Справа № 569/11397/22
номер провадження 1-кс/570/7/2025
08 січня 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Рівне в режимі відеоконференції заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №12021181010000374 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 240-1 КК України,
06 січня 2025 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до Рівненського районного суду Рівненської області заяву про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду вищезазначеного кримінального провадження з тих підстав, що його батько ОСОБА_11 особисто знайомий із суддею ОСОБА_8 та під час роботи на посаді прокурора Рівненської природоохоронної прокуратури, а в подальшому і заступника прокурора Рівненської області співпрацював з головою Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_8 , а тому у разі розгляду суддею Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_8 даного кримінального провадження у стороннього спостерігача може виникнути сумнів в неупередженості судді.
Захисник оголосила заяву про відвід та підтримала з викладених у заяві мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заяву з викладених мотивів.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти заяви про відвід судді, просив відмовити в її задоволенні у зв'язку з безпідставністю.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала до суду письмові заперечення на заяву про відвід. В судовому засіданні в режимі відеоконферпенції підтримала подані нею заперечення та просила в задоволенні заяви про відвід відмовити. Заяву про відвід вважає необґрунтованою, невмотивованою та такою, що подана повторно із одних і тих самих підстав, які вже були предметом судового розгляду, тому вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Решта учасників кримінального провадження подали заяви про розгляд питання про відвід судді без їх участі.
Заслухавши думки сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку, що заява обвинуваченого про відвід судді задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Верховний Суд, у справі № 826/11409/17 підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Так, підставою для відводу обвинувачений ОСОБА_4 зазначає наявність інших обставин, які викликають сумніви у неупередженості судді (ч. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).
Такими обставинами заявник зазначає: «головуючий суддя Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_8 певний період часу назад перебуваючи на посаді голови Рівненського районного суду Рівненської області особисто знайомий та співпрацював із батьком обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_11 , який спочатку працював на посаді прокурора Рівненської природоохоронної прокуратури, а в подальшому - заступником прокурора Рівненської області».
Разом з тим вказана інформація є неконкретною, без зазначення навіть періодів роботи відповідних осіб на своїх посадах. Не дано також жодного документального підтвердження саме щодо конкретизації «співпраці» голови Рівненського районного суду Рівненської області ОСОБА_8 та заступника прокурора Рівненської області ОСОБА_11 .
Вказані обставини вже були досліджені судом та 25.06.2024 року винесена ухвала Рівненського районного суду Рівненської області про відмову у самовідводі судді ОСОБА_8 від судового розгляду обвинувального акту від 12.08.2022 у кримінальному провадженні №12021181010000374 від 04.03.2021. Вказаним рішенням суду констатовано наступне:
«Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Повноваження голови місцевого суду визначені ст.24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою, зокрема, визначено що голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що співпраця голови місцевого суду з іншими органами державної влади, у тому числі органами прокуратури, передбачена Законом України Про судоустрій і статус суддів" та є одним з безпосередніх обов 'язків голови місцевого суду, а тому, на переконання суду, вказана обставина не може викликати сумнів у неупередженості такого судді під час розгляду ним кримінального провадження».
Отже, викладене у заяві про відвід твердження не є підставою для відводу судді, оскільки не доводить фактичної наявності упередженості судді та не спростовує презумпції неупередженості останнього.
Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності.
Суб'єктивний критерій означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи, а об'єктивний критерій, що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Критерієм суб'єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи. Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (п.50 рішення ЄСПЛ від 9 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Радою суддів України рекомендовано у кожній окремій справі визначати, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.
Враховуючи вищевикладене, аргументи, на які посилається обвинувачений та його захисник у заявленому відводі, є надуманими, без підтвердження фактичними даними та не являються підставами для висновку, що суддя ОСОБА_8 , який визначений для розгляду цієї справи, проявляє упередженість при її розгляді, а тому заявлений відвід задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 31, 75,81, 375 КПК України, колегія суддів
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №12021181010000374 про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 240-1 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1