Іменем України
09 січня 2025 року м. Кропивницький
справа № 401/982/24
провадження № 22-ц/4809/179/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року у складі головуючого судді Волошиної Н. Л.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент - Банк», третя особа ОСОБА_2 , яким просив стягнути з відповідача на його користь 34 579 грн 08 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебувала справа №912/1586/23 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність. В межах зазначеної справи АТ «Акцент-Банк» звернулося з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 на суму 40 345,82 грн. Вимоги банку були обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, оскільки власні зобов'язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2023 у справі №912/1586/23 відмовлено АТ «Акцент-Банк» у визнанні кредиторських вимог до ОСОБА_1 . Вказаним судовим рішенням встановлено, що 29.12.2015 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору (внутрішньобанківський №SAMABWFC00000317204) та отримання кредитної картки. На підставі вказаної заяви 29.12.2015 ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://abank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав боржнику кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Однак, позичальник не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за даним кредитним договором банком станом на 19.09.2023 нараховано заборгованість у розмірі 40 345,82 грн, яка складається з наступного: 37 691, 50 грн - заборгованість за кредитом; 2 654,32 грн - заборгованість за відсотками. До господарського суду 15.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від керуючого реструктуризацією, арбітражного керуючого Рябчуна Р. М. надійшло письмове повідомлення №201 від 02.11.2023 про результати розгляду вимог кредитора Акціонерного товариства "Акцент-Банк", за яким останнім грошові вимоги кредитора до боржника не визнані, оскільки надана кредитором ОСОБА_3 -заява не містить умов про нарахування відсотків та комісії за користування кредитними коштами, нарахування інших платежів, а надані кредитором витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом на підтвердження того, що саме з цими правилами позичальник погодився, підписуючи Анкету-заяву. Керуючий реструктуризацією, арбітражний керуючий Рябчун Р. М. стверджував, що кредитор має право вимагати повернення лише фактично переданих позичальнику коштів (тіло кредиту). При цьому, зазначав, що з наданих кредитором виписки по картці позичальника та розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) складає 37 691,50 грн, разом з тим, кредитором за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 було утримано з картки позичальника: 61 365,78 грн з призначенням платежу "списання відсотків", 50 грн з призначенням платежу "штраф", 7 184,40 грн з призначенням платежу "комісія", 3 670,40 грн без зазначення суми платежу. Керуючий реструктуризацією, арбітражний керуючий Рябчун Р. М. стверджує, що оскільки сума безпідставно утриманих кредитором з картки позичальника коштів перевищує заявлену кредитором суму заборгованості по тілу кредиту, на думку останнього відсутні підстави для визнання кредиторських вимог АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 . Розглянувши відповідну заяву Акціонерного товариства "Акцент-Банк" із вимогами до боржника, а також документи, що її підтверджують. 29.12.2015 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", в якій, зокрема, зазначено, що він погоджується із тим що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між боржником та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладання і погоджується з його умовами. На підтвердження використання боржником кредитних коштів, заявником надано суду банківську виписку за період з 29.12.2015 по 19.09.2023.
За змістом поданої заяви АТ "Акцент-Банк" посилається на долучений ним витяг з Умов та правил надання банківських послуг, проте, із їх змісту неможливо встановити: станом на яку дату ці Умови та Правила діяли; чи саме з цією редакцією Правил та Умов ознайомлений ОСОБА_1 та з нею погодився, підписуючи відповідну Анкету - заяву. Водночас, як зазначалось вище на підтвердження користування кредитними коштами заявником надано суду банківську виписку за період 29.12.2015 - 19.09.2023. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Проаналізувавши надану до заяви кредитора банківську виписку за період з 29.12.2015 по 19.09.2023, судом встановлено, що за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 витрати боржника склали 197 005,83 грн. Разом з тим, боржником за вищевказаний період поповнено картку на суму 216 883,07 грн, що перевищує суму витрат та свідчить про відсутність підстав для визнання грошових вимог АТ "Акцент-Банк". Інших доказів на підтвердження обставин, викладених АТ "Акцент-Банк" у своїй заяві, заявником суду надано не було.
В своїй позовній заяві у цій справі ОСОБА_1 зазначив, що керується ч. 4 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Звертає увагу, що зазначеною ухвалою господарського суду, яка набрала чинності, встановлено, що Анкета - Заява, підписана ОСОБА_1 не містить умов про нарахування процентів, пені, комісії, інших платежів; а Умови та Правила надання Банківських послуг не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.
Як слідує з виписки по рахунку ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 безпідставно утримано з картки позичальника: 61 365,78 грн з призначенням платежу "списання відсотків", 50 грн з призначенням платежу "штраф", 7 184,40 грн з призначенням платежу "комісія", 3 670,40 грн без зазначення суми платежу, загальна сума безпідставно утриманих коштів становить 72 270,58 грн.
Враховуючи, що сума заборгованості за тілом кредиту визначена АТ «Акцент-Банк» в розмірі 37 691, 50 грн, позивач вважає, що має право на повернення 34 579,08 грн, як таких, що безпідставно утримані АТ «Акцент-Банк», з підстав ст. 1212 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно,
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо задоволення позову. Вказав, що ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Згідно до ст. 641 ч. 1, ст. 642 ч. 1 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною та безумовною. Банком, станом на час укладання договору, на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів», надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів. Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердив факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.
У відповіді на відзив позивач просив суд взяти до уваги, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2023 у справі №912/1586/23 відмовлено АТ «Акцент-Банк» у визнанні кредиторських вимог до ОСОБА_1 , в тому числі і в частині нарахованих банком відсотків. Таким чином, банк не мав правових підстав утримувати з ОСОБА_1 ні відсотки, ні комісію, ні штраф, ні будь-які інші платежі, оскільки щодо їх утримання сторони в належній формі не досягли згоди (а.с. 79-81).
Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що він виконував повноваження арбітражного керуючого у справі про банкрутство ОСОБА_1 . На думку третьої особи, позивач ОСОБА_1 має право на отримання від АТ «Акцент-Банк» 34 579,08 грн як безпідставно утриманих АТ «Акцент-Банк» з картки позичальника (а.с. 52-54).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент - Банк» про стягнення безпідставно утриманих коштів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що в ході судового розгляду справи встановлено, що правовідносини сторін виникли та існують внаслідок укладення кредитного договору, у зв'язку з чим безпідставні посилання позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст.1212 ЦК України.
Судом встановлено, що правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до кредитного договору та договору позики, а не ст.1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст.1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути грошові кошти позивачу.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. При цьому набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним, а ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 року та ухвалення нового рішення, про задоволення його позовних вимог.
Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2023, яка набрала чинності, було встановлено, що Анкета-Заява, підписана ОСОБА_1 не містить умов про нарахування процентів, пені, комісії, інших платежів, а Умови та Правила надання Банківських послуг не можуть бути застосовані до правовідносин сторін.
Місцевий суд, дослідивши обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 23.11.2023, не спростував у власному рішенні висновки встановлені цією ухвалою, однак, зробив неправильні висновки, щодо відсутності у позивача підстав для застосування до правовідносин сторін ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Апелянт вказує, що звертаючись до суду з позовом він керувався нормами ст. 1212 ЦК України, за якими особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Таким чином, вищезазначена норма прямо вказує на те, що положення глави 83 Цивільного кодексу України «Набуття, збережння майна без достатньої правової підстави», можуть бути застосовані навіть до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Разом з тим, у даній справі позивач доводить, що між ОСОБА_1 та АТ «Акцент-Банк» в належний спосіб не було оформлено договірних правовідносин і як наслідок, банк не мав будь-яких правових підстав для утримання з нього коштів, про повернення яких він просить.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового, про часткове задоволення позовних вимог.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року у справі №912/1586/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 40 345,82 грн відхилено.
Зокрема даною ухвалою встановлено, що 29.12.2015 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "Акцент-Банк", в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 погоджується із тим що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складають між боржником та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомився із договором про надання банківських послуг до його укладання і погоджується з його умовами.
На підтвердження використання боржником кредитних коштів, заявником надано суду банківську виписку за період з 29.12.2015 по 19.09.2023.
Проаналізувавши надану до заяви кредитора банківську виписку за період з 29.12.2015 по 19.09.2023, судом встановлено, що за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 витрати боржника склали 197 005,83 грн. Разом з тим, боржником за вищевказаний період поповнено картку на суму 216 883,07 грн, що перевищує суму витрат та свідчить про відсутність підстав для визнання грошових вимог АТ "Акцент-Банк".
Інших доказів на підтвердження обставин, викладених АТ "Акцент-Банк" у своїй заяві, заявником суду надано не було.
Враховуючи те, що заявником не було надано суду доказів, які б у своїй сукупності дали змогу встановити наявність зобов'язань ОСОБА_1 перед АТ "Акцент-Банк", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог у розмірі 40 345,82 грн.
Вищезазначена ухвала набрала законної сили 23 листопада 2023 року (а.с. 11, 36-44)
Посилаючись на обставини, встановлені ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року у справі № 912/1586/23 позивач просить стягнути на його користь заявлену суму коштів з підстав ст. 1212 ЦК України як безпідставно отриману.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення коштів, суд першої інстанції дійшов висновку що між сторонами виникли договірні відносини, у зв'язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування положень статті 1212 ЦК України.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (частина четверта статті 653 ЦК України).
У пункті 3 частини третьої статті 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Тлумачення вказаних норм дає підстав для висновку, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом договір розірвано за рішенням суду, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 537/4259/15-ц (провадження № 61-592св20)).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті VII.-2:101 Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
У статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов'язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зазначено, що «кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (провадження № 14-175цс21) вказано, що «відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17».
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18) та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У цій справі позивач посилався на те, що ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року у справі №912/1586/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 40 345,82 грн відхилено. Обґрунтовуючи суму стягнення з відповідача на свою користь позивач вказував, що згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , АТ «Акцент-Банк» за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 було безпідставно утримано з картки позичальника: 61 365,78 грн з призначенням платежу "списання відсотків", 50 грн з призначенням платежу "штраф", 7 184,40 грн з призначенням платежу "комісія", 3 670,40 грн без зазначення суми платежу, загальна сума безпідставно утриманих коштів становить 72 270,58 грн. ОСОБА_1 зазначав, що сума заборгованості за тілом кредиту, визначена АТ «Акцент-Банк» в розмірі 37 691, 50 грн, а тому позивач має право на повернення 34 579,08 грн (72 270, 58 грн - 37 691,50 грн), як таких, що безпідставно утримані АТ «Акцент-Банк».
Колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 враховуючи таке.
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року у справі №912/1586/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 грошові вимоги Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до боржника ОСОБА_1 у розмірі 40 345,82 грн відхилено.
Цією ухвалою за наслідками дослідження банківської виписки з рахунку встановлено, що за період з 30.12.2015 по 01.09.2023 витрати боржника ОСОБА_1 склали 197 005,83 грн. Разом з тим, боржником за вищевказаний період поповнено картку на суму 216 883,07 грн, що перевищує суму витрат та свідчить про відсутність підстав для визнання грошових вимог АТ "Акцент-Банк".
Відтак, судом установлено, що різниця між поповненнями і витратами по картці позивача становить 19 877,24 грн (216 883, 07 грн - 197 005, 83 грн), ці кошти були внесені позивачем і безпідставно зараховані АТ "Акцент-Банк" на власний рахунок як сплачені відсотки, а також інші платежі, які не були узгоджені сторонами,тобто є такими, що набуті банком за рахунок позивача поза підставами, передбаченими договором.
Ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року у справі №912/1586/23 набула законної сили та не оскаржена АТ «Акцент-Банк».
Колегія суддів частково погоджується з доводами позивача, про наявність підстав для стягнення в порядку ст. 1212 ЦК безпідставно набутих АТ «Акцент-Банк» грошових коштів.
Визначаючи суму, яка підлягає стягненню, апеляційний суд враховує, що підтвердженою сумою безпідставно набутих банком коштів є 19 877, 24 грн, що відповідає різниці між поповненнями та витратами по картці ОСОБА_1 , що було встановлено ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року.
В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не надано достатніх доказів про належність йому коштів,за рахунок яких банком погашались відсотки, штрафи, комісія, інші платежі, шляхом списання з рахунку, як зазначено у виписці по картці (а.с.13-26).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У зв'язку з неправильним застосуванням судом норм процесуального права права, на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на його користь 19 877, 24 грн безпідставно набутих (утриманих) коштів.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково ( на 57,4%), а позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1390,45 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 вересня 2024 рокускасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент - Банк», третя особа ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент - Банк»(код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 19 877, 24 грн безпідставно утриманих коштів.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент - Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1 390, 45 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
С. І Мурашко