79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.11.10 Справа № 31/98
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Мирутенко О.Л.,
при секретарі Томкевич Н.,
з участю представників:
від позивача (скаржника) - з”явився,
від відповідачів- не з”явилися,
від третіх осіб -не з»явилися,
розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління”, м.Львів
на ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2010 року про припинення провадження в справі, суддя Артимович В.М., у справі № 31/98
за позовом: публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління”, м.Львів
до відповідача-1: приватного підприємства „Компанія „Експерт”, м.Львів
до відповідача-2: відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м.Львів
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного підприємства „Олімп”, м.Київ
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю „УРС”„Єврогурт”, м.Львів
2. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МУЮ, м.Київ
3. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» в особі Львівської філії, м.Львів
про визнання недійсним звіту про оцінку майна від 08.06.2010 р. та зобов'язання до вчинення дій,
ухвалою господарського суду Львівської області від 05.10.2010 року припинено провадження в справі за позовом публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління” до приватного підприємства „Компанія „Експерт” та відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання недійсним звіту про оцінку майна від 08.06.2010 р. та зобов'язання до вчинення дій на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України в зв»язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.
Ухвала суду мотивована тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки звіт про оцінку майна не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, тобто нормативно-правовим актом, який може бути предметом оскарження в суді в процесі позовного провадження. Судом також зазначено, що право на оскарження спірного звіту про оцінку майна, здійсненого в рамках виконавчого провадження, може бути використано позивачем в порядку ст.121-2 ГПК України.
В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та справу передати на розгляд господарському суду, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, апелюючи тим, що в порядку ст..121-2 ГПК України може бути оскаржена до господарського суду оцінка майна, здійснена державним виконавцем самостійно, а оцінка, виконана незалежним оцінювачем може бути предметом позовного провадження в господарському суді за умови відповідного суб»єктного складу сторін, що наявне в спірному випадку.
При цьому, скаржник зазначає про звернення ним до господарського суду із скаргою на дії органу ДВС в порядку ст.121-2 ГПК України з метою оскарження спірної оцінки майна, проте, ухвалою господарського суду Львівської області від 14.07.2010 року у справі №8/26 скаргу повернуто без розгляду, оскільки суд не вбачав обґрунтування порушення органом ДВС вимог чинного законодавства.
З наведеного скаржник вважає, що припинення провадження в даній справі порушує його конституційне право на захист інтересів в суді, оскільки позбавляє його можливості оскаржити спірний звіт в судовому порядку, право на що також передбачено ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «КБ «Хрещатик»просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що даний спір непідвідомчий господарському суду, що правильно встановлено місцевим судом.
В судове засідання представники відповідачів та третіх осіб не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в апеляційній скарзі та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що на замовлення Головного управління юстиції у Львівській області на підставі договору №67 від 20.05.2010 р. виконано звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень загальною площею 848,7 кв.м. та земельної ділянки площею 1607,0 кв.м., що знаходяться у м.Львові по вул.Каховська,34, згідно якого станом на 03.06.2010 р. початкова ринкова вартість об'єкта оцінки без врахування ПДВ станом на дату оцінки становить 4836119,00 грн.
Вищезазначений звіт про оцінку майна від 08.06.2010 р.і є предметом оскарження в даній справі.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Перелік спорів, підвідомчих господарському суду, визначено в ст.12 Господарського процесуального кодексу України. Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.
Однією з правових підстав звернення до суду з позовом про визнання недійсним звіту про оцінку майна, здійсненої в рамках виконавчого провадження, позивач зазначив ст.57 Закону України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження” цей Закон визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист.
Статтею 57 вищенаведеного закону визначено право сторін у виконавчому провадженні на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця про таку оцінку.
Відповідно до положень вищенаведеного закону оцінка майна є процесуальною дією державного виконавця. Приписи вищезгаданої норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч.3 ст.57 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна визначається як документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору; звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки майна або скріплення печаткою та підписом керівника державного органу приватизації (органу, уповноваженого управляти державним майном), чи виконавчого органу відповідного органу місцевого самоврядування висновку про вартість майна (п. 18 Методики).
Аналіз положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. ст. 3, 12) свідчить про те, що звіт про оцінку майна по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в господарському суді.
Юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Законодавство України не надає звіту про оцінку майна статусу документа, який мав би обов»язковий характер чи породжував права і обов»язки у певного суб»єкта чи кола суб»єктів, а отже такий звіт не може вважатися актом державного чи іншого органу і оскаржуватися в судовому порядку.
Таким чином, оспорювана оцінка майна, оформлена звітом про оцінку майна, є результатом практичної діяльності оцінювача з визначених питань, не є актом державного чи іншого органу та не може бути предметом самостійного оскарження в господарському суді. Зазначений документ не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов'язки позивача та йому не адресований.
Місцевим судом правильно зазначено, що реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”. Під час проведення торгів з реалізації відповідного майна воно може бути продано за ціною, яка може бути як вища, так і нижча від експертної. Отже, позивачем фактично оскаржуються дії експерта-оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 ГПК України.
Згідно ст. 33 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Отже, відсутність у вказаній нормі положень про оскарження оцінки в порядку позовного провадження підтверджує право позивача на оскарження в господарському суді звіту про оцінку майна, проведеного в рамках виконавчого провадження, в порядку ст.121-2 ГПК України.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про припинення провадження в даній справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір про визнання недійсним звіту про оцінку майна від 08.06.2010 р. не підлягає вирішенню в господарських судах у позовному провадженні.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування ухвали місцевого суду є безпідставними.
Ухвала місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, суд,
постановив:
ухвалу господарського суду Львівської області від 05.10.2010 року про припинення провадження в справі за номером 31/98 - залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит” в особі Філії „Західне регіональне управління” -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.Бойко
Судді: Т.Бонк
О.Мирутенко