Справа № 639/119/25
Провадження № 2/639/621/25
10 січня 2025 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Національної Академії національної гвардії України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу, -
У січні 2025 рокудо Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Бороденко Ксенії Олександрівни, доНаціональної Академії національної гвардії України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу, згідно якого просив суд: поновити позивача на посаді водія 1 відділення 1 автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення навчального процесу Національної академії національної гвардії України та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату постановлення судового рішення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вищезазначену цивільну справу необхідно передати до іншого суду у зв'язку з наступним.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до частини 1статті 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно зі частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Так, згідно ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з позовної заяви, представником позивача зазначено місцезнаходження відповідача за адресою: м. Харків, пл. Захисників України, 3, яка відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Харкова відноситься до Основ?янського району м. Харкова, в межах територіальної юрисдикції Червонозаводського районного суду м. Харкова.
При цьому, за положеннями ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року № 3 право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
За змістом наведеного можна дійти висновку, що, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), альтернативна підсудність встановлює можливість звертатися до іншого суду з відповідним позовом, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
За вище наведених обставин позивач вправі був звернутись з цим позовом за місцем свого проживання.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Харкова відноситься до Холодногірського району м. Харкова, в межах територіальної юрисдикції Ленінського районного суду м. Харкова.
Враховуючи місце проживання (місце реєстрації) позивача, суд віддає пріоритет альтернативній підсудності через місце проживання позивача і виходячи з цього вважає за можливе передати цю цивільну справу за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова за місцем проживання позивача.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 статті 32ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова і передає її для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова - за місцем проживання позивача.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 187 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 639/119/25 за позовом ОСОБА_1 до Національної Академії національної гвардії України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку на час вимушеного прогулу - передати для розгляду до Ленінського районного суду м. Харкова.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 10.01.2025
Суддя В.В. Труханович