ЄУН 387/34/25
Номер провадження по справі 2-о/387/11/25
10 січня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
за участю представника заявниці (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 07.01.2025 надійшла заява, в якій ОСОБА_2 просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 на строк 6 (шість) місяців , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 ; заборонити вести листування, телефоні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.11.2021 розірвано. Від сумісного проживання вони мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною з інвалідністю. Колишній чоловік ОСОБА_3 постійно приходить в будинок за адресою АДРЕСА_1 , де проживає заявниця разом дочкою, вибиває двері, ламає речі, вчиняє щодо неї домашнє насилля. Постійно лякає їх тим, що вижене з будинку, який вони купили у шлюбі. Кожен його прихід приносить моральні страждання, страх. Таким чином, вважає що вона є особою, яка зазнала домашнього насильства, тому звернулася до суду із даною заявою.
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 07.01.2025, відкрив провадження у справі, судове засідання з розгляду заяви призначив на 09.01.2025.
Заявниця в судове засідання не з'явилась.
Представник заявниці, яка приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримала вимоги заяви з підстав, наведених в заяві. Додатково зазначила, що ОСОБА_3 систематично вчиняє щодо ОСОБА_2 психологічне та фізичне насильство, яке виражається в образах, морально-психологічному тиску з боку кривдника, постійних сварках, що вкрай негативно впливає як на заявницю так і на їх спільну доньку ОСОБА_4 . Також зазначила, що з телефонної розмови ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_4 стало відомо, що 09.01.2025 в Оболонському районному суді м. Києва розглядається кримінальна справа №756/9121/24 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України. Крім того вказала, що ОСОБА_3 нещодавно став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та телефонограмою.
З огляду на неявку ОСОБА_3 в судове засідання суд зважає на положення абз. 2 ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, відповідно до яких неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
В судовому засіданні 09.01.2025, суд заслухав вступне слово представника заявниці, провів стадію з'ясування обставин та перевірки їх доказами, повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення рішення.
Після виходу з нарадчої кімнати 10.01.2025 в судове засідання представник заявниці не з'явилася, у зв'язку з чим рішення долучено до матеріалів справи без його проголошення.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Так, на підтвердження обставин наведених в заяві до заяви долучено світлокопії наступних документів:
свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Тишківською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, про реєстрацію між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06.05.2006 шлюбу, про що зроблено відповідний актовий запис за № 04. Прізвище після реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_2 (а.с.23);
свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Центральним ВРАЦС Кіровоградського обласного управління юстиції, згідно якого ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком зазначено ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.24);
посвідчення серії НОМЕР_3 , видане ОСОБА_2 із зазначенням члена сім'ї, якому призначено державну соціальну допомогу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дитина інвалід (а.с.27);
інформаційної довідки від 24.10.2024 №01-22-326/1 Тишківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, за змістом якої, згідно книги погосподарського обліку на 2021-2025 року №16 номер об'єкта 0531-1 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час за цією адресою проживають ОСОБА_2 зі своєю донькою ОСОБА_4 . Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не приватизована, відповідно кадастровий номер відсутній. Права приватної власності на будинок відсутні (а.с.28);
рапорту помічника чергового ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02.09.2024, де зазначено, що 02.09.2024 о 12:52 годин до ч/ч ВП 2 (смт Добровеличківка) надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , про те що у неї вчора відбувся конфлікт з колишнім чоловіком ОСОБА_3 з котрим вони розлучені (а.с.5);
заяви ОСОБА_2 від 02.09.2024 адресованої начальнику ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, в якій вона просить провести профілактичну бесіду з ОСОБА_3 з яким у неї на ґрунті неприязних відносин 01.09.2024 виник конфлікт (а.с.6);
пояснень наданих ОСОБА_3 . 02.09.2024 лейтенанту поліції Усенку Д.С. , де вказано, що дійсно 01.09.2024 близько 22:00 години він прийшов до будинку в АДРЕСА_1 , який є його власністю. Там проживає його колишня дружина та між ними виник конфлікт з приводу розподілу майна (а.с.7);
пояснень наданих ОСОБА_2 . 02.09.2024 лейтенанту поліції Усенку Д.С. , в яких зазначено, що 01.09.2024 близько 22:00 години у неї виник конфлікт на ґрунті неприязних відносин з колишнім чоловіком ОСОБА_3 , з яким вони близько трьох років розлучені. Вказаний конфлікт виник через розподіл спільного майна (а.с.8);
рапорту помічника чергового ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 02.10.2024, де вказано, що 02.10.2024 о 17:47 годин до ч/ч ВП 2 (смт Добровеличківка) надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , про те що колишній чоловік нацарапав на вхідних дверях будинку погрози та постійно погрожує, переслідує. Заварив ворота у гараж та перешкоджає потрапити до гаражу для користування особистими речами (а.с.9);
заяви ОСОБА_2 від 02.10.2024 адресованої начальнику ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, в якій остання просить провести профілактичну бесіду з ОСОБА_3 , з яким у неї судові справи з приводу поділу майна (а.с.11);
пояснень наданих ОСОБА_2 працівнику поліції , за змістом яких її колишній чоловік ОСОБА_3 проживає разом із співмешканкою. На даний час між ними дуже неприязні відносини, оскільки вони з моменту розлучення ще не вирішили питання з розподілу майна в судовому порядку. Тому ОСОБА_3 неодноразово приходить до будинку де вона мешкає на даний час та між ними виникають сварки (а.с.12);
пояснень наданих ОСОБА_3 працівнику поліції, за змістом яких у нього з колишньою дружиною неприязні відносини, оскільки він інколи проходить до будинку де проживає колишня дружина ОСОБА_2 щоб забрати свої речі, в результаті чого вона сприймає це агресивно і викликає поліцію. Будь яких протиправних дій стосовно колишньої дружини не вчиняє (а.с. 13);
рапорту помічника чергового ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 30.09.2024, в якому зазначено, що 30.09.2024 о 16:19 годин до ч/ч ВП 2 (смт Добровеличківка) надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , про те що колишній чоловік погрожував фізичною розправою, вчиняє сварки, заварив гараж, не впускає заявницю додому (а.с.14);
заяви ОСОБА_2 адресованої начальнику ВП №2 (смт Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, в якій остання просить притягнути колишнього чоловіка ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у зв'язку з вчиненням ним домашнього насильства психологічного та економічного характеру, чим завдав їй душевного болю (а.с.15);
форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30.09.2024, із зазначенням постраждалої особи - ОСОБА_2 , кривдника - ОСОБА_3 , поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки - високий (а.с.17-18);
пояснень наданих ОСОБА_2 працівнику поліції 30.09.2024, де вказано, що колишній чоловік ОСОБА_2 02.09.2024 у вечірній час доби перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння почав стукати у вікна та погрожував фізичною розправою. Також 30.09.2024 він повідомив, що 01.10.2024 буде виганяти її з домоволодіння (а.с.19);
пояснень наданих ОСОБА_3 працівнику поліції 01.10.2024, за змістом яких, 30.09.2024 він приїхав до свого будинку у АДРЕСА_1 , щоб забрати речі, які були складені у мішках та знаходяться у приміщенні гаража. Оскільки у нього не було ключа від замка, то він його збив та зайшов за вказаними речами . За допомогою електрозварки зачинив ворота, тому що там стоїть його автомобіль (а.с.20).
Також до заяви долучено флеш накопичувач, відповідно до пояснень представника заявниці, на даному носії записано телефонні розмови між заявницею та кривдником, в яких останній погрожує заявниці виселенням з будинку.
Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч. 2 ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 квітня 2019 року по справі №363/3496/18, суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 04 грудня 2019 року по справі № 607/10122/19.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 (провадження № 61-21337св 19) зроблено висновок, що «відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №202/11119/22).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.
При цьому «оцінка ризиків» та «наявність ризиків» є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.
Частиною 1 ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», п. 68177, «Епеа v. Italy» (GC), n. 55182, «Idalov v. Russia» (GC), 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK» наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права (рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Необхідність видачі обмежувального припису, заявниця обґрунтовувала вчиненням щодо неї з боку ОСОБА_3 психологічного та фізичного насильства, яке виражається в образах, морально-психологічному тиску з боку кривдника, постійних сварках через майнові питання.
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Статтею 1 Закону визначено значення термінів, які вживаються в цьому ж законі, зокрема: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждало!' особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству складається з Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно- правових актів щодо недопущення насильства.
Відповідно до ст. З даного Закону, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними бо всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Положеннями ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 та п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 2229-VІІІ до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника із заявою про видачу якого може звернутися постраждала особа.
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно із частиною 3 статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису необхідно надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів бувшого подружжя, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Як регламентовано ст. 16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», передбачено ведення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі - це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
До Реєстру вносяться відомості (окремо за кожним випадком насильства). Формування Реєстру здійснюється окремо за кожним випадком домашнього насильства, насильства за ознакою статі шляхом внесення до нього відповідної інформації. Персональні дані про особу, яка повідомила про вчинення насильства, зберігаються у Реєстрі протягом одного року з дня надходження відповідної інформації про вчинення насильства. Персональні дані про постраждалу особу зберігаються у Реєстрі протягом трьох років з дня вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Встановивши, що у порушення вимог статті 81 ЦПК України заявник не надав суду належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо нього з боку ОСОБА_3 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, зазначені в заяві обставини не призвели до притягнення кривдника за скоєні ним правопорушення до відповідальності (адміністративної, кримінальної чи ін.). Сам факт звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення ОСОБА_3 насильства.
При цьому суд враховує наявність конфлікту між заявницею та ОСОБА_3 щодо поділу майна, проте спір про майно не підтверджує вчинення останнім щодо заявниці домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству. До відповідальності за вказані заявницею неправомірні чи протиправні дії стосовно неї (а не інших осіб) заінтересована особа в передбаченому законом порядку не притягувалася.
Відтак, наведені заявницею обставини не містять ознак психологічного та фізичного насильства в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», позаяк останньою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 систематичного домашнього насильства щодо неї у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також не доведено продовження настання ризиків насильства у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, що є її процесуальним обов'язком згідно із статтями 12, 81 ЦПК України.
Суд зважає, що конфлікті ситуації, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги, мали місце в період вересня, жовтня 2024 року. Проте належних доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , що має регулярний та постійний характер, яке загрожує її фізичному здоров'ю або завдає шкоди її психологічному здоров'ю, починаючи листопада 2024 року до дня звернення до суду з відповідною заявою, заявницею суду не надано, та матеріали справи таких не містять. Також матеріали заяви не містять доказів щодо внесення хоча б одного випадку домашнього насильства до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства.
При цьому суд при розгляді даної заяви, враховуючи специфіку процедури розгляду вказаної категорії справ, яка обмежена часовим проміжком, позбавлений можливості ініціювати збір додаткових доказів.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що заява є немотивованою та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 33, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 1, 16, 24, 26 закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 50, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Судові витрати з розгляду справи, у відповідності до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
заявниця: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , РНКПП НОМЕР_4 ;
заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Рішення складено та підписано 10.01.2025
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО