09 січня 2025 року
м. Київ
справа № 520/9092/24
адміністративне провадження № К/990/50156/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №520/9092/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невключення ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць за період з січня 2023 року по дату його звільнення зі служби (08 січня 2024 року), виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць за період з січня 2023 року по дату його звільнення зі служби (08 січня 2024 року), виплата якої передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі, як такому, що брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виплати з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною діяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку основних складових грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби) та усіх нарахованих доплат, надбавок, допомог та премій у 2022-2023 роки з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у сумі 1762 грн, яка встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та ненарахування щомісячного грошового забезпечення з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно по 12 тарифному розряду;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум грошове забезпечення ОСОБА_1 по 12 тарифному розряду за січень - грудень 2022 року включно з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2481 грн, який встановлений на 01 січня 2022 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та з січня 2023 року по дату звільнення зі служби (08 січня 2024 року) - включно з застосуванням прожиткового мінімуму на одну працездатну особу у розмірі 2684 грн, який встановлений на 01 січня 2023 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з дотриманням норм постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових видів) з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2022 року, за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
24 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №520/9092/24.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цієї справи неправильно застосували норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме:
- пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в цілому Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку з невиплатою таким військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в цілому накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Водночас представник позивача, обґрунтовуючи касаційну скаргу посилається на висновки Верховного Суду, які викладені у подібних правовідносинах, а саме від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23, від 21 березня 2024 року у справі №560/3159/23, від 23 травня 2024 року у справі №120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі №120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі №120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі №280/2754/23, від 19 вересня 2024 року у справах №120/5151/23, №120/7509/23, №120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах №120/7502/23, №120/14606/23, №120/5154/23, №120/14641/23.
Тобто, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, та зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - відсутній, а далі по тексту касаційної скарги вказує про існування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для позивача, що за змістом відповідає підпунктам «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Осадчої Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №520/9092/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур