Справа № 569/7645/24
08 січня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.
секретаря судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/7645/24 за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач), діючи через свого представника Киричук Г.М., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 164 354 грн. 90 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» ОСОБА_1 03 жовтня 2019 року на підставі кредитного договору № 2001419491701 видано кредит у сумі 446 699 грн. 59 коп. та 19 липня 2021 року на підставі кредитного договору № 1001926752001 видано кредит в сумі 70 500 грн. Однак, відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01 лютого 2024 року за кредитним договором № 2001419491701 від 03.10.2019 року складає 74 938,56 грн., з яких: 44 699,59 грн. - заборгованість за кредитом; 30 238,97 грн. - заборгованість за процентами та за кредитним договором № 1001926752001 від 19.07.2021 року - 89 416 грн. 34 коп., з яких: 52 868, 63 грн. - заборгованість за кредитом; 9,96 грн. - заборгованість за процентами та 36 537, 75 грн. - заборгованість за комісією. Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 01.02.2024 року складає 164 354,90 грн.
Позивач направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
Заочним рішенням Рівненського міського суду від 01 липня 2024 року у справі № 569/7645/24 позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 164 354 грн. 90 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Ухвалою Рівненського міського суду від 17 грудня 2024 року заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2024 року ухвалене у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
24 грудня 2024 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що між ним та АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" 03.10.2019 року було укладено кредитний договір № 2001419491701 на суму 44 699,59 грн., та 19.07.2021 року кредитний договір № 1001926752001 на суму 70 500 грн., проте 24.02.2022 року в Україну розпочалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації, в наслідок чого він добровільно пішов захищати Україну, у зв?язку з чим не зміг вчасно погасити заборгованість. В липні 2022 року в районі населеного пункту Велика Новосілка Донецької області, ним було отримано тяжке вогнепальне поранення лівої руки, у зв?язку з чим його було евакуйовано та відправлено на лікування. В наслідок отримання тяжкого поранення, та довгострокового лікування він став особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.02.2024 року. Зазначає, що в період з 10.04.2022 року по 17.08.2024 року він проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме у військових частинах в/ч НОМЕР_2 (Окремий полк спеціального призначення) та в/ч НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окрема штурмова бригада), що підтверджується довідкою № 6/132/32 від 21.08.2024 року і на нього як на військовослужбовця поширювалася дія п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей".
Також звертає увагу суду, що у зв?язку з постійним перебуванням в зоні ведення бойових дій до поранення, та довготривалим та дорогим ліванням у зв?язку з отриманим тяжким пораненням, а також реабілітацею після лікування, він не мав змоги сплатити тіло за кредитними договорами. Вказує, що він у відповідності до договорів позики здійснював платежі щодо погашення заборгованості до повномаштабного вторгнення. Зі своєї сторони наголошує, що сплата тіла кредиту не відбулася вчасно у зв?язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україні та його участю в бойових діях за незалежність та суверенітет України, пораненням та перебуванням на довгостроковому лікуванні. В свою чергу він згідний оплатити тіло кредиту по договорам. Також слід зазначити що АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" не вживав заходів для досудового врегулювання конфлікту. У відповідності п.9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", він звільнений від сплати судового збору у зв'язку з наявністю ІІ групи інвалідності внаслідок війни.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
У судове засідання відповідач не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Суд, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:
1. 03.10.2019 кредитний договір № 2001419491701, за яким позичальнику видано кредит у сумі 44 699,59 грн.;
2. 19.07.2021 року кредитний договір № 1001926752001 за яким позичальнику видано кредит у сумі 70 500,00 грн.
З наданої позивачем платіжної інструкції № TR/50816217.80756.8810 від 19 липня 2021 року, виписок з особового рахунку ОСОБА_1 та розрахунків заборгованості по кредитним договорам станом на 01.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 були отримані кредитні кошти, ним вони використовувалися, та наявний розмір заборгованості за кредитним договором № 2001419491701 від 03.10.2019 року складає 74 938,56 грн., з яких: 44 699,59 грн. - заборгованість за кредитом; 30 238,97 грн. - заборгованість за процентами та за кредитним договором № 1001926752001 від 19.07.2021 року - 89 416 грн. 34 коп., з яких: 52 868, 63 грн. - заборгованість за кредитом; 9,96 грн. - заборгованість за процентами та 36 537, 75 грн. - заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 01.02.2024 року складає 164 354,90 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у зобов'язанні належним чином.
Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Позивачем підтверджено укладення кредитних договорів між АТ «ПУМБ» та відповідачем. Також позивач належними доказами підтвердив набуття права вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт одержання коштів за договорами відповідач у своєму відзиві не заперечував, а тому суд вважає встановленими вказані обставини.
Отже, укладені між сторонами договори відповідають вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Враховуючи вищевикладене та те, що за відповідачем утворилася заборгованість за тілом кредитного договору № 2001419491701 від 03.10.2019 року в розмірі 44 699 грн. 59 коп., а за договором № 1001926752001 від 19.07.2021 року в розмірі 52 868 грн. 63 коп., а відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредитів в розмірі 97 568 грн. 22 коп.
Разом з тим, відповідач у відзиві не погодився із нарахованими відсотками, вказуючи на те, що він є військовослужбовцем, а тому має право на пільги у вигляді не нарахування відсотків за договорами.
Розглядаючи доводи сторін, суд керується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного суду у справах №327/353/16-ц від 10.01.2019року, №642/548/21 від 18.01.2023 року.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.02.2024 року.
При цьому, відповідно до довідки № 6/132/32 від 21.08.2024 року ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах України: у період з 10 квітня 2022 року по 19 вересня 2022 року у в/ч НОМЕР_2 ; з 19 вересня 2022 року по 17 серпня 2024 року у в/ч НОМЕР_3 .
За час проходження військової служби ОСОБА_1 у період з 10 квітня 2022 року по 19 вересня 2022 року; з 19 вересня 2022 року по 17 серпня 2024 року дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1642/1381 від 13 серпня 2022 року солдат ОСОБА_1 08 липня 2022 року одержав: вогнепальне наскрізне поранення лівої верхньої кінцівки; вогнепальне проникаюче поранення правої верхньої кінцівки.
Відповідно до довідки № 2284 від 26.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 22 квітня 2024 року по 26 липня 2024 року, у зв'язку з вогнепальним пораненням проникаючим пораненням правої верхньої кінцівки.
Національним банком України у своєму листі від 02.09.2014 року №18-112/48620 надано роз'яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов'язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини.
Разом із тим, у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь-який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Згідно п.15 ст. 14 Закону у чинній редакції визначено, що військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, користуються пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.
За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
24.02.2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв'язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу наступними відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами, оскільки на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з початку запровадження особливого періоду та початку проходження ним військової служби, тобто з 10.04.2022 року.
Тому, нарахування та стягнення із ОСОБА_1 процентів за користування коштами за період з 10 квітня 2022 року по 01.02.2024 року суперечить вищевказаним вимогам Закону та правовим висновкам Верховного Суду.
Враховуючи викладені обставини суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» підлягають частковому задоволенню.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що має бути звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п. 9 ст.5 Закону України «Про судовий збір», так як являється особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.
Разом з тим, відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, слід компенсувати позивачу сплачений ним судовий збір за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість в розмірі 97 568 грн. 22 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк» за рахунок держави сплачений ним судовий збір.
Позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14282829.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 08 січня 2025 року.
Суддя Н.Г. Кучина