91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
19.11.10 Справа № 19/267
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Опренко М.В., розглянув матеріали справи за первісним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Група компаній „Мост”, м.Донецьк
до Приватного акціонерного товариства „Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського”, м.Луганськ
про стягнення 76662 грн. 07 коп.
та зустрічним позовом
Приватного акціонерного товариства „Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського”, м.Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній „Мост”, м.Донецьк
про стягнення 159566 грн. 68 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - Пятаков Є.В., довіреність № б/н від 02.01.2010;
від відповідача -Кушнарьов В.О., довіреність № 1226 від 30.09.2010.
Обставини справи: за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 73237,94 грн.; за зустрічним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 159566,68 грн.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.09.2010 було порушено провадження по справі № 19/267 та призначено її до розгляду.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2010 була прийнята зустрічна позовна заява для спільного розгляду з первісним позовом.
В судових засіданнях 21.10.2010, 19.11.2010, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, були оголошені перерви.
В судовому засіданні 21.10.2010 представник позивача за первісним позовом надав клопотання в порядку ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму основного боргу у розмірі 73237,94 грн., інфляційні нарахування у розмірі 3002,76 грн. та 3% річних у розмірі 421,37 грн.
Подане клопотання, яким позивач за первісним позовом фактично збільшив розмір позовних вимог, було розглянуто судом у судовому засіданні 21.10.2010, встановлено, що воно не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого клопотання було прийнято судом до розгляду. Тобто справа розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог за первісним позовом.
03.11.2010 відповідач за зустрічним позовом надав відзив № 215 від 02.11.2010 на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив, що позивач за зустрічним позовом не викликав представника відповідача за зустрічним позовом для здійснення приймання продукції за якістю; позивачем за зустрічним позовом не надано доказів у підтвердження заявлених вимог.
В судовому засіданні 19.11.2010 представник позивача за первісним позовом підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач за первісним позовом відзив на позовну заяву (первісну) не надав, оплату заборгованості не здійснив.
Позивач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги, викладені у зустрічній позовній заяві, та надав заперечення на відзив на зустрічний позов, де доводи відповідача за зустрічним позовом відхилив з підстав викладених в запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мост" (позивач за первісним позовом) здійснило поставку вогнетривкої продукції (далі-товар) на загальну суму 301827,81 грн. згідно видаткових накладних (а.с.15-20):
№ РН-409 від 08.09.2009 на суму 33850,49 грн.
№ РН-417 від 10.09.2009 на суму 19680,48 грн.
№ РН-455 від 01.10.2009 на суму 9876,96 грн.
№ РН-462 від 06.10.2009 на суму 23309,28 грн.
№ РН-487 від 20.10.2009 на суму 21911,04 грн.
№ РН-546 від 26.11.2009 на суму 45038,50 грн.
№ РН-568 від 03.12.2009 на суму 32080,80 грн.
№ РН-605.2 від 24.12.2009 на суму 26363,57 грн.
№ РН-612.1 від 28.12.2009 на суму 32562,01 грн.
№ РН-0000012 від 18.01.2010 на суму 29497,92 грн.
№ РН-0000015 від 19.01.2010 на суму 22121,88 грн.
№ РН-0000020 від 21.01.2010 на суму 5534,88 грн.
Відповідач за первісним позовом (Приватне акціонерне товариство „Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського”) товар отримав згідно відповідних довіреностей (а.с.21-24), але розрахувався тільки частково у розмірі 228589,87 грн. (а.с.36), у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 73237,94 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач за первісним позовом 02.08.2010 надіслав на адресу відповідача за первісним позовом вимогу № 135/с від 02.08.2010 (а.с.12-14), яку відповідач за первісним позовом отримав 05.08.2010 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вих. № 8305902482231, проте відповідач оплату не здійснив.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Тобто позивачем за первісним позовом правомірно здійснені інфляційні нарахування за період з серпня по вересень 2010 року в сумі 3002,76 грн. та нараховані 3% річних, але їх розмір буде складати 415,35 грн., оскільки період нарахування повинен складати з 13.08.2010 по 20.10.2010.
Таким чином вимоги позивача за первісним позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем за первісним позовом державне мито в сумі 01 грн. 38 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
У зустрічному позові позивач (Приватне акціонерне товариство „Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського”) посилається на поставку відповідачем за зустрічним позовом (Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мост") відповідно видаткової накладної № РН-612.1 від 28.12.2009 товару неналежної якості (сховані недоліки), що призвело у січні-лютому 2010 року до порушення норм безпеки на виробництві та правил охорони праці, спричинило майнові втрати у вигляді збитків у розмірі 159566,68 грн.
У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
У підтвердження своїх доводів позивач за зустрічним позовом надав акти за період з січня по лютий 2010 року (а.с.55-68), які складені у односторонньому порядку, а тобто не можуть вважатися належними доказами.
Посилання позивача на реєстри надісланої кореспонденції від 18.01.2010, 26.01.2010, 16.02.2010 також не приймаються судом до уваги, оскільки товар був отриманий згідно накладної від 28.12.2009, до того ж позивачем за зустрічним позовом не доведено що саме надсилалось за даними реєстрами.
Тобто позивачем за зустрічним позовом не надано належних доказів щодо виклику представника відповідача за зустрічним позовом для спільного приймання товару за якістю та складання відповідного двостороннього акту, як це передбачено Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 № П-7; не доведено факту поставки неякісного товару та вини відповідача за зустрічним позовом у понесених збитках. На підставі чого у задоволенні зустрічного позову слід відмовити за недоведеністю з віднесенням судових витрат на позивача за зустрічним позовом, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України та ч.1 п.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 „Про державне мито” зайве сплачене позивачем за зустрічним позовом державне мито в сумі 40 грн. 50 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 19.11.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 47, 49, 60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського", м.Луганськ, вул.Фрунзе, б.107, корп.14, код 13392898 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мост", м.Донецьк, вул. Складська, б.5Е, код 32862497 борг у сумі 73237 грн. 94 коп., інфляційні нарахування у розмірі 3002 грн. 76 коп., 3% річних у сумі 415 грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 766 грн. 56 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 грн. 98 коп., видати наказ позивачу за первісним позовом.
3. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мост", м.Донецьк, вул.Складська, б.5Е, код 32862497 зайве сплачене за платіжним дорученням № 2978 від 19.10.2010 державне мито в сумі 01 грн. 38 коп.
5. В задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовити.
6. Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.
7. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім.С.С.Монятовського", м.Луганськ, вул.Фрунзе, б.107, корп.14, код 13392898 зайве сплачене за платіжним дорученням № 002614 від 08.06.2010 державне мито в сумі 40 грн. 50 коп.
Повернення державного мита здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 24.11.2010.
Суддя Т.В.Косенко