91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
22.11.10 Справа № 15/45пд.
За позовом
Державного відкритого акціонерного товариства «Стахановпромтранс», м. Стаханов Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства «Стахановська збагачувальна фабрика», м. Теплогірськ Луганської області
про внесення змін до умов договору
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача - Калашник А.М., директор ДВАТ “Стахановпромтранс”; Борисова М.А., представник за довіреністю № б/н від 08.10.2010; Чумак Т.В., начальник комерційно-претензійного відділу, довіреність № 01-404 від 25.08.2010;
від відповідача - Сьомка Р.О., представник за довіреністю № б/н від 15.11.2010; Алексюк С.М., представник за довіреністю № б/н від 05.05.2010.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про внесення змін до договору № 795 від 24.06.2010 на подання та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»відповідно до додаткової угоди, запропонованої позивачем.
Позовні вимоги, зокрема, мотивовані наступним. В період укладення договору вартість одного тонно-кілометра дорівнювала 25,12 коп. Позивач звернувся до відповідача з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору в частині встановлення вартості одного тонно-кілометра в 0,78 грн., який не було підписано відповідачем. При цьому, звертаючись до суду, позивач просить внести зміни до договору у зв'язку з істотною зміною обставин, посилаючись на положення ст. 652 Цивільного кодексу України.
Представники позивача підтримали позов у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 02.11.2010 № 1391 та доповненні до відзиву від 18.11.2010 № 1881.
Встановивши нижченаведені фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Між державним відкритим акціонерним товариством «Стахановпромтранс», що є володільцем під'їзної колії, та товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля-Південь», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Стаханівська збагачувальна фабрика»(п. 3.2 Статуту), укладено договір №795 від 24.06.2005 на подання та прибирання вагонів (далі -договір).
Даний договір підписано з боку відповідача з протоколом розбіжностей від 24.06.2005.
У зв'язку з недосягненням згоди з деяких положень договору, ДВАТ «Стахановпромтранс»звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про розгляд розбіжностей, що виникли при укладенні договору №795. За результатами вирішення у судовому порядку зазначеного спору у справі № 6/5пд прийнято рішення від 14.11.2005, яким позов задоволено частково та певні пункти договору прийнято в редакції позивача.
Вказане судове рішення місцевого господарського суду було оскаржено відповідачем до Луганського апеляційного господарського суду. За результатами перегляду рішення в апеляційному порядку воно залишено без змін Постановою від 06.02.2006.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Згідно ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Згідно п. 2 ст. 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Судовими рішеннями у справі № 6/5пд з вирішення між сторонами переддоговірного спору інше не визначено.
Відповідно до п. 30 договору з урахуванням протоколу розбіжностей договір укладено строком до 20.07.2010.
Додатковою угодою від 02.06.2010 строк дії договору продовжено до 31.12.2011.
Таким чином, договір №795 на подання та прибирання вагонів є укладеним та чинним на даний час.
Позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів з вимогою про внесення змін до договору № 795 від 24.06.2010 на подання та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика»відповідно до проекту додаткової угоди, за якою:
Пункт 19 договору позивач пропонує викласти в наступній редакції:
Оплата послуг за даним договором проводиться за наступними розцінками без врахування ПДВ:
- вартість одного тоно-кілометра перевезення - 0,78 грн. без НДС
- вартість однієї години маневрової роботи локомотива - 328,88 грн. без НДС.
«Підприємство»здійснює плату за надані послуги «Транспорту»на умовах цього договору за перевезення навантажених вагонів за фактичну вагу у вагоні, але не менш мінімальної вагової норми (МВН), встановленої для відповідних вантажів; за перевезення порожніх вагонів в обидві сторони - за тару вагону, за наявності заявки-відмови «Підприємства»від вантаження.
Ціни на послуги, надані «Транспортом»«Підприємству»встановлюються кошторисом витрат «Транспорту», є договірними і можуть змінюватися залежно від зміни цін і тарифів на «Укрзалізниці», цін на ГСМ і матеріали, при збільшенні витрат на ремонтно-відновлювальні роботи, а також при підвищенні державного розміру мінімальної заробітної плати, що враховується додатковою угодою, яка узгоджується обома сторонами і є невід'ємною частиною цього договору.
Доповнити абзац 1 Пункту 21 договору наступним реченням:
У разі відсутності передоплати «Транспорт» припиняє перевезення навантажених вагонів з вугільною продукцією, готових до відправлення на станцію Стаханов до фактичного виробництва передоплати «Підприємством».
Доповнити абзац 2 Пункту 21 договору наступним реченням:
У випадку якщо «Підприємство»не направить в бухгалтерію «Транспорту»свого представника для проведення звірення розрахунків і підписання акту звірення, а також акту виконаних робіт в зазначений термін, «Транспорт»має право припинити обслуговування «Підприємства»до моменту підписання вищезгаданих актів.
Стосовно внесення змін до пункту 19 договору № 795 від 24.06.2010 на подання та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) слід зазначити наступне.
Положеннями статті 188 Господарського кодексу України регламентовано наступний порядок зміни та розривання господарських договорів.
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, та є істотною умовою господарського договору.
Відповідно до п. 3 ст. 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Відповідно до ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Вартість одного тонно-кілометра визначено у п. 19 договору з урахуванням рішення суду з переддоговірного спору у справі № 6/5пд та складає 25,12 коп.
Додатковою угодою від 26.06.2006, укладеною за згодою обох сторін, встановлено вартість одного тонно-кілометра у розмірі 32,23 коп.
Дана ціна не є державною фіксованою чи регульованою ціною, а є відповідно вільною ціною, що визначена у договорі, укладеному між двома суб'єктами господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Згідно рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2005 по справі № 6/5пд виключено абзац 4 пункту 19 договору в редакції позивача, який визначав можливість зміни розміру плати при зміні протягом дії договору цін на товари, послуги та паливно-мастильні матеріали.
Відповідно до ст. 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відсутні обумовлені законом або договором обов'язкові підстави зміни умов договору щодо ціни.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Така ж правова позиція господарського суду Луганської області, що була висловлена при розгляді спору по внесенню змін до аналогічного договору за участю позивача, підтримана Вищим господарським судом України (постанова від 14.02.2007 у справі №15/32пд).
Стосовно доповнення пункту 21 договору № 795 від 24.06.2010 на подання та прибирання вагонів (транспортне обслуговування) додатковими реченнями слід зазначити наступне.
Внесення таких змін до п. 21 договору позивач не мотивує істотною зміною обставин. Такі ж пояснення надав і представник позивача в судовому засіданні. Отже, стосовно внесення змін до п. 21 договору позивач не навів належного обґрунтування.
Крім того, слід вказати, що при вирішенні господарським судом Луганської області переддоговірного спору у справі № 6/5пд за позовом ДВАТ «Стахановпромтранс»до ТОВ «Вугілля-Південь»(правонаступником якого є ВАТ «Стаханівська збагачувальна фабрика») про розгляд розбіжностей, які виникли при укладенні договору №795 від 24.06.2005 судом розглядалися і розбіжності за пунктом 21 договору.
При цьому, за запропонованою позивачем при вирішенні вказаного спору редакцією п. 21 абзац 5 мав наступний зміст:
«У випадку неявки представника «Підприємства»у бухгалтерію «Транспорту»для складання акту звірення, акту виконаних робіт до п'ятого числа кожного місяця і не підписання їх, а також у випадку не виконання пункту 21 договору по попередньому перерахуванню щодекадно коштів, транспортне обслуговування «Підприємства» може бути припинене до внесення платежів».
Отже, за своїм правовим змістом абз. 5 п. 21 договору, що розглядався судом у справі №6/5пд, є тотожнім положенням тих 2-х речень, якими позивач просить доповнити п. 21 договору у даній справі №15/45пд.
За результатами розгляду судом спору у справі №6/5пд суд виключив з п. 21 в редакції позивача абз. 5.
При перегляді рішення місцевого господарського суду по справі №6/5пд в апеляційному порядку воно залишено без змін Постановою від 06.02.2006 та відповідно набрало законної сили і є чинним на даний час.
Крім того, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.
Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Європейського суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).
Рішення суду не можуть бути суперечливими одне одному.
Як наслідок не приймається і п. 4 проекту додаткової угоди, за якою вона набирає сили з 01.09.2010.
Крім того, відповідно до ч 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Дана норма є імперативною.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України здійснені позивачем судові витрати у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні 22.11.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 25.11.2010.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко