09 січня 2025 року
м. Київ
справа №160/11290/24
адміністративне провадження №К/990/47091/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №160/11290/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправним дії відповідача, які полягають у незастосуванні пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року, розмірів її посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року включно грошового забезпечення, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні ОСОБА_1 починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року включно грошового забезпечення, розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 примітки додатку 1 та примітки додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року належні суми грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, 2023 роки у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військовим званням з 30 січня 2020 року по 27 лютого 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум.
На зазначене рішення суду військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені військовою частиною НОМЕР_1 . У задоволенні клопотання військовою частиною НОМЕР_1 про продовження строку сплати судового збору відмовлено.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року по справі №160/11290/24.
06 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі №160/11290/24. Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику 10-денний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником до Верховного Суду подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.
Отже, враховуючи наведене, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи та предмет спору, скаржник не є суб'єктом, на якого в цьому випадку розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення, відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі.
Керуючись статтями 121, 332 КАС України,
Відмовити військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Продовжити військовій частині НОМЕР_1 строк на десять днів з дня отримання копії цієї ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання платіжного документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2422,40 грн.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко