-яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр». Проаналізувавши докази у справі, суд визнав, що жоден з них не був підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора - ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «Споживчий центр». Відтак, суд визнав, що сторона позивача не надала суду належних доказів того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання кредиту і укладено такий. Що стосується доводів позивача відносно того, що кошти в сумі 11 000 грн ОСОБА_1 були перераховані на картку VISA НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, то суд першої інстанції в цій частині визнав, що квитанція, яка міститься у матеріалах справи, не підтверджує перерахування коштів саме відповідачу, як і отримання ним коштів. На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами у справі, що ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферти) №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 і що саме йому були перераховані кредитні кошти, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» повністю.
В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відзив на позовну заяву, який відповідно до положень ЦПК є заявою по суті справи, в якій відповідач зобов'язаний обґрунтувати свої заперечення проти позову, якщо вони в нього є, не надходив. Тому висновки суду про те, що «відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав, у задоволені позову прохав відмовити» та «відповідач заперечує підписання будь-яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр» є помилковими. Зазначає, що у справі, яка розглядається, кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом. Із кредитного договору вбачається, що він підписаний його сторонами. Зокрема, підпис відповідача підтверджується зазначенням у договорі одноразового ідентифікатора, який був використаний відповідачем для підписання такого кредитного договору і при цьому відповідачем підписані всі складові договору одноразовим ідентифікатором «А744», який було надіслано на фінансовий номер відповідача. Про те, що цей номер не належить відповідачу, жодних доказів останній не надавав до суду першої інстанції, що відповідно до статті 81 ЦПК України є його обов'язком. Вважає, що квитанція Liqpay про перерахування кредитних коштів за договором №28.03.2023-100002856 є достовірним доказом перерахування коштів за кредитним договором відповідачу, оскільки містить всі необхідні реквізити, а саме: номер, дату здійснення операції, суму видачі коштів, призначення платежу «видача за договором No28.03.2023-100002856» та скорочений рахунок отримувача і не може не враховуватися лише через наявність суб'єктивних заперечень зі сторони відповідача. АТ КБ «Приватбанк» співпрацює з ТОВ «Споживчий центр» як клієнтом на підставі договору №4507 від 01.11.2020 про надання послуг в системі LiqРау. Видача коштів за кредитним договором була здійснена безготівково, шляхом перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 через технологічного партнера АТ КБ «Приватбанк» (сервіс LiqPay). Номер картки, на яку було здійснено перерахування коштів за договором, в особистому кабінеті (https://sgroshi.com.ua/kabinet/), що знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» (https://sgroshi.com.ua/). Відповідач самостійно додав як таку, на яку бажає отримати кредитні кошти, і саме на цю картку № НОМЕР_1 відповідачем було отримано суму кредиту у розмірі 11 000,00 грн. Звертає увагу суду на те, що ТОВ «Споживчий центр» не має обов'язку надавати повні реквізити банківської картки у зв'язку з тим, що відповідно до п. 64 Розділу 3 Постанови Правління НБУ №164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (яка діяла на час укладення кредитного договору №28.03.2023-100002856 від 28.03.2024) суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, до позовної заяви додано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку від 28.03.2023, зі змісту якої вбачається, що вона є невід'ємною частиною електронного кредитного договору, який укладається в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», а також додаток до анкети позичальника, паспорт споживчого кредиту та квитанцію про перерахування коштів на картку VISA НОМЕР_1 (а.с. 14-17).
При цьому, судом першої інстанції визнано, що позивач посилався на те, що кредитний договір (оферти) №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 між ним та відповідачем укладено відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та прийняття (акцепту) другою стороною. ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) кредитний договір (оферти), заявку на отримання кредиту, підтвердивши укладення договору, отже ним було акцептовано умови договору.
Також позивачем на підтвердження заявлених вимог до позовної заяви додано квитанцію від 28.03.2023 про перерахування грошових коштів у сумі 11 000 грн на картку/рахунок VISA НОМЕР_2 *24 та долучено копію паспорта ОСОБА_1 (ID картка) № НОМЕР_3 (а.с. 7, 21).
За даними позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 18 040 грн, з яких: 11 000 грн - основний борг та 7 040 грн - проценти (а.с. 6).
У наданих позивачем суду на підтвердження позовних вимог пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявці від 28.03.2023, додатку до анкети позичальника, паспорту споживчого кредиту міститься вказівка на те, що вони підписані одноразовим ідентифікатором А744 (а.с. 10-17).
Позивач зазначає, що для підписання документів відповідачем було введено код з смс-повідомлення, яке було відправлено на його фінансовий номер 0504867163.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Водночас одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У наданих позивачем суду на підтвердження позовних вимог пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявці від 28.03.2023, додатка до анкети позичальника, паспорта споживчого кредиту міститься вказівка на те, що вони підписані одноразовим ідентифікатором А744.
Позивач зазначає, що для підписання документів відповідачем було введено код з смс-повідомлення, яке було відправлено на його фінансовий номер 0504867163.
Відповідно до ч. 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідач заперечує підписання будь-яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр».
Проаналізувавши всі надані позивачем докази, суд першої інстанції визнав, що жоден з них не був підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «Споживчий центр». Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона позивача не надала суду належних доказів того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання кредиту і укладено такий.
Що стосується посилання позивача на те, що кошти в сумі 11 000 грн. ОСОБА_1 були перераховані на картку VISA НОМЕР_2 *24, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, то суд першої інстанції визнав, що квитанція, яка міститься у матеріалах справи, не підтверджує перерахування коштів саме відповідачу, як і отримання ним коштів.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем не доведено належними доказами у справі, що ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферти) №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 року і що саме йому були перераховані кредитні кошти, суд першої інстанції визнав, що позов не підлягає до задоволення, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» повністю.
Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 у розмірі 18 040 грн.
Згідно ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 10-19).
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані ОСОБА_1 на його номер мобільного телефону.
Так, згідно матеріалів справи встановлено, що кредитний договір №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора А744 з дотриманням ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». При цьому, ОСОБА_1 зазначені персональні дані, реквізити належного йому платіжного засобу для перерахування коштів: 473121*6924 та додано копію паспорту, довідки про реєстрацію місця його проживання та картки платника податків.
Відповідно умов кредитного договору (заявки) визначено, що сума кредиту: 11 000 грн; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (випрати) кредиту - 08.05.2023; ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ»; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; проценти розраховуються шляхом множення кредиту (залишку Кредиту у разі його-дострокового часткового повернення) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 11 000 грн підтверджується довідкою АТ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту 11 000 грн за договором №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 за допомогою системи LiqPay на платіжну карту VISA НОМЕР_1 (а.с. 7).
При цьому, колегія суддів вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на Веб-сайті «ШвидкоГроші» https://sgroshi.com.ua/, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні статей 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що договір між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 є укладеним в електронній формі. При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
При цьому, колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 свої обов'язки за кредитним договором №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 не виконав, допустив заборгованість за кредитом, який згідно наданого позивачем розрахунку становить 18 040 грн, із них: 11 000 грн - заборгованість за кредитом (основний борг); 7 040 грн - проценти (а.с. 6).
При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений та погодився з умовами надання кредиту, на підставі чого 28.03.2023 між сторонами укладено кредитний договір №28.03.2023-100002856, в якому відображені умови надання кредиту, останній з відповідним договором погодився, про що свідчить його електронний підпис.
На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 не звертався до ТОВ «Споживчий центр» із заявою про надання роз'яснень умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився з усіма умовами такого договору.
З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернув, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, а також відсотків, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме у розмірі 18 040 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 11 000 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 7 040 грн.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до ч. 4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з матеріалів справи, позивач ТОВ «Споживчий центр» при зверненні до суду першої інстанції з позовом сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 25,27), до суду апеляційної інстанції - 3 633,60 грн (а.с. 52), а всього 6 0556,00 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2024 року - скасувати і ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.03.2023-100002856 від 28.03.2023 у розмірі 18 040 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 11 000 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 7 040 грн, та судовий збір у розмірі 6 056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов