Справа № 11 - 876/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.
Категорія - ст.. 289 ч.2 Доповідач Зенченко Т.С.
6 грудня 2007 року. Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - Трейтяк О.П.
суддів - Зенченко Т.С., Акуленко С.О.
з участю прокурора - Лисуна С.І.
засудженого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Чернігова на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2007 року.
Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець Кемеровської області м. Ленінськ - Кузнецький, Росія, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджений за ст. 289 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, що належить йому на праві власності.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.
Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 2173 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 6 червня 2007 року, приблизно о 19 годині, з метою незаконного заволодіння транспортним засобами, прибув до авто кооперативу № 46, розташованого в АДРЕСА_2, де проник до гаражу НОМЕР_1 та незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ 2112» д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 12500 грн., що належить ОСОБА_2
Прокурор, який приймав участь у справі подав апеляцію. Доводи апеляції зводяться до того, що не заперечуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженого, суд неправильно застосував матеріальний закон. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року звільнення від відбування покарання з випробуванням стосується тільки призначеної судом основної міри покарання. Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавленням військового, спеціального звання, рангу, але додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна при застосуванні ст. 75 КК України не застосовується. Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просить вирок суду змінити, виклавши резолютивну частину вироку в такій редакції: « ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання за ст. 289 ч.2 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації особистого майна, що належить на праві власності підсудному, Застосувати ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від покарання за вироком суду, встановивши йому іспитовий строк терміном на три роки », у решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який просить вирок відносно нього змінити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаним з проникненням у приміщення за викладених у вироку обставин, а також правильність кваліфікації його дій у апеляції прокурора не оспорювалися.
Із матеріалів справи вбачається, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, дані про особу винного ( те, що він притягується до кримінальної відповідальності вперше, щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв розкриттю злочину) і застосував до нього ст. 75 КК України.
Проте при призначенні ОСОБА_1 додаткового покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон - не врахував, що відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням цією нормою не передбачено призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Крім того, у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання « (зі змінами , внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 року) роз'яснено, що конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції прокурора про викладення резолютивної частини вироку в інший редакції, оскільки це суперечить нормам кримінально-процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,
апеляцію помічника прокурора м. Чернігова задовольнити частково.
Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключити з вироку суду рішення про конфіскацію майна.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 289 ч.2 КК України до покарання призначеного судом першої інстанції без конфіскації майна.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: