"18" листопада 2010 р. Справа № 3/151/10
за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технік
Енерджі”
03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства “Корона”,
56100, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Промислова, 9
про стягнення коштів у сумі 48 880,41 грн.
За зустрічним позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства “Корона”,
56100, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Промислова, 9
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі”
03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А
Про: визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Суддя Смородінова О.Г.
Від ТОВ «Технік Енерджі»: не з'явився;
Від ПСП «Корона»: Пугачов О.В., за довіреністю.
Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 35720,00 грн. боргу, 2454,41 грн. -пені, 3562,00 грн. -28% річних, 7144, 00 грн. -штрафу.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору купівлі-продажу № 05-03-2010 Х від 05.03.10 р., норм ст.ст. 11, 509, 525, 627, 628, 629, 655, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 173, 231, 202 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач в порушення чинного законодавства та умов договору не оплатив товар в повному обсязі, в наслідок чого, станом на 31.03.10 р. заборгованість ПСП “Корона”перед ТОВ “Технік Енерджі”становить 35720,00 грн.
У відзиві на первісний позов відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог, оскільки вважає, що договір купівлі-продажу від 05.03.10 року на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог є недійсним.
26.10.10р. ПСП «Корона»звернулось до господарського суду зустрічною позовною заявою, в який просить визнати недійсним договір купівлі -продажу № 05-03-2010Х укладений 05.03.2010 року між сторонами.
Позовні вимоги за зустрічним позовом ґрунтуються на підставі статуту підприємства, норм ч. 2 ст. 207, ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу від імені покупця ПСП “Корона” підписано особою, яка не мала повноважень на його підписання. При цьому директором підприємства в подальшому не було вчинено жодних дій, які б свідчили про схвалення цього договору.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «Технік Енерджі»просить відмовити ПСП «Корона»в задоволенні зустрічного позову посилаючись на недоведеність позивачем заявлених вимог. В супровідному листі (вх. № 15224 від 18.11.10 р.) просить суд розглянути справу без участі представника.
В засіданні 18.11.10р. суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника ПСП «Корона», суд, -
05 березня 2010 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу №05-03-2010х, згідно з умовами якого ТОВ «Технік Енерджі», як продавець, передає покупцю товар (засоби захисту рослин) партіями, а ПСП «Корона», як покупець, приймає цей товар та здійснює оплату за ціною вказаного в п.2.1 даного договору.
Відповідно до п. 2.2 та п.3.2 договору всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, договір було укладено від ТОВ «Технік Енерджі»в особі директора Херсонської філії ТОВ «Технік Енерджі»Кравченко М.М., від ПСП «Корона»- в особі директора Онищук В.І., який діє на підставі Статуту. Фактично ж з боку ПСП «Корона»підписав договір не директор підприємства, а за свідченнями представника підприємства та відповідних доказів - головний бухгалтер ПСП «Корона».
Відповідно до п.5.4.3 Статуту ПСП «Корона» (зареєстрований Баштанською райдержадміністрацією Миколаївської області, від 11.02.08 року) директор має право, зокрема, без доручення здійснювати дії від імені підприємства підписувати договори, угоди, довідки, накази, фінансові і банківські документи, звіти, інші внутрішньогосподарські документи і розпорядження, звернення та укладати від імені підприємства всі договори, угоди, контракти, які не суперечать вимогам діючого законодавства і цього Статуту, видавати довіреності.
Бухгалтер підприємства (головний, старший) несе відповідальність за додержанням фінансової дисципліни у відповідності із законодавством України про бухгалтерський облік та звітність. Він підпорядкується безпосередньо директору підприємства.
Матеріали справи свідчать, що довіреність на головного бухгалтера для підписання оспорюваної угоди директором ПСП «Корона»не оформлялась. В час оформлення видаткової накладної №ХН/13-0008 від 19.03.10р. директор підприємства взагалі був у відрядженні, отже довіреність №224 від 19.03.10р. на підставі якої був отриманий товар не міг підписати.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За умовами ч.3 ст. 92 Цивільного Кодексу України увипадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
Згідно ч.1 ст. 218 Цивільного Кодексу України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до приписів ч.1 та ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону.
Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення, але доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
За умовами ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст.241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
За змістом ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Дослідивши відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України матеріали даної судової справи, суд встановив відсутність дій які свідчать про наступне схвалення оспорюваного правочину. Так, відсутні докази сплати грошових сум за цим правочином, прийняття товару на виконання правочину уповноваженого особою товариства, відсутнє листування, в якому прямо зазначається юридичною особою від імені якої представник здійснив правочин з перевищенням повноважень на схвалення правочину.
Не може оцінюватись як наступне схвалення правочину і видача довіреності на одержання цінностей, якщо вона відповідно до п. 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей і на одержання цінностей підписана не керівником (органом юридичної особи), а іншою посадовою особою, що не має статусу органу юридичної особи.
За правилами ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Отже, ч. 3 ст. 203 ЦК України повинна застосовуватись, коли волю від імені юридичної особи виявила фізична особа, що не має належного повноваження відповідно до закону та установчих документів юридичної особи.
Таким чином, оцінивши згідно зі ст. 43 ГПК України надані сторонами докази, проаналізувавши їх відповідно до вимог діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову щодо визнання договору купівлі-продажу від 05.03.2010 р. недійсним, а отже про відмову в задоволенні первісного позову -стягнення за договором купівлі-продажу від 05.03.10 р. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 05-03-2010 Х укладений 05.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»та Приватним сільськогосподарським підприємством «Корона».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Технік Енерджі” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 А, код ЄДРПОУ 35076670) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства “Корона” (56100, Миколаївська область, Баштанський район, м. Баштанка, вул. Промислова, 9, код ЄДРПОУ 24784472) -85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 22.11.10 р.
Суддя О.Г. Смородінова