Провадження № 3-в/641/49/2024 Справа № 641/6220/24
10 січня 2025 року м. Харків
Суддя Комінтернівського районного суду м.Харкова Василенко О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про розстрочку виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 в частині сплати штрафу,
встановила:
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
23.12.2024 ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання вказаної постанови суду в частині сплати штрафу строком на чотири місяці.
Відповідно до протоколу авторозподілу від 23.12.2024 заяву передано на розгляд судді Василенко О.Я.
В судове засідання 26.12.2024 ОСОБА_2 не зявився.
10.01.2025 в судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав заявлені вимоги та просив розстрочити виплату суми штрафу у розмірі 17 000 грн строком на чотири місяці.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для розстрочення виконання судового рішення суддя виходить з такого.
Згідно зі ст.304 КУпАП, питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Відповідно до вимог ст. 301 КУпАП, за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.
Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відстрочення виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є винятком із загального правила.
Воно можливе, наприклад, у зв'язку з тяжкою хворобою особи, яку притягнуто до відповідальності, якщо цей факт підтверджено документом лікувальної установи; у зв'язку зі складними сімейними обставинами або іншими вагомими причинами, що об'єктивно перешкоджають невідкладній реалізації постанови.
В обґрунтування ОСОБА_2 посилається на додаткове фінансове навантаження в зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 40800 грн у іншій справі, а саме у справі №641/6219/24, а також вказує, що сплата штрафу є для нього надмірним тягарем, оскільки заявник надає фінансову допомогу своїй матері.
Водночас відповідно до доданої до заяви довідки про заробітну плату від 18.12.2024 №875 ОСОБА_2 нараховано заробітну плату: за серпень 2024 року в сумі 33 361,10 грн та в період з вересня 2024 року по листопад 2024 - в сумі 51 748,20 грн щомісячно, що є значно вищою за встановлену мінімальну заробітну плату.
Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо фінансової неспроможність заявника сплатити штраф у передбачений законом строк.
Крім того, суд бере до уваги, що штраф як вид адміністративного стягнення полягає в грошовому стягненні й накладається судом у випадках і розмірі, установлених законом, з урахуванням законодавчо визначених його розмірів.
По суті штраф є заходом примусу, що застосовують від імені держави за постановою суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні її права власності на певну суму грошових коштів, цей вид стягнення спричиняє істотні матеріальні наслідки, невигідні для винуватої особи.
Відтак, призначене стягнення у виді штрафу спрямовано саме на створення істотних матеріальних наслідків для винуватої особи, який за змістом клопотання хоче їх уникнути шляхом сплати у вигідний для нього спосіб, що зводить нанівець саму суть такого стягнення.
Згідно зі ст.17 Закону України» Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов'язкове, судове рішення залишалося невиконаним.
Отже, задоволення заяви про безпідставне розстрочення сплати штрафу допускає можливість невиконання судового рішення, що суперечить приписам ст.23 КпАП України про те, що адміністративне стягнення застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень.
Зважаючи на наведені обставини, у задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст. 280, 283, 299, 301, 304, 307 КУпАП,
ухвалила:
В задоволенні заяви ОСОБА_2 , про розстрочку виконання постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О. Я. Василенко