Справа № 638/269/25
Провадження № 1-кп/638/50/25
10 січня 2025 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження № 12024221070001497 від 15 листопада 2024 року стосовно
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, українки, громадянки України, на утриманні має неповнолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі слів має хронічні захворювання, інвалідності спростовує, з середньою освітою, офіційно не працюючої, зі слів раніше притягалася до кримінальної відповідальності, раніше не судима, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України
встановив:
Відповідно до протоколу від 08.01.2025 року автоматизованого розподілу судової справи в моє провадження надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурорка заявила клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченій у вигляді тримання під вартою.
Прокурорка пояснила, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинення тяжкого злочину, прокурорка вважала, що наявна обґрунтована підозра щодо вчинення обвинуваченою вказаного кримінального правопорушення. Ризиками, які суттєво впливають на вид запобіжного заходу - є можливий вплив на свідків, а також переховування від суду. Зазначила, що ОСОБА_4 притягалась до кримінальної відповідальності, проте кримінальне провадження у Ізюмському районному суді Харківської області втрачене в зв'язку з воєнними діями, тому рішення за кримінальним провадженням поки не має.
Обвинувачена ОСОБА_4 при вирішенні вказаного клопотання просила прийняти суд до уваги ті факти, що вона має неповнолітню дитину, раніше не судима, має стійкі соціальні зв'язки, батька, який має інвалідність, просила відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Захисник ОСОБА_5 розділив думку обвинуваченої та просив суд відмовити у задоволенні клопотання.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Суд вважає за можливе продовжити дію запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у виді утримання під вартою, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що, та на теперішній час не продовжують існувати ризики, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК та розширеному тлумаченню не підлягає.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 суд також враховується той факт, що обвинувачена, обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого їй у вину діяння, надає можливість перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченої від суду.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачена може не виконувати покладені на неї процесуальні обов'язки, є реальними та триваючими, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Суд звертає увагу на те, що обвинувачена може переховуватись від суду. Також зазначене свідчить і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Суд також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, наявність чи відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.
Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1., п.5. ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів суду; незаконний вплив на свідків та потерпілого.
Під час розгляду клопотання судом вивчена можливість щодо не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1., п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачуються, відсутність даних про сталі соціальних зв'язків, відсутність підтверджених даних про інвалідність батька, відсутність медичних даних про стан здоров'я, які б свідчили про неможливість перебування в умовах СІЗО, не співпадіння адреси реєстрації та адреси мешкання, що може ускладнити розгляд справи по суті, багатоепізодність вчинених кримінальних правопорушень, суд не вбачає можливим обрати інші запобіжні заходи обвинуваченій ОСОБА_4 ніж тримання під вартою.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суди повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість, багатоепізодійна злочинна діяльність та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, наявна можливість ухилення від явки до суду.
При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі - Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Зі змісту КПК України вбачається, що перевірка обґрунтованості підозри під час досудового розслідування по кримінальному провадженню при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, а також продовження строків тримання під вартою під час досудового розслідування в повному обсязі покладається виключно на слідчого суддю, що постановляє відповідні ухвали.
А питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішуються судом тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваних, але і високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин суд вважає, що на теперішній час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, з урахуванням вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини, які були враховані слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова як при обранні запобіжного заходу під час проведення досудового розслідування, не змінились, тому на теперішній час достатніх підстав для заміни або скасування раніше обраного запобіжного заходу -у вигляді тримання під вартою, судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 314-315, 369, 372 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора- задовольнити.
Обрати обвинуваченій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді утримання під вартою на 60 днів до 10 березня 2025 року 24:00 год включно, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Копію ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу- тримання під вартою може бути оскаржена в порядку глави 18 КПК України.
Повний текст ухвали виготовлений 10 січня 2025 року.
Головуюча суддя ОСОБА_7