"17" листопада 2010 р.Справа № 27/125-10-4342
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Перебендюк К.О. (представник діючий за довіреністю);
відвідповідача: Байрачна А.К. (представник діючий за довіреністю);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пєллорус";
до відповідача: Комунального підприємства "Харчування";
про стягнення 235727,19грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харчування", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 235 727,19 грн. з яких 217 528,61грн. - основна заборгованість, 2 595,32 грн. -3% річних, 15 603,26 грн. -пеня, та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" та Комунальним підприємством "Харчування" укладено договір поставки продовольчих товарів №22, на виконання умов якого, протягом періоду березня-серпня місяців 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" поставило товар -продукти харчування Комунальному підприємству "Харчування" на загальну суму 273 032,96 грн. Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, за поставлену продукцію у встановлені договором строки у повному розмірі не розрахувався, чим порушив умови договору, що й зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" з відповідним позовом.
У судовому засіданні 17.11.2010р. представник позивача заявив клопотання про уточнення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості, на підставі здійснення відповідачем часткової проплати, згідно з яким, просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 117 528,61 грн.
У судовому засіданні 17.11.2010 року представник відповідача позовні вимоги в частині основного боргу визнав у повному обсязі, що вбачається з наданих суду усних пояснень, та надав відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" в частині стягнення штрафних санкцій, а також зазначає, що порушення строків оплати сталось у зв'язку з затримкою надходження коштів із державного бюджету, оскільки Комунальне підприємство "Харчування" є комунальною установою, видатки якої фінансуються Управлінням освіти та науки Одеської міської ради та Управління охорони здоров'я Одеської міської ради в межах кошторисних призначень. В зв'язку з вищевикладеним, представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру пені, на підставі відсутності вини відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов'язань.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
01 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пєллорус" (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством "Харчування" (надалі - покупець) укладено договір поставки продовольчих товарів №22 (надалі -договір), згідно якого постачальник зобов'язувався своєчасно поставити та передати у власність покупця товар: кондитерські вироби, бакалея (кількість і вартість, якого зазначені в накладній, що є невід'ємною частиною цього договору) згідно до попереднього замовлення в усній чи письмовій формі, а покупець зобов'язувався належним чином прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору загальна сума договору визначається, як сума всіх партій продукції, які було поставлено протягом дії даного договору.
У п. 2.3 договору визначено, що при поставці товару постачальник надає покупцю всі необхідні документи на товар, в тому числі документи, підтверджуючі кількість та якість відвантаженого товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, ветеринарне свідоцтво (на продукцію тваринництва), свідоцтво якості), належним чином оформлені вантажні та супровідні документи на товар (в тому числі накладні, податкові накладні і т.п.).
У відповідності до п. 3.2 та п. 3.3 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною в накладній. Ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ - 20%) узгоджується сторонами та зазначається у накладних.
Відповідно до умов п. 2.8 договору, право власності на поставлений товар від постачальника до покупця переходить з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.
Положеннями п. 4.1 договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити за товар протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок постачальника.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюються відповідним актом. Данні, підтвердженні сторонами за актом звірки, є підставою для кінцевих взаєморозрахунків.
Відповідно до п. 4.5 договору, розрахунки здійснюються відповідно до виписаних товаротранспортних накладних або рахунків.
Умовами п. 5.3 договору встановлено, що за порушення термінів оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочки.
Згідно до умов п. 6.1, даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2010 року, проте в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання.
На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Пєллорус" передано у власність КП "Харчування" товар на загальну суму 273 032,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: видаткова накладна №ПС-0000036 від 05.03.2010р., №ПС-0000076 від 16.03.2010р., №ПС-0000179 від 08.04.2010р., №ПС-0000444 від 01.06.2010р., №ПС-0000939 від 02.08.2010р., які підписані уповноваженими особами та скріплені відповідними печатками обох сторін.
Періодичними платежами КП "Харчування" частково сплатило заборгованість перед ТОВ "Пєллорус" у розмірі 55 504,35 грн., що ніяким чином не заперечується ні позивачем ні відповідачем.
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу КП "Харчування" претензію №14/1 від 15.09.2010р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед ТОВ "Пєллорус" у розмірі 241 291,61 грн. (у т.ч. штрафні санкції) в термін до 24.09.2010р., а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії ТОВ "Пєллорус" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Вказана претензія була отримана відповідачем 15.09.2010р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції. Листом вих. №03/510 від 27.09.2010р. КП "Харчування" повідомило про визнання основної заборгованості та запропонувало укласти додаткову угоду до договору № 22 з графіком погашення існуючої заборгованості рівними частками на протязі чотирьох місяців, між тим, вищевказана пропозиція залишена позивачем без задоволення.
Згідно платіжного доручення №2126 від 11.11.2010р. КП "Харчування" сплатило 100 000,00 грн., в зв'язку з чим, на момент вирішення спору (станом на 17.11.2010р.) за КП "Харчування" рахується заборгованість за договором поставки продовольчих товарів №22 від 01.03.2010р. у сумі 117 528,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов щодо оплати за фактично отриманий товар та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором поставки продовольчих товарів №22 від 01.03.2010 року, річних та пені.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Із вищезазначених обставин справи виходить, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки продовольчих товарів №22 від 01.03.2010 року, а саме прострочив строки сплати за фактично отриманий товар.
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального Кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідач визнав існування боргу у сумі 117 528,61 грн., що вбачається із наданих суду усних та письмових пояснень та заперечує лише щодо нарахування штрафних санкцій позивачем, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "Пєллорус" в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 117 528,61 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних у розмірі 2 595,32 грн. за період з 05.03.2010р. по 02.08.2010р. щодо кожної окремої поставки, за неналежне виконання зобов'язань відповідачем, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за період з 16.03.2010р. по 04.10.2010р. по кожній окремій поставці у розмірі 15 603,26 грн. вважає його вірним.
Між тим, згідно ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п.1 ст. 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта то суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, а також приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, усі витрати відповідача фінансуються з Державного бюджету України ( із затримкою перерахування коштів на рахунок відповідача), з чого вбачається факт відсутності вини відповідача у несвоєчасному виконанні взятих на себе зобов'язань за договором, враховуючи складне фінансове становище відповідача, суд зменшує суму пені з 15 603,26 грн. до 2500,00 грн.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з КП "Харчування" 117 528,61 грн. основного боргу, 2 595,32 грн. 3% річних та 2500,00 грн. пені.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 2 358,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Харчування" (65005, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66, код ОКПО 05480364, р/р 26006311529501 в АБ „Південний”, МФО 328209,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Пєллорус ”(65029, м.Одеса, вул. Кінна, 22, код ОКПО 36919122, р/р 26008311962401 в АБ „Південний”, МФО 328209,) 117 528/сто сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім/грн. 61 коп. основної заборгованості, 2 595/дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять/грн. 32 коп. 3% річних, 2 500/дві тисячі п'ятсот/грн. пені, 2 358/дві тисячі триста п'ятдесят вісім/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено 22.11.2010р.