Справа № 199/292/25
(1-кс/199/52/25)
10 січня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
дізнавача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання дізнавача СД відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047220000015 від 07.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
З клопотання дізнавача слідує, що у провадженні СД відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047220000015 від 07.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що «07.01.2025 року до чергової частини відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області надійшов рапорт від дільничного офіцера поліції про те, що 07.01.2025 за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Руденка, буд. 7, продавець магазину ОСОБА_4 надала працівнику поліції медичну книжку серії ААД № 435508 з ознаками підробки, яку в подальшому було оглянуто дізнавачем та вилучено».
07.01.2025 року дізнавачем винесено постанову про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження особистої медичної книжки серії ААД №435508, яка видана на ім'я « ОСОБА_4 »
В судовому засіданні дізнавач ОСОБА_3 клопотання про арешт майна підтримала.
Власник майна за викликом до суду не прибула, тому судовий розгляд клопотання про арешт майна здійснено за відсутністю власника майна ОСОБА_5 що не суперечить вимоги КПК.
Вивчивши подане клопотання та надані матеріали, якими обґрунтовується необхідність арешту майна, вважаю необхідним задовольнити подане клопотання, виходячи з наступного.
У статті 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку статей 170-174 КПК України.
Відповідно до положень частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частина 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, відповідно до клопотання встановлено, що в СД відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047220000015 від 07.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України у зв'язку з наступним.
07.01.2025 року до чергової частини відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області надійшов рапорт від дільничного офіцера поліції про те, що 07.01.2025 за адресою: м. Дніпро, вулиця Степана Руденка, буд. 7, продавець магазину ОСОБА_4 надала працівнику поліції медичну книжку серії ААД № 435508 з ознаками підробки, яку в подальшому було оглянуто дізнавачем та вилучено.
07.01.2025 року дізнавачем винесено постанову про визнання та приєднання речового доказу до матеріалів кримінального провадження особистої медичної книжки серії ААД №435508, яка видана на ім'я « ОСОБА_4 »
Щодо визначення терміну «майно», слідчий суддя враховує, що Постановою Пленуму ВСУ N 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» зазначено, що майно це гроші, цінності та інші речі, право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо).
«Майном» у Господарському кодексі України визнається як сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
«Майно» у Цивільному кодексі України як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Задовольняючи клопотання слідчий суддя при вирішенні питання про арешт майна враховує наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, а також, що об'єкт, зазначений в клопотанні, відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 167 КПК України, має значення для досудового розслідування, є об'єктом вчинення злочину у кримінальному провадженні та може бути доказом у кримінальному провадженні.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.
Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку..
Як визначено ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у разі, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті (частина третя статті 170 КПК України).
З огляду на положення частини другої статті 167 та частини першої, другої статті 170 КПК України майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Слідчий суддя враховує, що предмети, матеріальні об'єкти, які, зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, з урахуванням вимог статті 98 КПК України є речовими доказами, оскільки містять відомості про вчинення кримінального правопорушення і можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Правовою підставою для арешту зазначеного майна є п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України - збереження речових доказів.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи дізнавача та прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Зокрема, арешт зазначеного майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Майно, на яке дізнавач (прокурор) просив накласти арешт, є доказом злочину у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що вказане майно є доказом розслідуваного злочину, необхідність проведення ряду слідчих та інших процесуальних дій для встановлення обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є законним та обґрунтованим .
Також, слідчий суддя вважає, що, враховуючи посилання дізнавача (прокурора) у клопотанні про арешт майна, яке є предметом кримінального правопорушення і відповідає критеріям, передбаченим частиною другою статті 167 КПК України, накладення на нього арешту з метою забезпечення кримінального провадження відповідає вимогам закону.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, щодо яких здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, не позбавлені права звернутися до суду, в порядку статті 174 КПК України, із клопотанням про скасування арешту майна повністю або частково.
Так, статтею 174 КПК України встановлений порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Також арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в сенсі ст. 28 КПК не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин, третя особа наділена правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Арешт зазначеного майна є розумним та співмірним з завданням кримінального провадження і вищенаведені конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає над приватними інтересами особи, яка є власником зазначеного майна.
Арешт майна не тягне за собою непоправного обмеження охоронюваних законом прав та законних інтересів власника зазначеного майна.
Суд вважає обґрунтованими доводи дізнавача та прокурора про наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зокрема, арешт вказаного в клопотанні майна є необхідним та достатнім для запобігання можливості його подальшого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Керуючись ст.ст. 131,132,170-173,369-372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання дізнавача СД відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровської області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025047220000015 від 07.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на особисту медичну книжку серії ААД №435508, яка видана на ім'я « ОСОБА_4 », що була вилучена у ОСОБА_4 07.01.2025 року.
Ухвала набирає чинності негайно та підлягає обов'язковому виконанню.
Фізичній або юридичній особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт, копію ухвали надіслати не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
10.01.2025