КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/5867/24
Провадження № 2/552/218/25
10.01.2025 2025 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.,
При секретарі - Цимбалюк І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зняття арешту з майна,-
03.09.2024 року до суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зняття арешту на нерухоме майно. В позовній заяві вказували на те, що вони є співвласницями нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . З метою впорядкування документів та можливості розпорядження своєю власністю, вони звернулись до нотаріуса з проханням перевірити наявність обмежень щодо розпорядження їх майном, та ними було з'ясовано, що до цього часу, за їх нерухомим майно рахується арешт майна, що був накладений постановою Полтавського районного суду Полтавської області по справі № 1- 4/2009 від 24.03.2009 року. Листом від 19.08.2024 року, СУ Головного управління Національної поліції в Полтавській області, повідомило про те, що не може надати інформацію про рух кримінальної справи відносно ОСОБА_3 , 1982 року народження, так як останній не є клієнтом адвоката Сергієнко Т.Г. та рекомендували звернутись до суду. Як слідує з вироку Полтавського районного суду Полтавської області від12.03.2012 року та ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Однак, запобіжний захід у вигляді застави нерухомого майна не скасовано, арешт з нерухомого майна не знято. Також вказували на те, що вони не є учасниками кримінального провадження, в межах якого накладено арешт, а відтак не мають права клопотати перед органом слідства чи судом в рамках кримінальної справи щодо звільнення майна з під арешту. В зв'язку з чим просили суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , що належить їм, виключивши з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №5512462 та 55121394 про арешт нерухомого майна, що зареєстрований 22.05.2024 року за номером 73256835 на підставі постанови суду №1-4/2009 від 24.03.2009 року, що видана Полтавським районним судом Полтавської області.
05.09.2024 року ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави Турченко Т.В. відкрито провадження по справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 19.11.2024 року замінено неналежного відповідача Слідче управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області на належного Головне управління Національної поліції в Полтавській області.
16.12.2024 року на адресу суду представником ГУНП в Полтавській області Пуніною Л.В. подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідно до інформації наданої слідчим управління ГУНП в Полтавській області від 13.12.2024 року №58033-2024 встановлено, що у зв'язку з вимогами програмного забезпечення МВС України, п. 8.6 наказу МВС та ДДУІІВП №823/188 від 23.08.2002 «Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно - довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України» для виконання перевірки осіб в запиті необхідно вказувати: прізвище, ім'я, по батькові; дату народження; місце народження; місце проживання. Разом з тим, за результатами проведення перевірки за персонально-довідковими обліками єдиної інформаційної системи МВС можливо встановити місце знаходження матеріалів кримінальної справи у якій повинна знаходитися постанова слідчого про накладення/скасування (зняття) арешту з квартири АДРЕСА_2 . На даний час у слідчих слідчого управління ГУНП в Полтавській області відсутні повноваження на скасування арешту майна, що був накладений слідчим УМВС України в Полтавській області. Просили суд позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
24.12.2024 року на адресу Київського районного суду м.Полтави з Полтавського районного суду Полтавської області надійшла витребувана кримінальна справа.
10.01.2025 року представником позивача адвокатом Сергієнко Т.Г. подано до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
В судове засіданні відповідача ГУНП в Полтавській області свого представника не направив, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за їх відсутності на адресу суду не надходило.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності на адресу суду не надходило.
Враховуючи згоду позивача ОСОБА_1 та наявність у справі достатніх доказів, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися в судове засідання.
Суд, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень ст.ст.55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в ст. 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Непорушність права власності закріплено в ч.1 ст. 321 ЦК України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
Одним із способів захисту права власності є гарантована ст.391 ЦК України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласницями нерухомого майна, а саме квартири, загальною площею 35,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 22.05.2024 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2024 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що з метою впорядкування документів та можливості розпорядження своєю власністю, ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з проханням перевірити наявність обмежень щодо розпорядження їх майном, проте, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували те, що нотаріальною конторою їм було відмовлено в скасуванні арешту.
Судом було досліджено матеріали кримінальної справи №1625/4816/12 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.119 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України в 15 томах та було встановлено, що постановою судді Полтавського районного суду Полтавської області Гальченко О.О. від 24.03.2009 року судом накладено заборону 1 нотаріальній конторі та решті нотаріусів (в тому числі приватним) реєструвати угоди пов'язані з відчуженням квартири АДРЕСА_2 , яка є предметом застави в межах кримінального провадження.
Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 12.03.2012 року винесеному по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ч.1 ст.119 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України - заставодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_8 повернуто заставлене майно згідно постанови Полтавського райсуду від 24.03.2009 року у вигляді квартири АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01.04.1993 року, виданого відділом приватизації житла Полтавського авто агрегатного заводу за розпорядженням №96. Знято заборону в 1 нотконторі та решті нотаріусів (в тому числі приватних) м.Полтави щодо реєстрації угод пов'язаних із відчуженням даної квартири та внесенням змін до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Мінюсту України у Полтавській області щодо скасування застави.
З ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2012 року вбачається, що вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 12.03.2012 року щодо ОСОБА_7 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд. Вирок щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 скасовано, звільнено кожного із них від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і провадження в цій частині закрито. В іншій частині вирок залишено без змін.
Згідно пункту 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Однією з загальних засад кримінального провадження, згідно з п.2 ч.2 ст.7, ч.1 ст.9, КПК України, є законність, що передбачає обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред'являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).
Звертаючись до суду, позивачі обґрунтовують свої вимоги порушенням своїх прав, як власників майна, з боку органу досудового слідства.
Відповідно до ст.ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 126 КПК України 1960 року арешт майна міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладений на майно арешт може бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба, або у разі закриття кримінальної справи відповідно до ст. 214 КПК України 1960 року. Після надходження кримінальної справи до суду питання щодо скасування арешту може бути вирішено судом в порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України 1960 року, або при постановленні вироку, відповідно до ст. 324 КПК України 1960 року.
Згідно з п. 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 643/3614/2017 від 08 листопада 2019 року, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивачами не доведено, що саме ГУ НП в Полтавській області є належним відповідачем по справі.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що ГУ НП в Полтавській області не може бути відповідачем у даній категорії справ.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Пред'явлення позову до неналежної особи є підставою для відмови в задоволенні позову.
Також враховуючи те, що вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 12.03.2012 року знято заборону в Першій нотконторі та решті нотаріусів (в тому числі приватних) м.Полтави щодо реєстрації угод пов'язаних із відчуженням даної квартири та внесенням змін до єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна Мінюсту України у Полтавській області щодо скасування застави, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, в даній частині вказаний вирок суду, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18.09.2012 року був залишений без змін, а тому, суд приходить до висновку, що з вказаних підстав позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зняття арешту з майна також задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зняття арешту з майна - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108630, юридична адреса: м.Полтава, вул.. Юліана Матвійчука, буд. 83.
Рішення виготовлено 10.01.2025 року
Головуючий суддя Т.В.Турченко