"17" листопада 2010 р.Справа № 27/115-10-4138
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (представники діючі за довіреністю)
від відповідача: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;
до відповідача: Концерна "Одесаагрогаз"
про стягнення 33400грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача -Концерна "Одесаагрогаз", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 33 400,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди автонавантажувача б/н від 11.06.2008р., позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач проводив розрахунки несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
У судовому засіданні 06.10.2010 року представник позивача надав до суду клопотання про забезпечення позову (вх. ГСОО №26721 від 06.10.2010р.) відповідно до якого просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача в межах 33 970,00 грн., у зв'язку з тим, що з жовтня 2008 року відповідач відмовляється виконувати в повному обсязі свої зобов'язання.
Розглянувши у даному судовому засіданні клопотання про забезпечення позову суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на рахунки відповідача в межах 33 970,00грн.
Відповідач проти позову заперечує, що вбачається з наданих суду усних пояснень.
У судовому засіданні 03.11.2010 року представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю надання часу для підготування відзиву на позов та документів витребуваних ухвалою суду, а також зазначив про неможливість бути присутнім в даному судовому засіданні, оскільки має бути присутнім в іншому судовому засіданні. Вказане клопотання представника відповідача було задоволено судом та відповідно до ч.3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.2010р. оголошено перерву у розгляді справи до 17.11.2010р.
У судове засідання 17.11.2010р. представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про оголошення перерви у розгляді справи з відповідним підписом представника відповідача, в зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити подальший розгляд справи та прийняти рішення без участі відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 17.11.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.
11 червня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - орендодавець) та Концерном "Одесаагрогаз" (далі - орендар) укладено договір оренди автонавантажувача б/н (далі - договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування автонавантажувач TOYOTA 5FG15
Відповідно до п. 3 договору, зазначено, що передача автонавантажувача здійснюється протягом 2 (двох) днів з моменту укладення договору, відповідно до акту приймання-передачі, що є невід'ємною його частиною.
Положеннями п. 4 договору, визначено, що автонавантажувач, який орендується, вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі. Термін оренди з 12 червня 2008р і до виконання робіт орендарем. Термін оренди може бути скорочено тільки за домовленістю сторін.
Згідно до умов п. 5 договору, розмір орендних платежів складає 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. на умовах передплати, на період з 12.08.2008р. по 12.03.2009р. розмір орендних платежів складає 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп. на умовах передплати.
Пунктом 8 договору, встановлено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний повернути автонавантажувач, переданий йому в оренду, орендодавцю відповідно до акту приймання-передачі.
На виконання умов укладеного між сторонами договору орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування, автонавантажувач TOYOTA 5FG15, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту приймання-передачі від 11 червня 2008р., який підписаний уповноваженими представниками та засвідчений відтиском печаток обох сторін.
Протягом дії орендних правовідносин, на підставі договору б/н від 11.06.2008р., сторонами були складені за період з 12 червня 2008р. по 18 лютого 2010р. акти виконаних робіт, згідно яких відповідачу надані послуги з оренди автонавантажувача на загальну суму 64 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн "Одесаагрогаз" періодичними платежами протягом червня 2008р. -грудень 2009р. фактично перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 30 600,00 грн. в якості орендної плати та 200,00 грн. в якості плати за перевезення автонавантажувача, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з відповідною відміткою банку про проведення платежу та зазначеного у даній виписці призначення платежу.
За актом приймання-передачі від 18 лютого 2010 року орендар повернув орендодавцю переданий в оренду автонавантажувач TOYOTA 5FG15, відповідно до умов договору від 11.06.2008р., що вбачається з наявної у матеріалах справи копії вказаного акта, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого відповідними печатками, що ніяким чином не заперечується позивачем, між тим виставлені позивачем акти виконаних робіт за період з 12.07.2009р. по 18.02.2010р. відповідачем оплачені та підписані не були.
В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу Концерна "Одесаагрогаз" претензію б/н від 08.07.2010р. з вимогою погасити у добровільному порядку заборгованість перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 33 400,00 грн. протягом десяти днів з моменту отримання даної претензії, а також попереджено відповідача, що в разі невиконання вимог претензії Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 буде змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Вказана претензія була отримана відповідачем 09.07.2010р, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення (а.с. 53), між тим, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань відповідачем, що обумовлено порушенням умов з оплати орендних платежів та направлено на стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди автонавантажувача б/н від 11.06.2008р.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму та умови якого ніяким чином не суперечать нормам діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 8 договору, встановлено, що після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний повернути автонавантажувач, переданий йому в оренду, орендодавцю відповідно до акту приймання-передачі.
Як встановлено матеріалами справи, за умовами договору від 11.06.2008р., уповноваженими представниками сторін підписані та скріплені відповідними печатками акти виконаних робіт лише за період з 12.06.2008р. по 12.07.2009р., а акти виконаних робіт за період з 12.07.2009р. по 18.02.2010р. підписані лише з боку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Враховуючи, що об'єкт оренди був повернений відповідачем за актом приймання-передачі 18.02.2010р. (а.с. 17), суд доходить висновку, що протягом періоду з 12.06.2008р. по 18.02.2010р. між сторонами у справі існували орендні правовідносини, згідно до яких у сторін виникли певні права та обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України. Разом з тим, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В свою чергу, ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження належного виконання ним договірних зобов'язань, суд доходить висновку, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором оренди автонавантажувача від 11.06.2008р., а саме несвоєчасно та в неповному розмірі оплатив орендні платежі.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі у розмірі 33 400,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 334 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Концерна "Одесаагрогаз" (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Перша лінія, буд.5, код ЄДРПОУ 31693667, р/р 26001310652601 в АБ „Південний” м.Одеса, МФО 328209) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в ОЦВ ПІБ БВ №2 «Ленінське», МФО 328135) 33400/тридцять три тисячі чотириста/грн. боргу, 334/триста тридцять чотири/грн. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Суддя Невінгловська Ю.М.
Повний текст рішення складено 22.11.2010р.