Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16179/24 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/9/25
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
07 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 20.12.2024,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_9 та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк в два місяці, заборонивши залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки:
- не залишати місце проживання, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1 ;
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на кожну вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування з потерпілим ОСОБА_10 , свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Визначено строк дії ухвали до 20.02.2025 року включно.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
Вважає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а обраний запобіжний захід є занадто суворим для підозрюваного.
Зазначає, що ризики на які посилається прокурор є не обґрунтованими та такими, що є лише припущеннями слідчого та прокурора.
Посилається на те, що ОСОБА_8 визнає свою вину, щиро розкаюється, частково відшкодував потерпілому матеріальні збитки, має міцні соціальні зв'язки, постійно проживає разом з дружиною та дитиною є військовослужбовцем, раніше не судимий та ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, має суттєві проблеми зі здоров'ям.
Звертає увагу, що жодного порушення з боку ОСОБА_8 за час досудового розслідування та перебування під цілодобовим домашнім арештом допущено не було, що свідчить про його належну процесуальну поведінку.
Крім того вважає, що запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт - обраний без достатніх на те правових підстав, та з порушенням норм процесуального права, оскільки строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні сплив 28.12.2024 року, а тому ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту повинна бути постановлена тільки в межах даного строку, тобто з терміном дії до 28.12.2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 , які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, пояснення прокурора на спростування апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до норм ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України вбачається, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч.6 даної статті у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів провадження №295/16179/24, в провадженні слідчого відділу Житомирського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирський області перебуває кримінальне провадження, №12024060400003356 від 28.10.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
Згідно змісту клопотання прокурора, досудовим розслідуванням встановлено, що курсант 4 роти підрозділу зведеного батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст.11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки.
Відповідно до вимог ст.ст.3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Відповідно до Додатку № 1 п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 N 2471-XII, встановлено, що до майна яке не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належить: зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
Згідно п. 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 576 від 12.10.1992 визначено, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо) та інше.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 визначено, що здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають громадянам дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолодженої, пневматичної зброї, пристроїв.
При цьому, згідно п.21 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.
Однак, ОСОБА_8 , усупереч обов'язку їх неухильного дотримання, діючи в порушення вказаних вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності та умисно вчинив злочин проти громадської безпеки за наступних обставин.
28.10.2024, близько 02 год. 25 хв. ОСОБА_8 , перебував за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 .
В подальшому, ОСОБА_8 , перебуваючи за вказаною адресою, діючи умисно, з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, нехтуючи загально прийнятими правилами і нормами поведінки в суспільстві, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, дістав з полички бойову гранату Ф-1 та взяв її до рук.
У подальшому, цього ж дня, перебуваючи у квартирі за місцем проживання, близько 02 год. 30 хв., ОСОБА_8 , діючи умисно, з хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, нехтуючи загально прийнятими правилами і нормами поведінки в суспільстві, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, висмикнув чеку з гранати Ф-1. Однак, зрозумівши, що не може помістити чеку назад, ОСОБА_8 вийшов з приміщення квартири АДРЕСА_3 , надалі тримаючи при собі гранату Ф-1 в правій руці, вийшов з парадного до прибудинкової території, зайшовши за багатоквартирний будинок.
В цей же час та місці, ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, а саме у дворі житлового багатоквартирного будинку, та його дії носять суспільно небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та з особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів та з метою грубого порушення громадського порядку, ігноруючи норми моралі та етики, умисно кинув вищевказану бойову гранату Ф-1 в напрямку недобудови поблизу будинку №25 по провул. Художника Канцлерова в м. Житомирі, після чого вона вибухнула на вулиці, пошкодивши при цьому припаркований в дворі легковий автомобіль марки «Mazda», моделі «CX-7», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , чим потерпілому ОСОБА_10 завдано матеріального збитку в розмірі 52 460 грн. 15 коп.
Внаслідок вчинених протиправних дій ОСОБА_8 , які виразились у застосуванні бойової гранати Ф-1 у громадському місці, виникла реальна загроза безпеці громадян.
Також, ОСОБА_8 , перебуваючи на території Покровського району Донецької області, у невстановленому органом досудового розслідування місці та час, але не пізніше початку травня 2024 року, в порушення вимог додатку № 1, затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п. п. 2.8, 8.1, 8.9 та глави 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, придбав гранату іноземного виробництва типу «М67» споряджений підривачем «М213» з маркуванням на корпусі «GRENADE, HAND,FRAG, DELRY, M67COMP B DAZ 20B 022 - 003», та наявне маркування на підривачу типу «М213» - FUZEM213 COP14 M036-003», 27 патронів калібру 5.45 мм., гранату типу «Ф-1» із підривачем, на якому наявне маркування «1F1-F5 УЗРГМ 583», гранату типу «Ф-1» (яку підірвав на подвір'ї багатоквартирного будинку), після чого почав зберігати та носити без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне носіння, придбання та зберігання бойових припасів, почав зберігати за адресою: АДРЕСА_2 .
28.10.2024 в період часу з 03 год. 35 хв. по 05 год. 15 хв. у ході проведення огляду місця події на подвір'ї будинку АДРЕСА_4 виявлено та вилучено металеві залишки гранати Ф-1.
Надалі, 28.10.2024 ОСОБА_8 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та під час проведення обшуку ОСОБА_8 у період часу з 06 год. 20 хв. по 07 год. 13 хв. було виявлено та вилучено промислову виготовлену наступальну осколкову ручну гранату М67, яка належить до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та придатна до вибуху.
28.10.2024, в період часу з 07 год. 20 хв. по 09 год. 13 хв., під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 працівниками поліції виявлено та вилучено осколкову ручну гранату Ф-1 з підривачем, яка належить до вибухових пристроїв військового призначення - до бойових припасів та є придатною до вибуху, та патрони у кількості 27 шт. калібру 5,45 мм - є боєприпасами стрілецької вогнепальної зброї - бойовими 5,45 мм проміжними патронами з кулею «ПС» зразка 1974 р. зі сталевим осердям.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, як хуліганство, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також незаконне носіння, придбання та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
28.10.2024 року відповідно до ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України затримано ОСОБА_8
28.10.2024 року у відповідності до вимог ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
29.11.2024 ОСОБА_8 вручено особисто під підпис повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
29.10.2024 до підозрюваного ОСОБА_8 слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира постановлено ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строк дії якого до 28.12.2024 року включно.
07.11.2024 підозрюваний ОСОБА_8 повідомив орган досудового розслідування про зміну місця проживання та долучив фотознімок договору найму житла за адресою: АДРЕСА_1 .
17.12.2024 за дорученням прокурора відповідно до ст.ст.36, 283, 290 КПК України досудове розслідування у кримінальному провадження №12024060400003356 від 28.10.2024 завершено, оскільки зібрані докази являються достатніми для складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
19.12.2024 прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_16 звернувся до слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_8 . За результатами розгляду вище зазначеного клопотання прокурора, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані прокурором, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
Наявні у провадженні докази, на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України.
Слідчий суддя також вказав, що є доведеними ризики можливості останнього переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, та вчинити інші кримінальні правопорушення (п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України), з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
При цьому, задовольняючи клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, підозру останнього у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, конкретних обставин інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, що полягали у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, а також незаконному носінні, придбанні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, тому застосування запобіжного заходу до підозрюваного у виді цілодобового домашнього арешту, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що захисник, оспорюючи наявність вказаних та встановлених слідчим суддею ризиків, окрім посилання на загальне, будь-яких спростувань та доводів наявності ризиків, зазначених у клопотанні прокурора, в поданій апеляційній скарзі не наводить. При цьому, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, навчання, визнання своєї вини, щире каяття, часткове відшкодування потерпілому матеріальних збитків, постійно проживає разом з дружиною та дитиною є військовослужбовцем, раніше не судимий та ніколи не притягався до кримінальної відповідальності, має суттєві проблеми зі здоров'ям, жодним чином не впливає на наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які на думку апеляційного суду підтверджені матеріалами клопотання, не зменшилися та продовжують існувати.
Колегія суддів визнає безпідставним посилання апелянта на те, що ОСОБА_8 за час досудового розслідування та перебування під цілодобовим домашнім арештом жодного порушення допущено не було, що свідчить про його належну процесуальну поведінку, безпідставним, оскільки саме по собі виконання покладених на особу обов'язків згідно ухвали про застосування запобіжного заходу не свідчить про відсутність наведених вище процесуальних ризиків, оскільки саме на їх відвернення постановлено відповідне судове рішення.
При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під цілодобовим домашнім арештом, слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Таким чином, зважаючи на те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, врахувавши всі обставини справи та дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя належно розглянув клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», та що продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно останнього є виправданим, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Апеляційний суд визнає безпідставними також доводи захисника, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту обраний без достатніх на те правових підстав, та з порушенням норм процесуального права, оскільки строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні сплив 28.12.2024 року, а тому ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту повинна бути постановлена тільки в межах даного строку, тобто з терміном дії до 28.12.2024 року. Як вбачається з оскаржуваного рішення, вказаний довід був предметом розгляду слідчого судді, який належним чином надав на нього вмотивовану відповідь з якою погоджується й колегія суддів.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при продовженні підозрюваному строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд (орган досудового слідства), а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 20.12.2024, якою продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, строком до 20.02.2025 року включно, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :