Провадження №2-а/760/163/25
Справа №760/32224/21
09 січня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді Усатової І.А.
за участю секретаря судового засідання Зеленчуку М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що 08 листопада 2021 року поліцейським батальйону 4 роти 1 в УПП в м. Києві відносно Кулясова І.А. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАО №5002268.
Зазначає, що згідно тексту даної постанови,08 листопада 2021 року о 00.16 год., у м. Києві, на вул. Максимовича, 2 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ланос», д.н. НОМЕР_1 , здійснив рух по тротуару, під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування рішенням суду, чим порушив п.2.1а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.4 ст.126 КУпАП.
Вказує, що з даною постановою не згодний, інкримінованого кримінального правопорушення не скоював. Постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.
Зазначає, що не керував транспортним засобом «Ланос», д.н. НОМЕР_1 та не виконував функція водія, а сам автомобіль у період з 23.35 год. 07.11.2021 по 00.15 год. 08.11.2021 знаходився у нерухомому стані, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складене інспектором відносно нього 08.11.2021 о 00.01 год. за ч.2 ст.130 КУпАП, а вже о 00.15 год. транспортний засіб було тимчасово затримано на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного капітаном поліції Дівіловим І.О. Тобто не скоював інкримінованого йому правопорушення, а саме не керував вищевказаним транспортним засобом 08.11.2021 о 00.16 год., оскільки о 00.15 год. тз «Ланос», д.н. НОМЕР_1 було тимчасово затримано, а тому відомості викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам справи.
Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення серія ЕАО №5002268 від 08.11.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що вона просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що відповідно до винесеної постанови, позивач керував тз «Ланос», д.н. НОМЕР_1 , 08.11.2021 о 00.16 год. в м. Києві по вул. Максимовича, 2, здійснив рух по тротуару, під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортом рішенням суду, чим порушив п. 2.1а ПДР, керування тз особою, позбавленою права керування транспортним засобом, чим скоїв правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП. Розглядаючи адміністративну справу, інспектор діяв на підставі та в межах повноважень, передбачених законодавством України. Таким чином, було зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення за допомогою технічних засобів, що підтверджується доданим до матеріалів відзиву оптичним диском з відеозаписом події.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст.268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев'ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 08 листопада 2021 постановою серії ЕАО №5002268 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Частиною 4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Суб'єкт правопорушення - особа, яка позбавлена права керування транспортними засобами.
Згідно із змістом постанови, 08.11.2021 о 00.16 год. в м. Києві по вул. Максимовича, 2, водій здійснив рух по тротуару, під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортом рішенням суду, чим порушив п. 2.1а ПДР, керування тз особою, позбавленою права керування транспортним засобом, чим скоїв правопорушення передбачене ч.4 ст.126 КУпАП.
Як зазначено у відзиві стороною відповідача, під час патрулювання Голосіївського району міста Києва, екіпажем було виявлено «LANOS», номерний знак НОМЕР_1 , який здійснював рух по тротуару, що стало причиною зупинення водія згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Відтак, інспектор, підійшовши до водія, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п. 2.4 (а) висунув законну вимогу водію пред'явити документи передбачені у п. 2.1 ПДР, однак останній не надавав посвідчення водія відповідної категорії. Під час розмови з Позивачем, Інспектором було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у Позивача, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння, але він відмовився на проходження огляду. За допомогою бази АРМОР, було встановлено, а також перевірено на офіційному веб-порталі Судової влади України про те, що водій (Позивач) позбавлений права керування транспортним засобом терміном на 1 рік, постановою Любарського районного суду Житомирської області від 16.09.2021 справа N754/2649/21, а отже постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є правомірною.
Стосовно суті прийнятої відповідачем постанови серії ЕАО 5002268, у справі про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що і інші учасники виконують ці Правила.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.1. А ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч. 4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії виключає його право на керування транспортним засобом. З цього слідує, що посвідчення на право керування транспортним засобом може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керуванням транспортним засобом, а вищезазначені норми встановлюють повноваження працівника поліції щодо перевірки вказаних документів.
Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення ПДР, зокрема правопорушення передбачені частиною 4 ст. 126 КУпАП, встановлено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 276 КУпАП, встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно п. 2 розділу 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 4 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Позивач посилається на ту обставину, що не керував транспортним засобом «Ланос», д.н. НОМЕР_1 та не виконував функція водія, а сам автомобіль у період з 23.35 год. 07.11.2021 по 00.15 год. 08.11.2021 знаходився у нерухомому стані, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, складене інспектором відносно нього 08.11.2021 о 00.01 год. за ч.2 ст.130 КУпАП, а вже о 00.15 год. транспортний засіб було тимчасово затримано на підставі акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, складеного капітаном поліції Дівіловим І.О. Тобто не скоював інкримінованого йому правопорушення, а саме не керував вищевказаним транспортним засобом 08.11.2021 о 00.16 год., оскільки о 00.15 год. тз «Ланос», д.н. НОМЕР_1 було тимчасово затримано, а тому відомості викладені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом шляхом огляду ЕДРСР встановлено, що постановою судді Любарського районного суду Житомирської області від 16.09.2021 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення за цією статтею у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп., які стягнути на р/рахунок №UA368999980313060149000006001, одержувач ГУК у Житомирській області/Житомирська область, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37976485, код доходу 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01.11.2022 провадження у справі № 752/27150/21 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 - закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Як вбачається з постанови суддя позбавлений можливості встановити чи дійсно мав місце факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та чи було дотримано вимоги щодо процедури відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції у зв'язку з відсутністю відеозапису з бодікамери АА00086.
Зі змісту оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона складена 8.11.2021 00:22:32 та згідно якої 8.11.2021 00:16:39 позивач здійснив рух по тротуару, під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортом рішенням суду.
Згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.11.2021 о 00 год 15 хв здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу«Ланос», д.н. НОМЕР_1 .
Відповідачем надано до суду відеозапис щодо якого суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Частина 2 ст.99 КАС України передбачає, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідач разом із відзивом долучає DVD-диск, який містить відеозаписи (електронні документи у цифровій формі), які не засвідчено електронним цифровим підписом, відтак останні не можуть вважатись допустимими доказами з точки зору положень ст.ст.74, 99 КАС України.
Аналогічної позиції щодо належності та допустимості електронних доказів притримується і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі 855/90/19.
У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а, аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що виноситься в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З цього приводу суд звертає увагу на ч.2 ст.77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом (ч.1 ст.8 КАС України).
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Тобто, суб'єкт владних повноважень не може перекладати на суд свої обов'язки по доведенню законності і обґрунтованості винесеного рішення, оскільки суд є незалежним арбітром і при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Виходячи з вищевикладеного, відеозапис, що наданий відповідачем разом з відзивом не відповідає вимогам, що ставляться до електронного доказу, не містить електронного підпису.
Зважаючи на те, що відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів вчиненого позивачем правопорушення, також не доведено відповідачем факт керування тз позивачем, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відтак позов підлягає задоволенню.
За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.5-7, 9, 77, 90, 139, 241-247, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 08 листопада 2021 року серії ЕАО №5002268 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.А. Усатова