Справа № 627/51/25
іменем україни
про залишення позовної заяви без руху
10 січня 2025 року с-ще Краснокутськ
Суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
До Краснокутського районного суду Харківської області через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ігнатова Д.І. надійшла позовна заява до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 13 червня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краснокутського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №44.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 8 ст. 14 ЦПК України, особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч. 9 ст. 14 ЦПК України, суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Так, відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Представником позивача - адвокатом Ігнатовим Д.І. подана позовна заява з додатками в електронній формі через систему «Електронний суд» без надання відповідних доказів того, що у відповідача зареєстрований електронний кабінет у системі «Електронний суд» та направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї на адресу електронного кабінету відповідача, зареєстрованого в системі «Електронний суд», або доказів надсилання відповідачеві листом з описом вкладення копій поданих до суду документів.
Отже, представником позивача не виконано вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, відповідно до якого у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
З огляду на викладене, зазначені вище вимоги цивільного процесуального законодавства України позивачем при пред'явленні позовної заяви до суду дотримані не були.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою у 2025 році, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211,20 грн.
Позовну заяву подано через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання до суду в електронній формі позовної заяви про розірвання шлюбу становить 968,96 грн.
Представник позивача в позовній заяві просить відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення по справі, зазначивши, що позивач не має можливості сплатити судовий збір через скрутне матеріальне становище
Вивчивши доводи клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Підстави для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначені у ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеною нормою Закону визначено перелік підстав для відстрочення або розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору. Для вирішення цього питання враховується складові: майновий стан сторони та умови, визначені в переліку.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Отже, підставою для відстрочення сплати судового збору є такий, обумовлений виключними обставинами, майновий стан сторони, який об'єктивно унеможливлює сплату нею судового збору у відповідному розмірі.
Однак, представником позивача ОСОБА_3 на підтвердження скрутного матеріального становища позивача до матеріалів позовної заяви не надано жодних доказів.
Отже, на думку суду, представником позивача не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б неможливість сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу.
Тому, на виконання вимог ч.4 ст.177 ЦПК України позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн. на відповідний рахунок із зазначенням необхідних реквізитів, а саме: отримувач коштів - ГУК Харків обл/СТГ Краснокут/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA518999980313131206000020613; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом «ПІБ», Краснокутський районний суд Харківської області та надати суду докази його сплати.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам, які зазначені у ст. 177 та ст. 175 ЦПК України та вважає за необхідне залишити її без руху, надавши позивачу десятиденний строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. 19, 20, 177, 185, 186, 260 ЦПК України, суддя -
Позовну заву заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: В. А. Каліберда