Справа № 715/4285/24
Провадження № 1-кп/715/73/25
10.01.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12024262020004347 по обвинуваченню ОСОБА_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця по національності, громадянина України, працюючого в якості найманого працівника на посаді онлайн консультанта ФОП ОСОБА_5 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України,-
На розгляді Глибоцького районного суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.
В ході розгляду справи до суду надійшло клопотання трудового колективу ФОП ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу ФОП ОСОБА_5 . Заявлене клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, щиро розкаявся у вчиненому злочині, а збори трудового колективу висловили намір взяти обвинуваченого на поруки.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити, надавши пояснення в суді, згідно яких він повністю та беззастережно визнає свою вину у вчиненому злочині, передбаченому ч.2 ст. 263 КК України. Вилучений в нього ніж він придбав для передачі рідному брату, який з 2024 року проходить службу за мобілізацією в ЗСУ та знаходиться безпосередньо на лінії бойового зіткнення. У вчиненому щиро кається у вчиненому.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного клопотання.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому частиною третьою статті 285 КПК визначено, що у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України (далі ВСУ) у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі Постанова від 23.12.2005) зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.
Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.
У абзаці п'ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 року зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що наявні умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 року підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).
Разом з тим, суд вважає за доцільне зауважити, що відповідно до частини першої статті 47 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Необхідно також зазначити, що у абзаці другому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 року ВСУ зазначив, що підставою звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку.
У абзаці третьому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 року ВСУ роз'яснив, що звільнення від кримінальної відповідальності за статтею 47 КК можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки.
Відповідно до роз'яснень, наданих у четвертому пункту 5 Постанови від 23.12.2005 року, за наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі (але не зобов'язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.
Загальні засади такого звільнення було наведено вище, тому у зазначеному кримінальному провадженні слід вирішити питання щодо їх дотримання при зверненні з наведеним вище клопотанням.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу ФОП ОСОБА_5 , суд враховує таке.
Окрім наведених вище роз'яснень, наданих у Постанові від 23.12.2005 року, ВС 13.02.2018 року (справа № 161/13242/16-к) зауважив, що передача особи на поруки є правом, а не обов'язком суду і є виправданою лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Судом вже вище зазначено, що ОСОБА_4 згідно з наданими суду матеріалами є особою, яка вперше вчинила кримінально каране діяння (злочин). Відтак, вимогу частини першої статті 47 КК в цій частині дотримано.
Відповідно до приписів частини другої статті 12 КК України вчинене ОСОБА_4 діяння відноситься до нетяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або пробаційний нагляд на строк від двох до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до трьох років.
Отже, застереження щодо неможливості застосування приписів частини першої статті 47 КК щодо тяжкості інкримінованого ОСОБА_4 діяння також відсутні. Також судом встановлено наявність у ОСОБА_4 щирого каяття.
Слід при цьому зауважити, що частиною другою статті 47 КК встановлено ряд застережень, за наявності яких звільнена від кримінальної відповідальності особа має бути притягнута до кримінальної відповідальності. Наявність таких застережень, на переконання суду, буде додатковим стримуючим фактором з метою попередження вчинення обвинуваченим будь-якого протиправного діяння.
Отже, аналізуючи надані суду матеріали, в тому числі і клопотання трудового колективу з додатками, доводи учасників кримінального провадження, беручи до уваги характеризуючі дані ОСОБА_4 , зокрема позитивну характеристику за місцем проживання, суд вважає, що правових перепон для задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу в судовому засіданні встановлено не було. Саме тому суд вважає за доцільне клопотання обвинуваченого та трудового колективу ФОП ОСОБА_5 задовольнити та звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 263 КК, на підставі частини першої статті 47 КК у зв'язку з його передачею на поруки колективу за його (трудового колективу) клопотанням за умови, що обвинувачений протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. На переконання суду, сама по собі процедура притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, досудове розслідування та судовий розгляд справили на нього необхідний та достатній виховний вплив з метою недопущення ним вчинення в майбутньому протиправних діянь та виконання встановлених в суспільстві правил поведінки, в тому числі й при виконання своїх службових обов'язків.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Керуючись статтями 284, 371 КПК України, суд -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та трудового колективу ФОП ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.263 Кримінального кодексу України, у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу ФОП ОСОБА_5 , за умови, що він протягом року з дня передачі його на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2024 року за №12024262020004347 - закрити.
Речовий доказ - ніж - знищити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 7-ми днів з дня її проголошення всіма учасниками процесу.
Суддя